Борщів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борщів
Borschiw s.gif
Герб Борщова
Борщів
Розташування міста Борщів
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Тернопільська область Тернопільська область
Район/міськрада Борщівський район
Код КОАТУУ 6120810100
Засноване 1456
Магдебурзьке право 1623
Статус міста з 1939 року
Населення 11273 (01.01.2011)[1]
Площа 3 км²
Поштові індекси 48700
Телефонний код +380-35-41
Координати 048.801 0026.04248°48′05″ пн. ш. 26°02′32″ сх. д. / 48.801389° пн. ш. 26.042222° сх. д. (G)Координати: 48°48′05″ пн. ш. 26°02′32″ сх. д. / 48.801389° пн. ш. 26.042222° сх. д. (G)
Висота над рівнем моря 290 м
Водойма Нічлава
День міста 24 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Борщів
До обл./респ. центру
 - залізницею 118 км
 - автошляхами 105 км
Міська влада
Адреса 48702., Тернопільська обл., м.Борщів, вул.Грушевського, 2
Міський голова Башняк Іван Степанович

Борщі́в — місто, районний центр Тернопільської області. Розташоване на південному сході області, на лівому березі річки Нічлава — притоки Дністра.Населення — 11,4 тисяч осіб (2003). Залізнична станція. Автобусне сполучення від 1958. Відомий з 1456 р.

Зміст

[ред.] Походження назви

Назва, можливо походить від слова «борщівник» — високої трав'янистої рослини родини зонтичних, молоде листя і стебла якої вживають у їжу (до зелених борщів, салатів, юшок, щів) як приправу.

Наприкінці XV ст. почалися турецькі напади на Поділля, водночас почастішали набіги татар Кримського ханства. Легенда пояснює назву міста з тим, що мешканці містечка нібито втопили татарина в казані з борщем[2].

[ред.] Історія

[ред.] Передісторія

На місці Борщева існувало давньоруське укріплення. З 1199 поселення належало Галицько-Волинському князівству. Після 14 століття належало литовським та польським господарям.

[ред.] Польський період

Перша пи­семна згадка — 1456 як власність шлях­тичів Дудинських.

У 1629 році Борщів одержав магдебурзьке право на самоврядування. Місто отримало свій герб — золотий сніп на тлі поздовжніх кольорових смуг. Тут часто проводилися ярмарки.

Наприкінці 16 ст. — на початку 17 ст. містом володіли магнати Єжи і Марцін Дидинські, потім — Константин Злотніцький. Протягом 11 років (16721683) володіють містом турки.

На початку 17 століття споруджувався замок, згодом перебудований на палац (не зберігся).

[ред.] Австрійський період

Борщівська міськрада, січень 2007 року

У травні 1774 р. місто відвідав легендарний Олекса Довбуш. Перекази свідчать, що з допомогою прислуги опришки увірвалися до панського палацу. Пан на колінах просив помилування, давав викуп, але Довбуш напослідок йому промовив: «Не за маєтками твоїми я сюди прийшов, а по твою душу, аби ти людей більше не мучив».

Місто поперебувало під владою Польщі до її поділу, потім відійшло до Австрії в 1772.

18091815 перебував під владою Росії, після чого повернений до володінь Габсбургів, був центром повіту. Від 1882 діє тютюнно-ферментац. фабрикака. Працювали гуральня, броварня, цегельня, папірня.

1886 побудована церква Успіння Пресвятої Богородиці.

1891 заснована читальня «Просвіти», її організатор і перший голова — В. Дроздовський. Потім очолювали М. Дорундяк, А. Лу­нів, П. Смаль, о. Й. Малицький, В. Чировський, Й. Шалацький.

Від серпня 1914 до липня 1917 Борщів окупували російські війська.

[ред.] Період Української революції

Під час Визвольних змагань тут зупинявся штаб Армії УНР під проводом Симона Петлюри. На початку липня 1919 у Борщів переїхав уряд ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем. Від 27 липня до 15 вересня 1920 у Борщеві перебували війська Червоної Армії, був організований більшовицький ревком.

[ред.] 1920-ті-1940-ві

До вересня 1939 Борщів — повітове місто Тернопільського воєводства Польщі. Діяли приватна польська гімназія, польська та єврейська семирічні школи, українська двохрічна школа.

17 вересня 1939 ЧА знову вступила в місто.

Від 7 липня 1941 до 6 квітня 1944 Борщів перебував під німецькою окупацією. Звільнений 23 березня 1944 р. військами Першого українського фронту в ході Проскурівсько-Чернівецької операції: 1 ТА — 44 гв. тбр (полковник Гусаковський Йосиф Іраклійович) 11 гв. тк (генерал-лейтенант т/в Гетьман Андрій Лаврентійович)[3].

[ред.] Пам'ятки

Петропавлівська церква

Є церква святого Івана Хрестителя (1994), церква святого Петра і Павла (2002), «фігу­ра» Ісуса Христа. Найдавніший борщівський храм на сьогодні — церква Успіння пресвятої Діви Марії, котра знаходиться у центрі міста, у ній — копія чудотворної ікони, а також Борщівської Божої матері у «чорній» вишиванці.

Збереглися залишки городища часів Київської Русі.

У приміській зоні — парк культури та відпочинку.

[ред.] Замок

На початку 17 століття у Борщеві споруджено замок.

Переїжджаючи через місто 10 січня 1672 р. Ульріх Вердум записав у своєму щоденнику: «Оточують його непогані вали з землі і палісади». Потім його перебудували на палац. У 1763 р. на території замку зведено костел. А від замку залишилися ще величезні пивниці і підземні ходи.

[ред.] Некрополі

Кладовище радянських воїнів, полеглих у ІІ світовій війні, розташоване у парку по вул. Шевченка.

Над братською могилою радянських воїнів здіймається фігура «Скорботної матері». За скульптурою на 9-ти мармурових плитах викарбувані прізвища воїнів, похованих у братській могилі та в 78 окремих похованнях. Списки осіб зберігаються в Борщівському райвійськкоматі.

[ред.] Пам'ятники

Пам'ятник І.Франку
Пам'ятник Т.Шевченку

Споруджені пам'ятники:

[ред.] Соціальна сфера

Діють:

  • три середні школи,в тому числі школа з гімназійними класами,
  • дитяча музична школа,
  • агротехнічний коледж,
  • ПТУ,
  • ДЮСШ,
  • кінотеатр,
  • Будинок культури,
  • краєзнавчий му­зей,
  • лікарня.

[ред.] Промисловість

Підприємства:

  • цукровий завод (1962),
  • завод спиртних напоїв
  • цегельний завод,
  • сирзавод,
  • фабрика канцелярних виробів «Поділ­ля».

[ред.] Засоби масової інформації

Колишні періодичні видання:

  • газета «Борщівський голос» — орган Державного повітового комі­саріату ЗУНР у м. Борщів. Виходила з лютого або березня 1919. У ЛНБ збережено 2 числа за 1919. Серед рубрик — «Урядовий відділ», «Оголошення»[4].

[ред.] Персоналії

На Борщівщині народилися:

  • господарник, громадський діяч Богдан Вороблевський,
  • діячі української емігра­ції в Америці:
  • мандрівник С.Вісьньовскі,
  • графік Я.Гніздовський,
  • вишивальниця Г.Герасимович,
  • актор В.Юрчак,
  • художник Л.Левицький,
  • співак М.Старицький.
  • композитор О.Шимко

Середні школи у місті закінчили:

Проживають:

  • відома українська поетеса,кавалер ордена Княгині Ольги третього ступеня громадська діячка Ганна Костів-Гуска,
  • Петро Довгошия,знаний публіцист, заслужений журналіст України, письменник, автор шести книг, голова товариства "ПРосвіта" на Борщівщині з 1989 року, ініціатор її відродження.
  • Галина Онишко, заслужений працівник культури України, директор школи мистецтв
  • журналістка письменниця, Марія Фафруник-Довгошия,редактор газети "Галицький вісник", авторка 7 книг віршів і прози
  • Василь Стецько, художник, член Національної спілки художників України
    • С.Маковський,нині покійний, художник
    • М.Роженко, нині покійна, художниця
  • К.Богуцька — одна з праведників народів світу[5]

Тут працювали Лесь Курбас, брати Коссаки, Микола Горбаль, політв'язень і правозахисник,.

18961901 у Борщеві бували Іван Франко (1895), Михайло Грушевський, який брав участь у відкритті Народного дому, деякий час тут працював адвокат І.Калиновський, від 1914 року жила співачка Л.Петровичева.

[ред.] Примітки

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К.: Наукова думка, 1978., стор. 17
  3. http://militera.lib.ru/h/liberation/01.html
  4. Б.Мельничук. «Борщівський голос» // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.
  5. стаття Е. Бергера про Праведників народів світу на Тернопільщині, поміщена у газеті «Русалка Дністрова» за грудень 1994 року

[ред.] Література

  • Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.
  • Дуда І. Борщів: Путівник. — Т., 1989;
  • Літопис Борщівщини: Науково-краєзнавчий збірник.— Борщів, 1992—2001. — Вип. 1-10.
  • Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998

[ред.] Посилання

Large Coat of Arms of Ternopil Oblast.png
У Вікіпедії є портал
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами