Борщівник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борщівник
CowParsnip.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Відділ: Magnoliophyta
Клас: Magnoliopsida
Ряд: Apiales
Родина: Apiaceae
Рід: Heracleum

Борщівни́к (лат. Heracleum) — рід дво- та багаторічних трав'янистих рослин родини зонтових. Відомо близько 70 видів борщівників, які ростуть в помірній зоні північної півкулі, переважно в горах. В Україні можна зустріти 5 видів.

Екзотична зонтична рослина, сибірський борщівник пальмами здіймається вздовж берегів Дністра і Стрия. Його ворсинки та їдкий сік викликають сильні опіки, нудоту, задуху, підвищення температури, алергічну реакцію, унаслідок чого на тілі залишаються характерні сліди-шрами. З початку літа від захворювання, викликаного контактом з рослинами (фітодерміту), потерпає чимало людей.

У борщівника гігантський вигляд, тому звуть гераклеум (лат. Heracleum), на честь Геракла (Геркулеса), міфічного героя Давньої Греції. У рослини стебла високі, порожнисті, листки великі пальчасто-розсічені.

Найпоширеніший (майже по всій Україні — на луках, на берегах річок, біля доріг):

В Карпатах трапляються:

і зрідка -

У Криму росте:

Інші види:

Багато видів борщівника їстівні, деякі вирощуються в садах як декоративні.

Опис[ред.ред. код]

Найчастіше борщівник має зеленкаві квітки, шорстке з гранями стебло заввишки 1,5 - 2 метрів і перистоскладні шорсткі листки, що складаються з трьох - семи овальних листочків[1]. Черешки листя біля основи охоплені піхвою у вигляді роздутого мішка. Цвіте він у червні - липні. У цей час і збирають молоде листя для салату; зі стебел і більшого старого листя варять борщ та роблять пюре.[1]

Зоолог-мандрівник Г. Успенський у книзі «По заповідних нетрях» яскраво описує кавказький борщівник[1]:

«Його великим волосистим листом можна накритися від дощу, як каптуром ... По високотравних полянах багато слідів ведмедів ... У деяких місцях рослинність так прим'ята, що здається, ніби тут волочили важкі мішки з піском. Ведмеді приходять сюди годуватися м'ясистими частинами рослин. Вони люблять стебла борщівника ... Усюди валяються їх обгризки, пожовані зубами звірів ... Я відкусив трохи зеленої соковитої м'якоті, пожував і з задоволенням проковтнув. На смак стебло було схоже на молодий огірок і, мабуть, було досить поживним. Не дивно, що ведмеді так ласі на цей лісовий овоч! »

Відвар борщівника нагадує курячий бульйон, а ніжні листки схожі смаком на моркву[1]. Кореневище борщівника може замінити коренеплоди: воно солодке, тому що містить багато цукру[1].

Цикута (отруйна рослина) зовнішнім виглядом частково подібна на борщівник.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Верзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» - Ленинград, 1964, - 574 с. Формат 84Х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]