Борщівник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борщівник
CowParsnip.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Відділ: Magnoliophyta
Клас: Magnoliopsida
Ряд: Apiales
Родина: Apiaceae
Рід: Heracleum


Борщівни́к (Heracleum) — рід дво- і багаторічних трав'янистих рослин родини зонтичних.

У борщівника дуже потужний вид, чому і назва йому дано ботаніками: гераклеум (Heracleum), на ім'я Геракла (або Геркулеса), міфічного героя Давньої Греції.

Стебла високі порожнисті, листки великі пірчасто-розсічені.

Відомо близько 70 видів, ростуть в помірній зоні північної півкулі (переважно в горах). В Україні росте 5 видів. Найпоширеніший (майже по всій Україні — на луках, по берегах річок, біля доріг)

В Карпатах зустрічаються

і рідко

В Криму росте

Інші види:

Багато видів борщівника їстівні, деякі вирощуються в садах як декоративні.

Зміст

Опис [ред.]

Найчастіше борщівник має квітки зеленуваті, шорстке з гранями стебло заввишки 1,5 - 2 метри і перистоскладні шорсткі листки, що складаються з трьох - семи яйцевидних листочків[1]. Черешки листя біля основи охоплені піхвою у вигляді роздутого мішка. Цвіте він у червні - липні. У цей час і збирають молоде листя для салату; із стебел і більше старого листя варять борщ і роблять пюре.[1]

Зоолог-мандрівник Г. Успенський в книзі «По заповідних нетрях» яскраво описує кавказький борщівник[1]:

«Його великим волосистим листом можна накритися від дощу, як капюшоном ... По високотравних полянах багато слідів ведмедів ... У деяких місцях рослинність так прим'ята, що здається, ніби тут волокли важкі мішки з піском. Ведмеді приходять сюди годуватися м'ясистими частинами рослин. Вони люблять стебла борщівника ... Усюди валяються їх обгризки, пожовані зубами звірів ... Я відкусив трохи зеленої соковитої м'якоті, пожував і з задоволенням проковтнув. Стебло походило смаком на молодий огірок і, мабуть, було досить поживним. Не дивно, що ведмеді так ласі на цю лісову овоч! »

Відвар борщівника нагадує курячий бульйон, а ніжні листи схожі смаком на моркву[1]. Кореневище борщівника може замінити коренеплоди: воно солодке, тому що містить багато цукру[1].

Цикута (отруйна рослина) по зовнішньому вигляді подібна частково на борщівник.

Примітки [ред.]

  1. а б в г д Верзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» - Ленинград, 1964, - 574 с. Формат 84Х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз.

Джерела [ред.]

Див. також [ред.]