Бохай
Боха́й (кор. 발해, пархе; кит. 渤海, бохай; 698—926) — держава на території сучасних Маньчжурії, Зеленого клину та північній частині Корейського півострова, яка була заснована біженцями з корейської держави Когурьо. Відома також як країна Чінгук (Чін, 진국, 振國). У 926 році знищена киданями.
Зміст |
Історія [ред.]
Після падіння Когурьо його південні території відійшли до деражави Сілла, а у північних землях лідер когурьосців Те Чо Йон заснував нову державу, оголосивши її правонаступницею Когурьо. Населенням цієї держави були переважно протоманьчжурськими племенама (мохе), якими керувала корейська знать.
Розквіт Бохаю припадає на 9 століття. На цей час його володіння простягалися на всю сучасну Маньчжурію, Приморського краю та північну частину Корейського півострова. Однак міжетнічний конфлікт між племенами мохе і корейцями послабив державу.
У 926 році прото-монгольське плем'я киданів захопило Бохай.
Політичні дебати [ред.]
На сьогодні між науковцями КНР, КНДР та Південної Кореї ведеться запеклий диспут на предмет культурно-етнічної приналежності держави Бохай. Китайці вважають цю країну своєю, оскільки офіційна мова Бохаю була китайська, а етноси які у ній проживали, в тому числі і корейці, є частиною сучасної китайської нації. Відповідно, Бохай слід вважати одним з багатьох "китайських" політичних утворень. Такому тлумаченню опираються корейські вчені, які наполягають на тому, що Бохай була заснована етнічними корейцями-когурьосцями, а тому є корейською державою.
У 2005-2006 році ці дебати розвинулися до питання, чи можна вважати державу Когурьо корейською. Аргументи китайців такі ж як і у випадку з Бохаєм.
Вани Бохаю [ред.]
 |
Посмертні імена | Прижиттєві імена | Роки правліня | Девізи правліня |
| 1 | Ґао-ван (高王) |
Да Цзожун (大祚栄) |
698—719 | — |
| 2 | У-ван (武王) |
Да Уї (大武芸) |
719—737 | Жень-Ань |
| 3 | Вень-ван (文王) |
Да Ціньмао (大欽茂) |
737—794 | Да-Сінь |
| 4 | Фей-ван (?) |
Да Юаньді (大元義) |
794 | — |
| 5 | Чен-ван (成王) |
Да Хуасюй (大華璵) |
794—795 | Чжу-Сінь |
| 6 | Кан-ван (康王) |
Да Сунлінь (大嵩璘) |
795—809 | Чжень-Лі |
| 7 | Дін-ван (定王) |
Да Юаньюй (大元瑜) |
809—813 | Юн-Де |
| 8 | Сі-ван (僖王) |
Да Яньї (大言義) |
813—817 | Чжу-Ця |
| 9 | Цзян-ван (簡王) |
Да Менчжун (大明忠) |
817—818 | Тай-Ші |
| 10 | Сюань (宣王) |
Да Женьсю (大仁秀) |
818—830 | Цян-Сінь |
| 11 | Во-ван (和王) |
Да Ічжень (大彝震) |
830—858 | Сянь-Хе |
| 12 | Ан-ван (安王) |
Да Цяньхуан (大虔晃) |
858—870 | — |
| 13 | Цзан-ван (景王) |
Да Сюаньсі (大玄錫) |
870—892 | — |
| 14 | — | Да Вейцзє (大瑋瑎) |
892—905 | — |
| 15 | Ай-ван (哀王) |
Да Інчжуан (大諲譔) |
905—926 | — |
Джерела [ред.]
Методические указания к изучению хронологии стран Азии и Африки. - Днепропетровск, 1983. - С.55.
