Боярська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боярська волость
Центр Боярка
Площа 13 100 (1886)
Населення 8843 осіб (1886)
Густота 61.8 осіб / км²

Боярська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Звенигородського повіту Київської губернії з центром у містечку Боярка.

Станом на 1886 рік складалася з 18 поселень, 12 сільських громад. Населення — 8843 особи (4345 чоловічої статі та 4498 — жіночої), 1086 дворових господарство[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 7594 6362
Приватної власності 2395 2197
Казенної власності 2921 2613
Іншої власності 190 145
Загалом 13100 11317

Поселення волості:

  • Боярка — колишнє власницьке містечко при річці Гнилий Тікич за 30 верст від повітового міста, 900 особи, 138 дворів, православна церква, синагога, школа, 3 постоялих двори, 4 постоялих будинки, 18 лавок, базари, 5 вітряних млинів.
  • Брідок — колишнє власницьке село при річці Гнилий Тікич, 519 осіб, 28 дворів, постоялий будинок, 3 вітряних млини.
  • Дашуківка — колишнє власницьке село при безіменній річці, 866 осіб, 117 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 3 вітряних млини.
  • Кам'яний Брід — колишнє власницьке село при річці Гнилий Тікич, 914 осіб, 143 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряних млини.
  • Писарівка — колишнє власницьке село при безіменній річці, 713 осіб, 99 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 3 вітряних млини.
  • Побережка — колишнє власницьке село при безіменній річці, 827 осіб, 126 дворів, школа, постоялий будинок, 4 вітряних млини.
  • Погибляк — колишнє власницьке село при безіменній річці, 617 осіб, 89 дворів, каплиця, 8 вітряних млинів.
  • Рідкодуби — колишнє власницьке село при річці Гнилий Тікич, 241 особа, 44 двори, каплиця, постоялий будинок, водяний і вітряних млини.
  • Семенівка — колишнє власницьке село при річці Гнилий Тікич, 472 особи, 69 дворів, каплиця, постоялий будинок, 2 вітряних млини.
  • Чеснівка (Щеснівка) — колишнє власницьке село, 739 осіб, 82 двори, православна церква, постоялий будинок, 2 вітряних млини.

Старшинами волості були:

  • 19091912 роках — Іван Степанович Степаненко[2],[3],[4];
  • 19131915 роках — Максим Іванович Артеменко[5],[6].

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1909 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1909. XX + 214 + 261 с.
  3. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1910 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1910. XVI + 252 + 289 с.
  4. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
  5. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
  6. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.