Бразилія до відкриття європейцями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Flag of Brazil.svg
Ця стаття є частиною серії
Історія Бразилії
До відкриття європейцями
Колоніальна Бразилія
Бразильська імперія
Стара республіка
Ера Варгаса
1945—1964
1964—1985
після 1985
Бразилія

Заселення території[ред.ред. код]

Археологічні знахідки у Серра-ді-Каптіва (порт. Serra de Capivara, штат Піауї) вказують на можливе прибуття людей близько 50 тисячоліття до н. е., але свідоцтво все ще піддається сумніву деякими дослідниками. Ці свідоцтва вказують або на переправу через Берінгову протоку набагато раніше, ніж до того вважалося, або, що більш ймовірно, на морський маршрут досягнення Америки.

На північному сході Бразилії біля Сан-Ріймунду-Нонату на території 40000 км² знайдений цілий ряд пам'ятників доісторичного мистецтва, що являють собою як кольорові малюнки, так і контурні зображення. Кольорові малюнки знайдені біля підніжжя вертикальних прибережних скель і в печерах на схилах долин. Висічені контурні зображення знаходять на окремих скелях у входах до печер. Деякі накопичення складаються більш ніж з тисячі зображень, але більшість включають від 10 до 100 фігур. Це здебільш антропоморфні зображення. Люди представлені на ходу, деякі фігури компонують дуже динамічні композиції, хоча їх інтерпретація важка.

Археологічні розкопки встановили приблизну хронологію розселення на цій території і розвитку стародавнього мистецтва. Найстародавнішій період — Педра Фурада (Pedra Furada) поділяється на чотири послідовні фази. Появу мистецтва звичайно відносять до періоду Педра Фурада I (близько 46 000 року до н. е.), в археологічних шарах цього періоду вже знайдені фрагменти скель з кольоровими мітками. Висічені контурні зображення з'являються тільки в кінцевій стадії (Педра Фуада IV, близько 15000 року до н. е.).

Значна міграція з Азії відбувається близько 14-10 тисячоліття до н. е., хоча точні дати знову не відомі. Переселенці, що пройшли через Берингову протоку, досягають Америки, ймовірно змішуючись з місцевим населенням. Перші залишки людиноподібної істоти у Бразилії відносяться до 11 тисячоліття до н. е., до якого відносять відому «людину Лагоа-Санта» (homem de Lagoa Santa), знайдену у селищі Лапа-Вермелья (Lapa Vermelha, район Лагоа-Санта, штат Мінас-Жерайс) (по іншим даним її вік дещо більший, до 20 тис. років).

Багато дослідників вважають, що будова тіла цієї людини не відповідає монголоїдним рисам переселенців з Азії, а тому вона належить до першої хвилі переселенців. Найближчими нащадками цієї групи вважаються індіанці Вогняної Землі. Слід відмітити, що наявність цієї першої хвилі переселенців все ще піддаається сумніву деякими дослідниками.

Майже всі археологічні свідоцтва що дійшли до нас належать до періоду після 6000 р. до н. е., вже після азіатської хвилі міграції. Бразильські індіанці, на відміну від індіанців Месоамерики і західних Анд, не мали письменності і не створювали кам'яних пам'ятників, а вологий клімат і кислий ґрунт знищили майже всі матеріальні сліди їх культури, зокрема деревину і кістки. Тому, майже все що відоме про історію цієї території до 1500 року, відоме з аналізу невеликих археологічних артефактів, таких як наприклад кераміка і кам'яні наконечники стріл.

Бразилія після хвилі переселенців з Азії[ред.ред. код]

Приклад індіанського мистецтва, острів Коралів, архипелаг Санта-Катаріна, близько 5000 р. до н. е. [1]

Найпомітніші залишки доколумбівських суспільств — великі насипи ракушок (sambaquís), знайдені в деяких прибережних місцях, які були безперервно населені понад 5000 років, і істотний груди «чорної землі» (terra preta) в декількох місцях Амазонії, які вважаються стародавніми купами сміття. Недавні розкопки таких груд в середній і верхній течії Амазонки відкрили залишки деяких дуже великих поселень, які містили десятки тисяч домів, та вказуючи на складний соціальний і економічний склад суспільства.

Хоча деякі автори вказують на можливі контакти представників Старого Світу з територією Бразилії до 1500 року, більшість істориків вважають ці гіпотези недоказаними або навіть конспіративними теоріями.

Суспільство на час прибуття європейців[ред.ред. код]

Інструменти[ред.ред. код]

Найраніші бразильські народи використовували кістку і стругані кам'яні інструменти і зброю, подібні тим, що були знайдені на всій території Америки в ті часи. З часом вони були замінені полірованими кам'яними інструментами.

Списи і луки використовувалися для полювання, лову риби і військових дій. Лов риби також проводився за допомогою кістяних рибальських крючків, мережі та отрути.

Кераміка[ред.ред. код]

Ваза в стилі Маражоара. Острів Маражо, штат Пара, 600—1200 р. [2]

Кераміка з'явилася дуже рано, найраніші керамічні вироби в Америці знайдені саме в Амазонії, що може вказувати на виникнення в цьому місці та культурне розповсюдження з півдня в північ, в протилежність до загалом очікуваної тенденції. Бразильські гончарі використовували складні матеріали (наприклад, мікроскопічні кварцові голки, одержані від певних прісноводих губок), виробляючи прекрасні утилітарні і церемоніальні сосуди, із заплутаною різною та фарбованою декорацією. Проте їм не були відомі гончарне коло та склоподібна глазур.

Еволюція стилів кераміки в різних місцеположеннях указує складні процеси внутрішньої міграції і заміни народів. Зокрема, здається, що індіанці тупі-гуарані — які до 1500 були головною етнічної групою на схід від Анд — виникли як невелике плем'я в Амазонії, і мігрують до своєї нової території — від Центральної Бразилії до Парагваю — де-небудь в першому тисячолітті н. е.

Економіка[ред.ред. код]

Здається, перші індіанські народи Бразилії існували за рахунок полювання, лову риби і збору плодів. У деяких місцях вони розвили технологію сільського господарства. Деякі продукти (наприклад, кукурудза) були завезені з розвиненішої цивілізації Західних Анд, тоді як маніока, яка стала головним продуктом харчування для багатьох народів, як вважається, була розвинена тут.

Бразильські індіанці не мали одомашнених тварин, які могли б використовуватися для транспортування або орання, тому сільське господарство здійснювалося повністю ручною силою. Воно включало викорчовування джунглів, щоб розчистити ділянку, спалювання деревини для отримання мінеральних добрив, сів і збір урожаю. Звичайно дві або три культури висаджувалися разом. Поля часто покидалися і знову відновлювалися.

Бразильські індіанці виробляли алкогольний напій, каїум, з перебродившої кукурудзи або маніоки — традиція яку вони ймовірно завезли з Анд разом з сільським господарством.

Посилання[ред.ред. код]