Брацлав
| смт Брацлав | |||
|---|---|---|---|
|
|||
  |
|||
| Брацлав на мапі Немирівського району | |||
| Країна |  Україна |
||
| Область/АРК | Вінницька область | ||
| Район/міськрада | Немирівський район | ||
| Рада | Брацлавська селищна рада | ||
| Код КОАТУУ: | 523055300 | ||
| Офіційний сайт: | — | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1362 | ||
| Магдебурзьке право | 1569 | ||
| Статус | із 1924 року | ||
| Площа | 19.2 км² | ||
| Населення | ▲5643 (01.01.2011)[1] | ||
| Поштовий індекс | 22870—871 | ||
| Телефонний код | +380 4331 | ||
| Географічні координати | 48°48′53″ пн. ш. 28°56′41″ сх. д. / 48.81472° пн. ш. 28.94472° сх. д.Координати: 48°48′53″ пн. ш. 28°56′41″ сх. д. / 48.81472° пн. ш. 28.94472° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 201 м | ||
| Водойма | Південний Буг | ||
| Катойконіми | брацлавчанин, брацлавчанка, брацлавці, брацлавчани[2] | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Кароліна | ||
| До станції: | 15 км | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 19,6 км | ||
| - залізницею: | 10 км | ||
| - автошляхами: | 19,6 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 63 км | ||
| - залізницею: | 59 км | ||
| - автошляхами: | 63 км | ||
 |
|||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 22870, Вінницька обл., Немирівський р-н, смт. Брацлав, вул. Енгельса, 15 | ||
| Карта | |||
  Брацлав
|
|||
 Брацлав
|
|||
Бр́ацлав (Браслав) — селище міського типу Немирівського району Вінницької області на річці Південний Буг, колишній центр Брацлавського воєводства. Населення: 6 033 осіб.
Зміст |
Назва [ред.]
Давня назва міста: місто Св. Петра, Браслав або також Брацлава.
Герб [ред.]
- 1. Перший герб Брацлава — св. Петро з ключем.
- 2. 1792 наданий новий герб. Брацлав мав герб Св. Петра до 1792, який був відмінений і наданий новий герб, а новий герб мав замок на горі з трьома вежами, з яких середня була зруйнована.
- 3. Сучасний герб
Корогва [ред.]
Корогва Брацлавшини XVI ст.: Св. Юрій
Археологічні дані [ред.]
1898 на території замчища знайдений гранітний топор-молот.
1888 біля підніжжя старого замку була знайдена гробниця з скелетами людини і коня, уламки шаблі, мідна чаша.
1887 на слободі Недільського найдений скарб із 742 срібних і мідних монет. польських, шведських XVII ст.
1892 на Пархіловці знайдений скарб із 34 срібних монет, німецьких, голландських, польських XVI–XVII ст.
Біля Брацлава 1845 р. знайдено скарб із 80 старих римських монет імператора Адріана, Антоніна, М. Аврелія, Л. Бера, Коммода, Севера.
Історія [ред.]
Стара назва міста Браслав або Брацлава, місто святого апостола Петра. Брацлав згадується в літописах вже у XII ст.
Брацлавська фортеця протягом довгого часу була центром історичних подій, своєрідним символом у боротьбі за Східне Поділля.
У складі Литви [ред.]
Почалась ця боротьба ще в середині XIV ст., з приходом сюди військ Ольгерда і розтягнулась на декілька століть. Небожі Ольгерда князі Коріатовичі (див. Федір Коріятович) серед перших подільських замків наказали вибудувати твердиню на Бузі. Трапилась ця подія на початку 60-х років століття,
1395 інший литовський князь Вітовт завоював Поділля і відібрав брацлавський замок у Федора Коріатовича і віддав його Дмитру Корибуту разом з Вінницею, Соколом, Крем'янцем.
1442 Федір Острозський відібрав в Свидригайла все Поділля, а також Брацлав, Смотрич, Скалу та інші подільські замки.
У 1432 році (за іншими свідченнями — у 1434) Брацлав увійшов до складу Польського королівства, але в 40-х роках XV ст. був повернений Литві. Починаючи з кінця XV ст. брацлавська фортеця стала епіцентром військових дій у Східному Поділлі.
1463 місто було спалене. Старостою тоді був князь Михайло Чарторийський.
У 1478 р. «татари много зла сотворили на Подолю і около Браславлю». Місто в результаті цього набігу було спалено, замок вдалося оборонити, обороною, хоч і без успіху, займався Михайло Васильович Клєванський[3].
Через Брацлав проходив соляний шлях із Кочубіїва на Луцьк.
Під час війни з волохами йдучи на допомогу польському королю Яну I Ольбрехту, стояв тут військовим табором великий литовський князь Олександр I Ягеллончик, тоді він відновив замок і відбудував місто.
Найвідомішою подібною спробою був приступ Брацлава, здійснений у 1551 році кримським ханом Давлет I Ґераєм («Перекопським царем», як іменував його літопис). Місто і замок були взяті з вини старостинського намісника Богдана Слупиці. Як пише з цього приводу сучасний історик, «з багатого міста залишились лише руїни, а з людного передмістя врятувалось ледве 200 чоловік». Вся шляхта і населення були забрані в полон.
1552 Сигізмунд II Август укріпив замок і поставив тут велику варту. Сигізмунд II Август послав в 1552 пушкаря Жолдака укріпити Брацлавський замок, він зобов'язався це виконати за 28 неділь. На роботах були задіяні 60 копачів і 40 ремісників, було затрачено на все 3177 злотих. Не зважаючи на це, місто постійно руйнували татари і тому 1554 сеймики, суди та земські справи були перенесені до Вінниці. Від цього часу почався занепад міста.
Люстрація 1552. Замок знаходився між двома ярами, з однієї сторони яром Бугу і з іншої — яром Пацовки. Замок знаходився на пагорбі — був камяний. Великий міст через Бог був збудований коштом землян і міщан. 1552 старостою Брацлава був Корецький. Осель на той час було 730 , 7 грецьких церков, 1 костел. До замку належала пашня, на якій росло всіляке збіжжя та на дібровах вигодовувалось бидло, оленів, зубрів та лосів знаходилось тоді тут досить.
1616 старостою Брацлава був Валентин Калиновський. В місті знаходилося 500 міських будинків, 40 шляхетських будинків, 5 будинків попівських, 18 жидів. 1606 на грунтах брацлавських було засновано містечко — Мацоха, яке мало 150 осель. Після Валентина старостою був його син — Мартин Калиновський.
1654 відбулася битва між козаками у складі 12 тисяч під проводом Зеленіцького, Івана Богуна, Пушкаренка та з іншої сторони київського каштеляна Степана Чарнецького та шляхтою. Козаки висадивши замок в повітря, зруйнували міст та спалили місто.
- Андрій князь Капуста, гербу власного
- Михайло Вишневецький, гербу власного
- Василь Загоровський г. Вреби
- Олександр Семашко, г Лебідь
- Григорій кн. Сангушко, гербу власного
- Микола Семашко (пом 1618)
- Ян Харлеський г. Бонча пом (1625)
- Бартоломій Бадлібовський г. Дрия
- Гаврило Степковський г. Юноша (1628)
- Степан Степковський (1662)
- Степан Ледуховський г. Шалява
- Франциск Корицинський г. Топор
- Вацлав Гулевич г. Новина
- Станіслав Конєцпольський г. Побог
- Ян Мецинський г. Порай
- Рафаїл Сарбієвський г. Правдич (пом 1715)
- Н. Оборський г. Рох (пом. 1728)
У складі Речі Посполитої [ред.]
За умовами Люблінської унії 1569 — у складі Речі Посполитої
У 1569 році Брацлавщина стала воєводством у складі Речі Посполитої, а сам Брацлав одержав магдебурзьке право.
У 1594 році сталося Брацлавське повстання. Під стінами брацлавського замку повстанці Северина Наливайка, яких підтримав місцевий війт Роман Тишкевич, напали на шляхетський табір і перебили немало польських «урядовців».
Через чотири роки Брацлав втратив статус воєводського центру, ці функції перешли до Вінниці. Брацлавський замок відіграв неабияку роль в роки Визвольної війни. Важко навіть перерахувати всіх історичних діячів, в той чи інший спосіб причетних до його історії в цей період. Серед них гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Петро Дорошенко, полковник Данило Нечай, кошовий отаман Іван Сірко, молдавський господар Дука і багато інших.
Згідно з міждержавними угодами другої половини XVII ст. більша частина Брацлавщини повинна була залишатись незаселеною. Замкові укріплення Брацлава тим часом занепадали.
25.08. 1671 місто складалося з 2 частин. Нижнє місто було на полі і укріплене невеликим земляним валом і верхнє місто не дуже велике на вершині найвищого пагорба, по-козацьки сильно укріплене, з північної частини р. Буг, на сході глибока долина і на заході між нижнім і верхнім містом було широке озеро, з півдня по площині місто було укріплене земляним валом, ровом, та палісадом, якнайкраще фортифіковано. В місті було багато населення, в верхньому місті була одна церква і в нижньому 3, всі грецькі. Населення тільки козаки (українці). Нижнє місто піддалося нападу татар, які були тут розбиті, а решта втекли. (за Вердумом)
1672 Брацлав разом з Поділлям відійшов до Туреччини, але уже через три роки був повернутий.1774 польський король Ян III стояв під Брацлавом цілу зиму, незважаючи на сувору зиму в ту пору, татарський хан, стягнувши сюди багато війська, протримався, але після нападу на замок, його було вигнано, а Брацлав повернуто.
Брацлавське староство отримав на 50 р. князь Калікст Понінський, а потім віддав його Тадеушу Козловському.
Люстрація 1789 описує вже нове місто. Резиденція дерев'яна, покрита ґонтою. На новому місці 26 єврейські будинки, крамниця, божниця, лазня. На Чернішовці 53 оселі, Слобідка — 30, Пархіловка 19 осель, Павліковка — 16 ос., 3 млини, солеварний майдан на 3 котли, фарний дерев'яний костел, шпиталь, 2 церкви.
До брацлавського староства належало 21 село.
У складі Росії [ред.]
З 8.04. 1793 — у складі Росії
У кінці 19 ст. місто було дерев'яне, погано забудоване, постійно тут виникали пожежі, так у 1810 — 3 р., 1811 — 7 р., 1821 — 10 р. Місто колись було великим, аж до м. Мацохи. Видно було сліди давніх валів та рештки замку готичної архітектури. На пагорбі над Бугом при впадінні р. Пацовки було старе місто, де було 730 будинків, 7 церков і 1 костел. Мешканців тоді було 5344. В місті було 5 молитовних будинків та синагог, свічкова фабрика, броварня, гарбарня, аптека, 2 лікарі, 12 мурованих будинків і 618 дерев'яних.
Брацлавський замок мало не відбудували уже в XIX столітті, коли імператор Микола І віддав відповідне розпорядження. Брацлав, який розташовувався на перетині стратегічних шляхів, зацікавив імператора; в 1832 році навіть був виконаний план майбутнього замку, проте цьому проекту не судилось здійснитись. Від старого ж замку до наших днів не залишилось нічого.
Єврейська громада [ред.]
Євреї жили тут здавна. У 1596 році, під час повстання Наливайка відбулися вбивства євреїв. 1648, козаки відбили місто у Мартина Калиновського і знищили всіх євреїв. У 1664 році росіяни вирізали поляків і євреїв. В 1895 році у місті налічувалося 2460 євреїв . Вони мали синагогу і шість молитовних будинків.
Транспорт [ред.]
У 1961 році Новомиргородською ШЕД-722 до Брацлава прокладено автотрасу Черкаси—Умань—Гайсин—Брацлав /317 км/ під керівництвом інженера-шляховика Степана Кожум'яки.
Персоналії [ред.]
- Слободенюк Леонтій Федорович — козак 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 124
- ↑ Ізборник
Посилання [ред.]
- Брацлав — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
- Сайт Брацлава, Історія Брацлава тощо
- Картосхема смт. Брацлав
- Погода в смт. Брацлав
- BRATZLAV JewishEncyclopedia.com(англ.)
- Прогулянка Брацлавом
- Стаття Bracław у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.)
|
|
|||||
|
||||||||
- Міста магдебурзького права
- Селища міського типу України
- Історичні місця України
- Населені пункти Немирівського району
- Селища міського типу Вінницької області
- Міста над Південним Бугом
- Фортеці України
- Міста магдебурзького права на Поділлі
- Населені пункти України, що втратили статус міста
- Населені пункти з історичною єврейською громадою
