Бреґґівський пік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крива Бреґґа на прикладі альфа-частинок з енергією 5,49 МеВ

Бреґґівський пік або пік Бреґґа — пік на графіку залежності втрати енергії частинки від глибини проникнення в речовину. Для альфа-частинок й інших іонів крива має пік незадовго до зупинки частинки. Пік названо ім'ям Брегга, який 1903 року вивчав залежність на прикладі альфа-розпаду.

Крива відображає динаміку взаємодії частинки з речовиною. Основні втрати енергії пов'язані з іонізацією зарядженою часткою атомів речовини, перетин цього процесу зростає зі зменшенням енергії частинки, внаслідок чого основну частину енергії частинка втрачає перед моментом зупинки.

Застосування[ред. | ред. код]

Феномен того, що пік Бреґґа розташований поблизу повної зупинки частинки, застосовується для лікування раку в адронотерапії. Врахування ефекту дозволяє сконцентрувати дію іонного променя на пухлині пацієнта, мінімізуючи вплив на оточуючі її здорові тканини тіла.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Trikalinos, TA та ін. (2009). Particle Beam Radiation Therapies for Cancer [Internet]. Comparative Effectiveness Technical Briefs, No. 1. Rockville (MD): Agency for Healthcare Research and Quality (US). с. ES1–ES5. Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 31 грудня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]