Бригадир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бригади́р — військове звання у арміях деяких сучасних країн, таких як Австрія, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Словенія, Сполучене королівство тощо, де воно рівнозначне званню бригадного генерала, проте іноді, як наприклад, у збройних силах Хорватії або Австралії, бригадир це найвище офіцерське звання, яке вище від полковника і нижче за бригадного генерала.

У царській Росії військовий чин був вищий за полковника і нижчий від генерал-майора існував у XVIII—XIX століттях. Його було введено в російській армії Петром I. У російському флоті йому відповідало військове звання капітан-командор, у цивільній службі — чин статського радника [1].

У середньовіччі brigandarius означав начальника певної частини бродячих найманих дружин того часу (brigans, brigantini та ін.) Назву brigadier введено у Франції у XVII ст. Спочатку бригадами командували полковники і підполковники, командири старших полків бригад, залишаючись разом з тим і на своїй первісній посаді, але позаяк часто траплялося, що старшим полком командував молодший з полкових командирів, то в 1659 р., на пропозицію Тюрена, почали призначати тільки на воєнний час начальниками бригад особливих штабних офіцерів з так званих maotres de camp. Звання бригадира на постійній основі запровадили в кавалерії з 1667 р., а в піхоті з 1668 р. Але оскільки у Франції слово brigadier мало безліч найрізноманітніших значень, то начальників бригад, для відмінності від інших, назвали brigadier des armées du roi. Від звання бригадира у Франції відмовилися в 1788 р. Під час Революції, на чолі бригад поставлені généraux de brigades. Надалі і дотепер у Франції бригадирами називалися унтер-офіцери кавалерії, що відповідають капралам у піхоті.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ЭСБЕ, текст відповідає кінцю XIX — початку XX ст. [1].

Посилання[ред.ред. код]