Брик Іван Станіславович
| Іван Брик | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
8 липня 1879 м. Устрики-Долішні (тепер Польща) | |||
| Помер |
17 вересня 1947 (68 років) Ландек | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | славіст, філолог, історик | |||
| Сфера роботи | українознавство[1], слов'янознавство[1], Історія української літератури[1] і історія літератури[1] | |||
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка | |||
| Заклад | Таємний український університет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка | |||
|
| ||||
 Брик Іван Станіславович у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Іван Станіславович Брик (8 липня 1879, Устрики-Долішні — 17 вересня 1947, Ландек) — український учений, славіст, філолог, історик, громадський діяч, педагог. Голова Товариства «Просвіта». Дійсний член НТШ.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 8 липня 1879 року в м. Устрики-Долішні (нині — Польща).
Освіту здобув у Перемишльській гімназії (1891–1898 рр.), університетах у Львові (1898–1901 рр.), Лейпцигу, Празі (1901–1902 рр.), Відні (1902–1903 рр.). У Віденському університеті здобув науковий ступінь доктора філософії (1903 р.). Працював викладачем української мови і літератури в українських і польських гімназіях Львова, був професором Львівського таємного українського університету. Під час Перший світової війни 1914–1918 рр. потрапив до російського полону, де перебував протягом 1916–1917 рр.
Разом з педагогічною працею Іван Брик багато уваги приділяв громадській роботі, насамперед у «Просвіті» — був членом головного комітету, секретарем, директором канцелярії, головою товариства. 1929 р. представляв «Просвіту» на Кембриджському з'їзді «Всесвітньої освітянської спілки для дорослих».
Брав участь у святкуванні 70-річчя утворення товариства «Просвіта», що відбулося Золотому Потоці.[2]
Іван Брик помер 17 вересня 1947 року в Ландеку (Австрія).
Творчість[ред. | ред. код]
Брик цікавився питаннями української та слов'янських мов, літературними здобутками європейських народів, глибоко вивчав історію української літератури, насамперед періоду національного відродження, досліджував українсько-слов'янські культурні взаємини тощо. Низку праць присвятив творчості Тараса Шевченка (поема «Іван Гус», 1918; «Святе дерево у творчості Т. Шевченка», 1931 та інші), Маркіяна Шашкевича («З Маркіянових днів», 1911; «Маркіян Шашкевич», 1934 та інші), Бориса Грінченка («Борис Грінченко: праця і заслуги», 1910), Юрія-Осипа Федьковича (Федькович у «Просвіті», 1934), Омеляна Огоновського («Омелян Огоновський», 1933) та інших. Серед слов'янознавчих досліджень Брика виділяються роботи з богемістики та українсько-чеських зв'язків («Матеріали до історії українсько-чеських взаємин першої половини XIX ст.», 1921; «Слов'янський з'їзд у Празі 1848 р. і українська справа», 1920). Автор багатьох науково-популярних праць з чеської історії, про окремих вчених, письменників, політиків тощо («Боротьба чехів за волю», 1937; «Зборівська могила чесько-словацьких борців за волю», 1927; «Зденєк Неєдлі (з нагоди 50-ліття)», 1928; «Масарик і українські змагання», 1937 та інші).
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Брик І. Чужі про українську народну пісню [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.] / д-р Іван Брик. — Львів : Накладом Т-ва «Просвіта», 1927. — 16 с. — (Видання товариства «Просвіта»; ч. 727).
- Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001.
- Кріль М. М. Брик Іван Станіславович [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 377. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- history.org.ua [Архівовано 6 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
|
