Брилові гори
Бри́лові го́ри (скидові гори) — гори тектонічного походження, рельєф яких зумовлений, переважно, диференційованими рухами окремих брил земної кори, роздробленої розломами.
Уутворюються в результаті розламуванні товщ гірських порід земної кори на окремі блоки та їх підняттям на різну висоту. Виникають, як правило, там, де породи в результаті тривалого і складного розвитку втратили свою пластичність (консолідувалися) і під дією ендогенних сил поводяться як крихке тіло, розколюючись на блоки. Розломи, що розділяють брили, можуть мати глибину від 1-3 км до кількох десятків кілометрів, вони можуть бути вертикальними (скиди) або похилими (насування). В рельєфі розломи виражені або уступами, або лінійними долинами, розробленими ерозією[1].
Здебільшого брилові гори мають рівнинну або хвилясту поверхню і круті схили, для них характерні круті схили і порівняно рідкісне розчленування. Якщо підняті брили в цілому утворюють полого-опуклу форму, такі гори називають склепінчасто-брилові[1].
До брилових гір належать гірські системи Алтаю, Тянь-Шаню, в Західній Європі гори Вогези, Гарц та інші.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
Посилання [ред.]
- ↑ а б «Брилові гори». Географічний портал. Процитовано 12.02.2012.
