Британський експедиційний корпус
| Британський експедиційний корпус British Expeditionary Force | |
|---|---|
 Солдати Королівського полку фузилерів зі складу Британського експедиційного корпусу в парку французького міста Монс напередодні битви біля Монса. 22 серпня 1914 | |
| На службі |
1914—1918 1939—1945 |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Вид |
 Британська армія |
| Роль | Експедиційні війська |
| У складі | Британська армія |
| Війни/битви |
Перша світова війна Друга світова війна |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
фельдмаршал Дж. Френч фельдмаршал Д. Гейґ фельдмаршал Дж. Горт |
Британський експедиційний корпус (англ. British Expeditionary Force (BEF) — угруповання Збройних сил Великої Британії, яке брало участь у бойових діях в Європі в період Першої і Другої світових воєн. Іноді називається Британські експедиційні сили.
Світові війни[ред. | ред. код]
Перша світова війна[ред. | ред. код]
Британський експедиційний корпус у 1-й світовій війні висадився на початку серпня 1914 у французьких портах Руан, Булонь і Гавр і зосередилися в районах Ле-Като, Мобеж. Складався з 4 піхотних дивізій і 1 кавалерійської бригади загальною чисельністю 70 тис. чоловік і в такому складі 22 серпня почали бойові дії проти німецьких військ.
Уряд Великої Британії вважаючи, що основні завдання війни на Європейському театрі війни має вирішувати Франція, спочатку не передбачав значного збільшення Британського експедиційного корпусу. Проте, в ході війни британське керівництво було змушене розгорнути на Європейському континенті великі сили, чисельність яких до кінця війни сягала 1,5 млн чол. До складу експедиційного корпусу входило 65 дивізій, об'єднаних в 4 армії; вони включали війська метрополії, домініонів і колоній Великої Британії.
Британським експедиційним корпусом командували фельдмаршал Дж. Френч (з серпня 1914) і генерал Д. Гейґ[1] (з грудня 1915).
Війська БЕК брали участь у великих боях на півночі Франції: у тому числі на Марні (1914), у Фландрії (1914, 1918), на Іпрі (1915, 1917), на Соммі (1916), в районі Камбре (1917), в загальному наступі союзників у 1918. Майже протягом всієї війни Британський експедиційний корпус НЕ був підпорядкований французькому командуванню і тільки у квітні 1918 французький генерал Ф. Фош був призначений головнокомандувачем збройних сил Антанти на Європейському театрі війни.
Друга світова війна[ред. | ред. код]
Британський експедиційний корпус, що діяв у Другій світовій війні, загальною чисельністю більш за 160 тис. чоловік, прибув до Франції до початку жовтня 1939. До кінця квітня 1940 чисельність британського експедиційного корпусу досягла 395 тис. чоловік. До складу експедиційного корпусу входили: управління трьох армійських корпусів, 10 піхотних дивізій, 3 дивізії охорони комунікацій, частини центрального підпорядкування. На озброєнні Британського експедиційного корпусу перебувало 310 танків, близько 1 350 гармат калібром від 75-мм і вище. Британським експедиційним корпусом командував генерал Дж. Горт[2], який підпорядковувався французькому вищому командуванню, але мав право безпосереднього зв'язку з військовим командуванням і урядом Англії.
Авіація до складу британських експедиційних сил не входила. Але для авіаційної підтримки британських військ у Франції були створені британські експедиційні ВПС у складі 13 ескадрилей, які знаходилися в оперативному підпорядкуванні генерала Дж. Горт. Крім того, на французькі аеродроми було перебазовано 12 ескадрилей передових ударних сил британських ВПС. Всього у Франції перебувало близько 500 британських літаків.
У період з 10 травня по 3 липня 1940 року Британський експедиційний корпус брав участь у бойових діях проти німецьких військ у Французькій кампанії. З 15 травня експедиційні сили почали загальний відступ. З особливим завзяттям вони билися в районі Дюнкерка. З 27 травня по 3 липня експедиційний корпус був евакуйований до Англії.
У березні-квітні 1941 британські війська (понад 62 тис.) під командуванням генерала Г. Вільсона брали участь також у бойових діях на території Греції. З 1942 британські війська, призначені для дій на Європейському театрі війни, увійшли до складу Союзних експедиційних сил. Вони брали участь в Італійській кампанії англо-американських військ 1943—1945, в Нормандській десантній операції 1944 і в наступних бойових діях на території Західної Європи. До кінця війни чисельність британських військ у Європі досягла 907,5 тис. чол.
Див. також[ред. | ред. код]
- Корпус «Африка»
- Російський експедиційний корпус у Франції
- Канадські сибірські експедиційні сили
- Американський експедиційний корпус «Сибір»
- Словацька експедиційна армійська група
- Італійський експедиційний корпус в Росії
- Бразильський експедиційний корпус
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1 січня 1917 року присвоєне військове звання фельдмаршал
- ↑ 1 січня 1943 присвоєне військове звання фельдмаршал
Джерела[ред. | ред. код]
- Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 596. — ISBN 00101-030. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Some British Army statistics of the Great War [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.]
- The British Armies of 1914–1918 [Архівовано 6 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Chappell, Mike (2003). The British Army in World War I: The Western Front 1914-16. Osprey Publishing. ISBN 1-84176-399-3.
- Griffiths, William; Griess, Thomas (2003). The Great War. Square One Publishers. ISBN 0-7570-0158-0.
- Yockelson, Mitchell A. (30 травня 2008). Borrowed Soldiers: Americans under British Command, 1918. Foreword by John S. D. Eisenhower. University of Oklahoma Press. ISBN 978-0-8061-3919-7.
