Бродяжництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бродяжництво — стан людини, що живе в бідності, блукаючої з місця на місце, що не має свого житла, постійної роботи чи іншого законного джерела прибутку (засобів до існування). В соціологічній та юридичній літературі бродяжництво зазвичай визначається як систематичне переміщення особи, що не має постійного місця проживання, з однієї місцевості в іншу (чи в межах однієї місцевості), з існуванням при цьому на нетрудові доходи.

Відношення закону до бродяжництва різнилося в різних країнах і в різні часи. Воно могло рахуватися кримінальним злочином, дрібним правопорушенням чи просто асоціальним явищем, котре сприяє залученню до злочинної діяльності, але саме по собі, порушенням закону не є. Відрізнялися і юридичні визначення цього поняття, ознаки, за якими людину можна віднести до бродяг.

Особливо суворими закони проти бродяг і жебраків відрізнилася Великобританія, де заборона на бродяжництво і жебрацтво зберігається до цих пір. Закони про бродяжництво в США була частково відмінені, як заперечувальні Конституції, частково продовжують діяти. Людина, що має законне джерело прибутку, а США не вважається бродягою, навіть якщо він/вона не має домівки і постійно переміщується з місця на місце. Кримінальна відповідальність за бродяжництво збереглася в Канаді, де воно також розглядається як існування на доходи від злочинної діяльності]] чи азартних ігор, а не як постійне мандрування.

Історія[ред.ред. код]

В казках сеедньовічної Європи жебраки слали прокляття на того, хто образить їх чи буде скупий на милостиню. Відьми також могли жебракувати, клянчити "молоко, дріжджі, спиртне та м'ясо" в Англії. У деяких країнах Східної Азії жебракам до цих пір присвоюють володіння містичними силами, поважають та бояться їх.

Бродяжництво в законодавстві Німеччини[ред.ред. код]

Згідно з Кримінальним кодексом Німеччини 1871 р., бродяжництво було однією із підстав для примусового поміщення в робітничий дім. В часи Веймарської республіки закон проти бродяжництва був пом'якшений, але після приходу до влади нацистів він набув попереднього жорстокого вигляду. Бродяжництво разом із жебрацтвом, проституцією і "відхиленням від роботи" стало розглядатися як "асоціальна поведінка" і каралось відправкою в концтабір.

Бродяжництво в законодавстві Великобританії[ред.ред. код]

В XVI та XVII віках в Англії, бродягою рахуваласт людина, яка може працювати, але надала перевагу не займатися працею (чи не зміг знайти собі роботу, блукав у пошуках роботи) чи той, хто жив жебракуванням. Бродяжництво було протизаконним і каралось клеймуванням, поркою, забором у солдати, засланням на каторгу в колонії. Бродяги відрізнялися від "поважних бідних" - тих, хто не міг забезпечувати себе у зв'язку з похилим віком чи хворобою. Тим не менше, зазвичай англійський закон не проводив відмінності від "поважними бідними" та злочинцями, і ті й інші отримували однакове суворе покарання. "Закон про бідних" діяв в Англії й Уельсі з XVI ст. До встановлення "держави всезагального благоустрою" в ХХ столітті.

Джерела[ред.ред. код]