Бруква
| Бруква | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Brassica napobrassica (L.), Philip Miller |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Бруква — рослина родини Капустяних, підвид ріпаку. Ймовірно утворився як гібрид білоголової капусти і турнепсу (кореневої ріпи). Корені та листя використовують в їжу та для корму свійським тваринам.
Використання [ред.]
Використовується як дієтичний продукт, виявляє легку послаблюючу дію.
Застосовується в лікувальних цілях при гострому гастриті, ентериті, коліті тобто має сечогінну, відхаркувальну дію.
Використовують у свіжому, печеному, вареному, тушкованому вигляді. Як приправу можна використовувати свіже бадилля брукви в салатах, а сушене бадилля в супах і соусах.
Історія [ред.]
Перші відомі друковані згадки про брукву у Швейцарського ботаніка Gaspard Bauhin в 1620, де він відмічає, що бруква росла дико в Швеції. Часто вважають місцем походження Скандинавію або Росію. Бруква стала поширеною в Англії в кінці 18 століття, однак є записи, що в королівських дворах була і в 1669 році.
