Брукіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Брукіт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Brk[2]
Хімічна формула TiO₂
Nickel-Strunz 10 4.DD.10
Dana 8 4.4.5.1
Ідентифікація
Колір переважно жовтий, бурий, чорний
Сингонія ромбічна
Спайність недосконала
Злам від раковистого до рівного
Твердість 5.0—6.0
Блиск металічний, алмазний
Колір риси безбарвна до бурожовтуватої
Густина 3.9—4.1
Інші характеристики
Названо на честь Генрі Джеймс Брук[3]
CMNS: Брукіт у Вікісховищі

Брукі́тмінерал класу оксидів та гідроксидів, одна з трьох природних поліморфних модифікацій рутилу. Діоксид титану ланцюжкової будови.

Етимологія та історія[ред. | ред. код]

Брукіт був вперше знайдений у 1825 році у валлійському регіоні Гвінед (Велика Британія) і описаний французьким математиком і мінералогом Армандом Леві (1795 — 1841), який назвав мінерал на честь англійського мінералога Генрі Джеймса Брука (1771-1857).

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: TiO2.

Хімічний склад: Ti — 60 %; O — 40 %. Як ізоморфні домішки відмічаються Nb і Ta, та Fe.

Кристалографія[ред. | ред. код]

Кристалізується в класі ромбічної біпіраміди ромбічної сингонії.

Агрегати і габітус[ред. | ред. код]

Габітус приплюснутий, з вертикальною штриховкую на гранях. Кристали табличкоподібні. Відомі зростання рутилу з гематитом, магнетитом, ільменітом і брукитом.

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Колір переважно жовтий, бурий, чорний. Риса безбарвна до бурожовтуватої. Блиск від алмазого до металовидного. Прозорі у тонких уламках. Злом від раковистого до рівного. Твердість 5,0—6,0. Густина 3,9—4,1.

Спайність недосконала. Зустрічається в чотирьох природних поліморфних формах (мінерали з однаковим складом, але різною структурою): брукіт — орторомбічний варіант діоксиду титану, інші три з цих форм: акаоґіїт (моноклінний), анатаз (тетрагональний) і рутил (тетрагональний). При температурі 750 °С переходить у рутил.

Утворення[ред. | ред. код]

Брукіт зустрічається у виверженних породах і кристалічних сланцях. Зустрічається в жилах альпійського типу, в ґнейсах, сланцях, а також у розсипах. Присутній у контактно-метаморфічних зонах і гідротермальних прожилках; поширений уламковий мінерал.

Асоціація: анатаз, рутил, титаніт, ортоклаз, кварц, гематит, кальцит, хлорит, мусковіт.

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений мінерал. Відомі знахідки: Гвінед, регіон Уельс, Велика Британія. Муніципалітет Ле-Бур-д'Уазан у регіоні Овернь-Рона-Альпи, Франція. У Швейцарії кантон Вале та інших місцях. В Австрії у східній частині Альпійських гір — Тіроль. Гірське плато Гарданґервідда, Норвегія. У Росії — Ільменські гори, Урал. В Італії поблизу Генуї, регіон Лігурія. У провінції Белуджистан, Пакистан. У Бразилії в алмазних розсипах штату Байя, поблизу м. Діамантина, штат Мінас-Жерайс. У США — штати Нью-Йорк, Арканзас (різновид брукіту арканзит), Колорадо[4]. Таблитчасті кристали брукіту до 5 см у перерізі були знайдені у Граубюндені в Альпах.

Використання[ред. | ред. код]

Сировина для одержання феротитану, титанового білила.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]