Брусилов Георгій Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Брусилов Георгій Львович
Brusilov Georgy.jpg
Народився 19 травня 1884(1884-05-19)
Миколаїв, Російська імперія
Помер 1914
Північний Льодовитий океан ?
Відомий дослідник Арктики
Звання лейтенант флоту
Родичі дядько — Брусилов Олексій Олексійович

Брусилов Георгій Львович (рос. Брусилов Георгий Львович), (* 19 травня 1884 — 1914?) — російський дослідник Арктики, капітан шхуни «Святая Анна», що зникла без вісти при спробі проходження Північного морського шляху в 1914 році.

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Георгій Львович Брусилов народився 19 травня 1884 року[1] в Миколаєві в родині морського офіцера Льва Олексійовича Брусилова, що походив з дворян Орловської губернії,[2] та його дружини Катерини Костянтинівни, доньки капітана 1-го ранга К. К. Панютіна, учасника Кримської війни.[3]

Початкову освіту Георгій (або Юрій, як його називали вдома) отримав у рідному місті. Згодом вступив до морського кадетського корпусу в Петербурзі, який закінчив у розпал Російсько-японської війни, весною 1905 року.[4][5]

Служба[ред.ред. код]

Крейсер «Богатырь»

Тоді ж був відряджений на Далекий Схід. Там Георгій брав участь у військово-морських операціях проти японців, спочатку на миноносці, а потім на крейсері «Богатырь». На ньому ж він і повернувся по закінченні бойових дій неушкодженим через Суец і Гібралтар до Кронштадту.[4]

Став мічманом у 1906 році.[6] У 1909-му року Брусилову було присвоєне військове звання лейтенант флоту.[5]

У 1910-му Георгія Львовича перевели до Головного гідрографічного управління. Протягом 19101911-х він брав участь у гідрографічних експедиціях Північно-Льодовитим океаном на криголамних пароплавах «Таймыр» та «Вайгач»,[4] займався картографуванням берегів Чукотки. Брав участь у дослідженнях річки Колими.[6]

Експедиція 1912–1914[ред.ред. код]

1912 року Брусилов отримав на службі відпустку та організував найближчих родичів у акционерне звіробойне товариство,[7] що мало на меті мати користь з попутного промислу звіра в арктичних широтах. Основною ж метою експедиції було пройти Північним морським шляхом з Атлантичного до Тихого океану[8] за одну—дві навігації, як це зробив Ерік Норденшельд у 187879 роках.

Брусилов придбав у Великобританії парусно-парову шхуну «Бленкатра» і дав їй нове ім'я на честь Ганни Миколаєвни Брусилової, яка з власних коштів виділила на спорядження експедиції 90 тисяч рублів.[7]

10 серпня 1912 року шхуна «Святая Анна» під командуванням Георгія Львовича Брусилова відпливла з Петербургу.

В Александровську-на-Мурмані частина екіпажу, в тому числі і бортовий лікар, старший помічник Н. С. Андрєєв, штурман та кілька матросів відмовились від подальшого плаваня. Роль лікаря взяла на себе Ермінія Олександрівна Жданко, небога начальника Головного гідрографічного управління, що мала кваліфікацію сестри милосердя. Єдиним штурманом залишився Валеріан Іванович Альбанов.

28 серпня 1912 року «Святая Анна» відправилась у подальший шлях, маючи запасів харчів на 18 місяців.

В середині вересня шхуна вийшла через Югорський Шар до Карського моря,[8] 16 жовтня 1912 пройшла Карські Ворота, але біля західного узбережжя Ямалу була затерта кригою на широті 71°45'. 28 жовтня 1912 під сильним південним вітром почався дрейф кригового поля із вмерзлим судном: замість потрібного шляху на схід шхуна рухалася на північ.

До літа наступного року «Святую Анну» винесло на північ від Нової Землі. Спроби команди випиляти канал у кризі до найближчої полиньї ні до чого не привели, тож на судні почали готуватися до ще однієї зими. У вересні 1913 на борту відбувся конфлікт, в результаті якого Альбанов склав із себе повноваження штурмана.

Файл:Albanov.PNG
В. І. Альбанов

До початку 1914, «Святая Анна» була вже північніше Землі Франца-Йосифа. Під час цього найтривалішого в історії російських арктичних досліджень дрейфу (1575 км за півтора року) експедиція Брусилова проводила метеорологічні нагляди, виміри глибин, вивчала течії і льодовий режим в північній частині Карського моря, тоді повністю невідомій тогочасній науці.[9] Також під час дрейфу Брусилов спростував існування «Землі Петермана» та виявив жолоб, довжиною бл. 500 км, в північній частині Карського моря. Це стало відомо завдяки науковим матеріалам, що зберіг Альбанов.[10]

Не зважаючи на вдале полювання під час першого року плавання, ставала відчутною нестача певних продуктів та палива.

10 квітня 1914 року 82°55′ пн. ш. 60°45′ сх. д. / 82.9250° пн. ш. 60.750° сх. д. / 82.9250; 60.750 Валеріан Альбанов та тринадцять членів екіпажа залишили судно, маючи на меті пішки дійти до населеної землі. На шхуні залишилось десять чоловік, у тому числі капітан Брусилов. Згодом троє матросів із групи Альбанова повернулись, не маючи сил на довгий шлях до континенту. Подальша доля тих, хто залишився на судні невідома й досьогодні.

Із тих хто пішов, врятуватися вдалося штурману Альбанову та матросу Конраду, яких на мисі Флора, біля південно-західної частини Землі Франца-Йосифа підібрала експедиція під командуванням Георгія Седова на шхуні «Святой Фока».

Пошуки експедиції[ред.ред. код]

1. 18 січня 1914 року Рада міністрів дала вказівку морському міністерству почати пошуки трьох зниклих експедицій: Г. Л. Брусилова, Г. Я. Сєдова та В. О. Русанова.

  • В західній рятувальній експедиції під командуванням Ісхака Іслямова брали участь чотири судна: барк «Эклипс», який повинен був пройти на схід Північно-Східним проходом,
    Farman MF.11 Яна Нагурського на Новій Землі, 1914
    пароход «Печора», паровые шхуны «Герта» и «Андромеда», що мали оглянути район Нової Землі та Землі Франца-Йосифа. «Герта» на шляху до острова Нортбрук розминулася із «Святым Фокой», на борту якого вже перебували Альбанов та Конрад, але на базі Джексона на мисі Флора Іслямову вдалося знайти записку Альбанова. Вперше для пошуків була задіяна авіація: льотчик Ян Нагурський дослідив кригу та берег Нової Землі на протязі 1060 км.
  • Зі східної сторони пошук був доручений судам гідрографічної експедиції Північного Льодовитого океану під проводом Б. А. Вількіцького. Спроба задіяти авіацію виявилася невдалою: гідролітак «Генрі-Фарман» зазнав аварії в першому ж вильоті.
    За два роки пошуків слідів «Святой Анны» виявити не вдалося. У вересня 1915 пошукові експедиції було згорнуто, суда повернулися до Архангельська.

2. У 1919-му штурман Альбанов намагався переконати «верховного правителя Росії» О. В. Колчака, який сам раніше брав участь у полярних дослідженнях, організовати ще одну пошукову експедицію, але це йому не вдалося. Альбанов невдовзі помер.

3. У 2010 році була організована перша за цей час пошукова експедиція. Її очолив Олег Продан. У липні—серпні 2010 на території Землі Франца-Йосифа вченими—учасниками експедиції були знайдені останки однієї людини, особисті речі, спорядження, залишки щоденників. Багато із знайдених речей згадуються у виданому в 1917 році щоденнику Альбанова. Передбачається, що знахідки належать одному з моряків берегової частини групи Альбанова, що пішла з корабля. Слідів самої шхуни «Святая Анна» доки що виявити не вдалося.[11]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

На честь Георгія Львовича Брусилова названі:

В мистецтві[ред.ред. код]

  • Георгій Львович Брусилов був одним з трьох прообразів капітана Івана Львовича Татарінова у романі Веніаміна Каверіна «Два капітани». Іншими двома були Георгій Сєдов та Володимир Русанов.
  • В екранізації роману 1976 року роль капітана Татарінова зіграв Іван Власов.[12]

Примітки[ред.ред. код]

  1. За старим стилем  — 6 травня.
  2. Брусилов А. А. Воспоминания. — М.: Воениздат, 1963. — 287 с. [1] (рос.)
  3. Генеалогічний вісник № 4, 2001 [2] (рос.)
  4. а б в Смолянников, В. А. Бондик С.А . Тайна трех капитанов (по следам реальных героев романа Вениамина Каверина «Два капитана») — К. : Б.и., 2006. — 237 с. (рос.)
  5. а б в Брусилов Георгій Львович [3] (рос.)
  6. а б в Російський імператорський флот. Брусилов Г. Л. [4] (рос.)
  7. а б Троицкий В. Подвиг штурмана Альбанова. — Красноярск: Красноярское книжное издательство, 1989. [5]
  8. а б Брусилов Г. Л. в Большой Советской Энциклопедии [6] (рос.)
  9. Брусилов Г. Л. [7]
  10. Електронна Бібліотека. Брусилов Георгій Львович [8] (рос.)
  11. Пошукова експедиція 2010 [9]
  12. Фільмографія Івана Власова [10]

Література[ред.ред. код]

  • Затерянные во льдах. Полярная экспедиция Г. Л. Брусилова на зверобойном судне «Св. Анна» / Под ред. Н. В. Пинегина. — Л.: Всесоюзный Арктический Институт, 1934. — (Полярная библиотека).
  • Подвиг штурмана В. И. Альбанова / Под ред. Н. Я. Болотникова. — М.: Географгиз, 1954. — 207 с.
  • Альбанов В. На юг, к Земле Франца-Иосифа!. — М.: Европейские издания, 2007. — ISBN 5-98797-006-7
  • Троицкий В. Подвиг штурмана Альбанова. — Красноярск: Красноярское книжное издательство, 1989.
  • Алексеев Д. А. Неизвестные письма участников русской полярной экспедиции 1912 г. на шхуне «Св. Анна» // Летопись Севера. — М.: Мысль, 1985. — Т. 11. — С. 181–192.
  • Valerian Albanov. In the land of white death: an epic story of survival in the Siberian Arctic. — Modern Library, 2000. — 240 p. — ISBN 978-0679641001 (англ.)

Посилання[ред.ред. код]