Брутальність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Брутальність — риса примітивної людської натури, що своїм духовним розвитком ще недалеко відійшла від звіринного світу. Це слово походить від латинського "брутус", що значить — "звірина". Не треба змішувати брутальність з жорстокістю: звірина ніколи не буває жорстока, бо жорстокість — це насолоджування стражданнями інших, звірина ж, поїдаючи свою здобич, не шукає насолоди в стражданнях своєї жертви, вона їх просто не помічає. І людина може бути брутальною, не будучи жорстокою. Топтати, наприклад, в дикій люті квіти в чужому квітнику, чи бити меблі в чужому помешканні, це — не жорстокість, це власне брутальність, в якій людина виявляє свою звірячу лють, дає волю диким інстинктам, що вихоплюються з вгамовних шор культури та цивілізації.

Ленін у свойому зверненні до з'їзду компартії в грудні 1922 р. так характеризував Сталіна: "Сталін — надмірно брутальний, а ця хиба, яку можна толерувати в нашому середовищі, в контактах між нами, стає нестерпною на становищі генерального секретаря"

Сам Сталін, відповідаючи на "заповіт" Леніна, заявив на з'їзді партії: "Сам знаю, що я брутальний і гострий, але нічого не вдієш, таким народився..."

І з'їзд нагородив його за цю щирість оплесками, бо в московських більшовиків брутальність, що за спостереженнями проф. Леґра відповідає характерові московського народу, ніколи не була великим гріхом. І цілком марно скаржився Хрущов на брутальність Сталіна пізніше, на з'їзді партії в лютому 1956: "Він застосовував свою брутальність не тільки супроти всього що йому противилось (на думку Хрущова, це ще не було б так зле, Є.О.) але також супроти всього, що його химерному й деспотичному характерові виглядало суперечним з його концепціями..."

Джерела[ред.ред. код]