Брюллов Карл Павлович
Карл Па́влович Брюлло́в (*12 (23) грудня 1799 — †11 (23) червня 1852) — російський художник, професор Петербурзької академії мистецтв (з 1836). Брат Олександра Брюллова.
Автор картин на історичні теми, жанрових акварелей і портретів діячів культури.
У Брюллова вчилося багато художників-реалістів, зокрема українських — Іван Сошенко, Дмитро Безперчий, Тарас Шевченко та інші.
Зміст |
Біографія [ред.]
Ранні роки [ред.]
Карл Брюллов народився 12 (23) грудня 1799 року в Санкт-Петербурзі в сім'ї академіка різьбяра по дереву і гравера. З 1809 по 1821 займався живописом в Петербурзькій академії мистецтв. Учень Андрія Івановича Іванова. Брюллов був надзвичайно успішним студентом: він здобув Золоту медаль із класу історичного живопису. Його перша відома робота відноситься до 1820 року — «Нарцис».
В Європі [ред.]
1822 року Карла Брюллова було відряджено до Італії на кошти Товариства заохочення художників. Він також відвідав Дрезден і Мюнхен, оселився в Римі. У цей час він малює такі жанрові картини: «Італійський ранок» (1823), «Італійський південь» (1827)
Оцінки [ред.]
Брюллов був сучасником Делакруа і Енгра; «Пліт «Медузи»» Жеріко написаний в 1819 році; «Різанина на Хіоссе» — в 1824, а «Свобода на барикадах» — в 1830. Таким чином тематично творчість Брюллова не була новиною — вона сповна укладається в академічну систему, в якій Брюллов варився постійно. У портретах Брюллова є деяка імпульсивність і невловимий рух, вони приємні і нетемні за колоритом. Меланхолія, що пронизувала його пізні портрети, зближує Брюллова з романтиками.
Вплив [ред.]
Брюллов, на відміну від Пушкіна і свого друга — Глінки, не зробив настільки істотного впливу на російський живопис, як вони — на літературу і музику відповідно. Проте психологічну тенденцію брюлловських портретів можна прослідити у всіх російських майстрів цього жанру: від Крамського і Перова до Серова і Врубеля.
Цікаві факти [ред.]
- Портрет поета Василя Жуковського розіграли в лотерею й виручили 2500 рублів, за які викупили з кріпацтва Тараса Шевченка.
- Раніше його прізвище писали як Брюлло, що доводило іноземне походження родини, що оселилася в Петербурзі. Після створення картини "Останній день Помпеї " цар Микола І вельможно додав до прізвища літеру «В», аби вона сповіщала іноземцям про підданого з Російської імперії і нагадувала російські прізвища. Так художник став БрюллоВим.
- У художника і царя склалися погані відносини. Коли той натякнув про бажання мати портрет пензля Брюллова, той довго зволікав. Але час настав і художник прибув у палац. Цар сильно запізнився і художник полегшено покинув палац, бо отримав право не писати небажаний портрет, замовлення на який йому нав'язали силоміць. Портрет так і не був створений.
- Життя в Петербурзі не склалося. Погіршилися і відносини з аристократами. Життя в столиці нічим не нагадувало улюблену Італію. Розчарований, ображений художник випрохав дозвіл виїхати в Італію знов.
За легендою, він доїхав до кордону і зняв увесь свій одяг і викинув його. На запити відповів, що не хоче брати в Італію навіть пилюку батьківщини — мачухи.
Галерея [ред.]
-
Вірсавія, 1832
-
Портрет і. А. Крилова, 1839
-
портрет сестер Шишмаревих, 1839
-
Велика княгиня Олена Павлівна з дочкою
Література [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Брюллов Карл Павлович |
- Paintings by Bryullov Karl — high res
- Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.

