Брюс Яків Вілимович
| Яків Вілімович Брюс | |
 |
|
| Портрет Я. Брюса, 1710-ті рр. Ермітаж. | |
| Народився | 1669 Москва |
|---|---|
| Помер | 19 (30) квітня 1735 садиба Глинки |
| Місце проживання | садиба Глинки, Підмосков'я |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Галузь наукових інтересів | астрономія, математика, картографія, |
| Заклад | Навігацька школа в Москві |
| Вчене звання | військове звання фельдмаршал |
| Відомий завдяки: | складання і друкування календарів |
Яків Брюс (рос. Яков Вилимович Брюс, англ. Jacob (James) Daniel Bruce; 1669, Москва - 19 (30) квітня 1735, садиба Глинки, (нині Щолковський район Московської області)) — російський державний діяч, військовий і вчений, інженер і фортифікатор, один з найближчих сподвижників Петра I, представник знатного шотландського роду Брюсів, молодший брат Романа Вилимовича Брюса, перший обер-комендант Санкт-Петербурга.
Зміст |
Біографія[ред.]
- Походить з давнього королівського роду. Предки Брюсів правили Шотландією у 14 столітті.
- З 1649 р. батько Я. Брюса ( Вілім Роберт )оселився в Московії.
Брав участь у Кримських (1687, 1689) і в Азовських (1695, 1696) походах Петра I, брав участь у становленні російської артилерії під час Північної війни. За командування російською артилерією в Полтавській битві 1709 був удостоєний ордена Андрія Первозванного.
- У 1714 р. звинувачений в розкраданні казни і звільнений від покарання за особистим розпорядженням Петра I.
- у 1716 р. залучений до укладання військового артикулу.
З 1717 р. призначений сенатором і президентом Берг- і Мануфактур-колегій.
- У 1721 Брюс отримав титул графа Російської імперії.
- Генерал-фельдмаршал (1726). Того ж року подав у відставку і цілком присвятив себе науці.
Енциклопедист Яків Брюс[ред.]
Брюс був одним з найосвіченіших людей Росії, природодослідником і астрономом, і володів найбільшою приватною бібліотекою, що налічувала близько 1500 томів, майже виключно науково-технічного і довідкового змісту. У 1696 ним була складена «Карта земель від Москви до Малої Азії». Сам багато читав і вів щоденники.
Яків Брюс вільно володів шістьма європейськими мовами. За наказом царя займався перекладами з іноземних мов видань по фортифікації, артилерії, математиці, фармакології, географії тощо.
У 1697 р. Брюса залучили до Великого посольства, в складі якого відбув у Голландію. За кордоном вдосконалював свої знання з математики, фортифікації,вивчав монетну справу. Пізніше Брюсі цар Петро І керуватимуть грошовою реформою в Росії, а Брюс стане головою Монетного двору.
Брюс підтримував приятельскі стосунки з відомим математиком і науковцем на ім'я Ґотфрід Вільгельм Лейбніц ( 1646-1716 ).
У 1699 організував за вказівкою Петра I «навігацьку школу» — перший навчальний заклад в Росії, в якому вивчалася астрономія. У 1702 школа була переведена в 64-метрову Сухареву вежу. У одному з верхніх поверхів башти Брюс влаштував першу в Росії астрономічну обсерваторію, обладнану «зоровими» трубами, секторами і квадрантами, величезним зоряним глобусом роботи В. Блеу. Школа містилася в Сухаревій вежі, що була побудована в 1695 і сильно контрастувала з архітектурою патріархальної Москви. Можливо, саме тому народна поголоска приписувала Брюсу славу чорнокнижника і чарівника.
У 1703 Брюс переїхав до Петербургу, де редагував щорічник «Календар, або месяцеслов» і продовжував астрономічні спостереження. Склав карту зоряного неба — «Глобус небесний іже про сферу небесную» (1707). Переклав російською мовою «Космотеорос» X.Гюйгенса і написав передмову до нього. Це перша книга російською мовою з викладом учення М.Коперника. Під керівництвом Брюса бібліотекарем В. Куприяновим був складений сторічний календар на 6 окремих листах, виданий в 1709-1715. Це один з перших друкарських календарів Росії, що містить астрономічні, астрологічні, метеорологічні і інші відомості. Брюс зібрав цінну бібліотеку, яку заповідав Петербурзькій АН.
Брав участь у закладці Санкт-Петербурга 16 травня 1703 року. Є автором зодіакального радіально-кільцевого планування Москви.
Упорядник і видавець довідково-астрологічного «Брюсова календаря».
Садиба Глинки[ред.]
У 1726 вийшов у відставку в чині генерал-фельдмаршала і поселився в Глинках неподалік Москви. Село належало Долгорукову і було розташоване в місті злиття рікци Ворі у Клязьму.
Це була вельможна садиба нового типу. Відомий інженер і фортифікатор, Брюс самостійно склав проект і керував будівництвом господського дому(палацу), флігелів, ставка. Усі будівлі садиби вибудовані з цегли, що було перешкодою пожежам і надало садибним будівлям довготривалості. За винятком зруйнованої і перебудованої за СРСР церкви, будівлі дійшли до 21 століття. Використовуються як санаторій.
Садиба мала сад бароко , один з перших в Підмосков'ї.
Його «кабінет курйозних речей» був єдиним у своєму роді в Росії і після смерті Брюса влився в кунсткамеру Академії наук Петербурга.
Смерть[ред.]
Яків Брюс помер в садибі. Але був похований в Москві в Німецькій слободі в кірхі Св. Михайла. Кірха зруйнована у 1930-тір. Під час перебудов теріторії знайдено старий саркофаг з поховання Я. Брюса і речі в труні( військові ботфорти,зірка ордену Андрія Першозваного тощо.) Вони реставрованіі передані на збереження в Державний Історичний музей в Москві.
Див. також[ред.]
Література[ред.]
- Бантыш-Каменский, Д.Н. 8-й генерал-фельдмаршал граф Яков Вилимович Брюс // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4-х частях. Репринтное воспроизведение издания 1840 года. Часть 1–2. — М.: Культура, 1991. — 620 с. — ISBN 5-7158-0002-1
- Альманах «Памятники отечества», № 2, 1989
- Брюс и Сухарева Башня: Легенды старой Москвы. Хранилище Черной книги
