Бріаншона теорема
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бріаншона теорема — одна з найважливіших теорем проективної геометрії. Названа за іменем французького математика Шарля Жульєна Бріаншона (Charles Julien Brianchon, 1785—1864).
Вона стверджує, що три прямі, які сполучають у пари протилежні вершини шестикутника, описаного навколо конічного перерізу, мають спільну точку, т. з. точку Бріаншона (або паралельні; тоді їх спільна точка безмежно віддалена). Описаний шестикутник утворюється шістьма дотичними, його вершини — точки перетину сусідніх дотичних. Усім можливим нумераціям шести заданих дотичних відповідають 60 шестикутників, отже, 60 точок Бріаншона; вони розміщені по три на двадцяти прямих. Разом з теоремою Паскаля теорема Бріаншона встановлює основні проективні властивості конічних перерізів.
Літ.:
- Єфімов М. В. Вища геометрія. К., 1950;
- Четверухін М. Ф. Вища геометрія. К., 1952.
[ред.] Джерела
 |
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
|
