Бубер Леонід Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Ілліч Бубер
Народження 19 грудня 1916(1916-12-19)
Миколаїв
Смерть 7 вересня 2005(2005-09-07) (88 років)
Москва
Поховання Преображенське кладовище
Країна  СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ Піхота
Роки служби 19351958
Партія ВКП(б)
Звання  Полковник
Війни / битви німецько-радянська війна Радянсько-фінська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Леонід Ілліч Бубер (19 грудня 1916, Миколаїв — 7 вересня 2005, Москва) — лейтенант, командир роти 212-го стрілецького полку 49-ї стрілецької дивізії 13-й армії Північно-Західного фронту. Учасник радянсько-фінляндської та німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Леонід Ілліч народився в єврейській сім'ї робітників. Член КПРС з 1943. Начався в школі фабрично-заводського учнівства в м. Миколаїв, закінчив 7 класів, працював на заводі токарем. З 1935 в Радянській Армії. Закінчив Одеську піхотну школу. Учасник радянсько-фінляндської війни 1939—1940.

Командир роти 212-го стрілецького полку, комсомолець лейтенант Бубер 13 і 14 квітня 1940 року в бою за укріплення району північніше села Терентилий (в 45 км південно-східніше Виборга Ленінградської обл.) потягнув за собою воїнів вперед. Рота подолала дротяні загородження і зайняла вказаний район, вибивши з нього противника. 17 лютого, успішно форсували р. Тайполен-Йоки. Був тричі поранений, але не залишив поля бою. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 7 квітня 1940.

З 1942 року майор Л. І. Бубер — на фронтах німецько-радянської війни. Обіймав посаду заступника командира 167-го стрілецького полку зі стройової частини (16-а стрілецька дивізія). Брав участь у Курській битві, був поранений, після чого був відправлений у госпіталь до Москви. Після війни продовжував службу в армії. З 1958 — в запасі. Жив у Москві. Працював вчителем допризовної підготовки юнаків школи № 354. Похований у Москві, на Преображенському цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 137) Леоніду Іллічу Буберу присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року.

Нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни 1 ступеня, 2 орденами Червоної Зірки, медалями.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Похований на Преображенському цвинтарі м. Москви. 21 липня 2011 в Єрусалимі в меморіалі «Гиват а-Тахмошет» відкрита перша меморіальна дошка воїну-єврею, який народився на території колишнього СРСР — Герою Радянського Союзу Леоніду Буберу. Був організований телеміст з Москвою, де представники російського єврейства, в режимі онлайн з Єрусалимом, вшанували пам'ять героя. У прямому ефірі з Ізраїльського Культурного центру в Москві брали участь рідні Леоніда Бубера. «Гиват а-Тахмошет» є основним меморіалом, що символізує звільнення і об'єднання Єрусалиму.[1] Ініціаторами заходу виступили активісти ізраїльських і міжнародних організацій «Шахар» і «Шиши-шаббат Ісраель».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Память о еврейском командире из России увековечена в Иерусалиме на «Гиват а-Тахмошет». Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 7 квітня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]