Бублик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сушки з маком

Бу́блик (крендель, сушка, обари́нок[1], обарінок) — кулінарний виріб, пшеничне тісто кільцем, зварене у воді чи оброблене гарячою парою, а тоді запечене.

Залежно від розміру, вологості та м'якості може мати різні назви, також різні назви можуть вживатися в різних регіонах.

Також бубликами часто називають різні предмети у формі тора.

Різновиди[ред.ред. код]

  • прісний (простий) — готується з прісного тіста;
  • з маком — перед випіканням посипається кондитерським маком;
  • солодкий — перед випіканням змазується карамельною масою, зазвичай на основі цукру та приправ (кориця, кмин тощо);
  • солоний — перед випіканням посипається грубою сіллю та приправами.
Чотири бублики, що спеклися разом

Рецепти[ред.ред. код]

Обаринки[ред.ред. код]

На 5 склянок пшеничного борошна — 2 склянки молока, 5 яєць, 50 гр дріжджів, ½ склянки топленого масла, ½ склянки цукру, 1 чайна ложка солі.

Розчинити дріжджі у молоці, додати яйця, розтоплене масло, цукор, сіль і розмішати. Засипати борошно, замісити тісто і дати йому зійти. Після чого виробити бублики за формою, викласти на змащений лист, дати зійти ще раз, змастити яйцем та обсипати січеним мигдалем або цукром з корицею.[1]

Обаринки кере́лівські[ред.ред. код]

На 12 склянок пшеничного борошна — 4 склянки солоної води, 5 яєць, 150 гр дріжджів.

Замісити досить густе тісто і дати йому злегка зійти. Добре вибити тісто і дати йому зійти знов. Після чого виробити обаринки і кидати їх у окріп, виймаючи коли спливуть. Зварені обаринки ставлять у піч, щоб загнітились з обох боків, для чого їх перегорають.[1]

Фразеологізми[ред.ред. код]

В народному фольклорі є чимало фразеологізмів зі словом «бублик». Найпоширеніші:

  • ді́рка з (від) бу́блика — абсолютно нічого
  • діста́неться на бу́блики — хтось буде покараний за якусь провину
  • лама́тися, як (мов, ні́би і т. ін.) греча́ний бу́блик — неспішно реагувати на чиєсь прохання, чиюсь пропозицію і т. ін.; навмисне вагатися, упиратися, зволікати
  • не ва́ртий (не варт) ді́рки з бу́блика — якого можна не брати до уваги, знехтувати; який не має ніякого значення

Приклади вживання в українській літературі[ред.ред. код]

« Абсолютно нічого. — Мовчи, Марино..,— не вгавав Левко.— Що я там маю з того шоферування? Дірку з бублика  »

В. Кучер)


« Я й мамі не казав за гадюку, бо знав, що мені б досталось (дісталось) би на бублики  »

І. Нечуй-Левицький


« То чого тоді ламаєшся, мов гречаний бублик? — ще більше похмурнів Левко.— Ціни собі не можеш скласти?  »

М. Стельмах


« Я був у Сосонці, розмовляв з народом, з товаришем Колядою, і знаю, що ця справа не варта дірки з бублика  »

М. Зарудний


Бублик у математиці[ред.ред. код]

Тор — поверхня форми бублика

Є клас математичних функцій, що задають загальний вид поверхні бублика. Така поверхня називається тором. Аналітичне рівняння тора записуєтсья так:

\left( \sqrt {x^2 + y^2} - r \right)^2 + z^2 = R^2.

Українське прізвище[ред.ред. код]

Бублик — це також українське прізвище, поширене в Україні та південній Росії, в містах розселення українців. Див. статтю Бублики.

В Україні також існує село Бубликове в Сумській області.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в З. Клиновецька Страви й напитки на Україні. — С. 131.

Джерела[ред.ред. код]

  • Н.В. Абельмас Украинская традиционная кухня. — Донецк: Сталкер, 2004. — 319 с. (рос.)
  • Л.М. Безусенко Українська національна кухня. — Донецьк: Сталкер, 2002. — 288 с. — ISBN 966-596-462-3.
  • З. Клиновецька Страви й напитки на Україні. — К.: Час, 1991 (репринт —Київ — Львів, 1913 р.). — 218 с. — ISBN 5-88520-094-7.

Посилання[ред.ред. код]