Буги
| Буги, Бугіси Suku Bugis |
|
|---|---|
 Бугіська дівчина
|
|
| Загальна кількість | 5 млн. осіб (перепис, 2000) |
| Найбільші розселення |  Індонезія:понад 4 млн. осіб південь Сулавесі, схід Калімантану  Малайзія:0,73 млн. осіб |
| Близькі етнічні групи | Австронезійські народи |
| Мова | бугійська індонезійська, малайська |
| Релігія | мусульмани-суніти тж Анімізм, Індуїзм |
Бу́ги, Бугі́си (самоназва Suku Bugis) — одна з найбільших етнічних груп Південного Сулавесі, третього за розміром острову Індонезії.
Територія проживання, чисельність, мова і релігія [ред.]
Разом зі спорідненими макасарами населяють південно-західну частину острова Сулавесі (Індонезія). Також живуть на сході Калімантану, невелика община в Сингапурі.
Чисельність бугісів в Індонезії — понад 4 млн. осіб, у Малайзії — 0,73 млн. осіб, невеликі групи в Брунеї, Сингапурі. Загальна чисельність — 5 млн. осіб (перепис, 2000).
Розмовляють бугійською мовою, яка належить до індонезійських мов австронезійської мовної родини.
За релігією бугіси — переважно мусульмани; зберігаються також пережитки анімістичних вірувань, індуїсти тощо.
Історія, господарство і культура [ред.]
Прабатьківщиною бугісів є район озер Темпе і Сіденренг. Ці території пращури бугів заселили в сер. 2-го тис. до н.е.
В XIV —XVI ст.ст. буги створили оригінальну культуру, розвили власну писемність і національну літературу. У XVII ст. були навернуті до ісламу.
У європейській історичній літературі XVIII —XIX ст.ст. за бугісами закріпилась слава суворого і войовничого народу.
Як найчисельніша етнічна група регіону мають злачний вплив на сусідні народи.
Основні заняття — землеробство (рис, кукурудза, цукрова тростина тощо), частково тваринництво (буйволи, коні, корови, кози, вівці), морські промисли, різні ремесла, торгівля тощо.
Буги — народ стародавньої культури (мають свою писемність, фольклор, літературу тощо).
У XVII столітті бугіси були навернені в іслам.
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 2., К., 1978, стор. 50
- Народы Юго-Восточной Азии, М., 1966 (рос.)
