Будда Гаутама
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Будда Готама або Будда Гаутама (санскр. गौतम बुद्ध); 563 до Р.Х. — 483 до Р.Х. або 463 до Р.Х. — 383 до Р.Х.) — легендарний індійський духовний наставник, аскет, перший історичний будда. Засновник буддизму.
Один з семи будд старовини. Отримавши при народженні ім'я Сiддгаpтга Готама (палі); Сiддгартга Гаутама (санскрит) — нащадок Готами, (успішний в досягненні мети), він пізніше став Буддою (що буквально означає «Прокинувся, Осягнув»).
Його також називають Сак'ямуні або Шак'ямуні — «мудрець з роду Сак'я»[1] або Татга́ґата (санскр. तथागत, «Що так Приходить»). Гаутама був сучасником Махавіри.
Гаутама — ключова фігура в буддизмі. Спогади про його життя, бесіди, і чернечі правила були підсумовані після його смерті і завчені напам'ять Самґгою. Передавана в усній традиції, «Трипітака» була записана приблизно через чотириста років. Він визнається всіма буддистами як Саммасам-Будда нашого часу.
В середні віки Будда в пізніх індійських Пуранах (як, наприклад — Бгаґавата-пурана) був включений в число аватар Вішну, замість Баларами.
Зміст |
[ред.] Життя Будди
Лише деякі деталі життя Будди можна незалежно перевірити і важко визначити, де закінчується історія і починається міф. Тому в цій статті життя Сіддхаттхи Готами описується відповідно до найбільш ранніх буддійських текстів.
Сіддгаpтга Готама народився в Лумбіні (місто, розташоване у сучасному Непалі поблизу кордону з Індією) у травневу повню в кшатрійському племені Сакья. День його народження широко святкується в буддійських країнах як Весак. Батько Готами був царем Капілаваттгу в царстві Маґадга, де Готама народився царевичем, якому було призначене життя в розкоші. Говориться, що перш, ніж народитися, Готама відвідав свою матір Майю у сновидінні у вигляді білого слона. У ході святкування народження, провидець Асіта оголосив, що ця дитина або стане великим царем, або великою святою людиною. Його батько, бажаючи, щоб Готама став великим царем, відгородив сина від релігійного навчання і від людського страждання.
Коли хлопчик досяг шістнадцятиріччя, його батько влаштував йому шлюб з одноліткою Ясодгарою, яка народила сина Рахулу. Хоча батько забезпечував Готаму всім, чого тільки той бажав, його син все одно залишався внутрішньо незадоволений.
У віці 13 років, Готама в супроводі колісничного Чанни кілька разів тікав за межі палацу. Там він побачив "чотири видовища": старого каліку, хвору людину , труп що розкладається, і насамкінець відлюдника? самітника. Tодіж він усвідомив сувору правду життя - що смерть, хвороба, старіння й страждання неминучі, і що бідних більше, ніж багатих, і що навіть задоволення багатих кінець кінцем перетворюються на ніщо. Це надихнуло Готаму у віці 29 років залишити свій будинок, родину й майно, щоб стати ченцем. Відмовившись від спадщини, царевич присвятив своє життя вивченню того, як перебороти страждання. Він пішов шляхом йогічної медитації під керівництвом двох брахманів- пустельників, і, хоча досяг високих рівнів свідомості, все ж не був задоволений цим шляхом.
Вбравши одяг мандрівного ченця, Готама прямує в південно-східну Індію де починає вчитися життю самітника і займатися суворими аскезами й самокатуванням. Після 6 років, будучи на межі смерті від виснаження, він доходить висновку, що суворі аскетичні методи не приводять до більшого розуміння, а просто затьмарюють розум і розморюють тіло. Відкинувши самокатування і зосередившись на медитації, він знаходить серединний шлях, шлях уникнення крайнощів - потурання собі і самокатування. Сівши під смоківницею, тепер званою деревом Бодгі, заприсягся не вставати, поки не знайде Істину. У віці 35 років Готама досяг Пробудження у травневу повню. Тоді його стали називати Готама Будда, або просто "Будда", що означає "Той, хто Пробудився".
Він заявив, що досяг повного Пробудження й усвідомив причини людського страждання, а також зрозумів, що необхідне для їх усунення. Це усвідомлення він сформулював у Чотирьох Шляхетних Істинах. Це найвище Пробудження, доступне для будь-якої істоти, називається Ніббана- палі, санскр. - Нірвана.
У цю мить Будда повинен був вирішити, чи задовольнитися власним звільненням, або навчити інших людей. Він міркував, що світ, можливо, не готовий для такого глибокого усвідомлення, але зрештою вирішив відправитися до міста Сарнатг і прочитати першу проповідь в Оленячому парку. У цій проповіді були описані Чотири Шляхетні Істини і Благородний Восьмирічний Шлях.
Будда підкреслював, що він не є Богом, а лише вчителем для тих істот, які мусять самі пройти шлях, досягаючи Пробудження та пізнання істини і дійсності, як вона є.
У ході подальших 45 років життя він подорожував долиною ріки Ганг у центральній Індії, викладаючи своє вчення різним людям, від аристократів до ізгоїв, у тому числі прихильникам інших філософій та релігій. Його релігія була відкрита для всіх рас і класів та не мала ніякої кастової структури. Готама заснував Громаду буддійських ченців і черниць ("Санґга"), щоб зберегти Навчання після остаточної "Ніббани" і відходу зі світу. Вчення Будди прийняли тисячі людей.
У віці 80 років він вирішив піти зі світу. З'ївши свою останню їжу, якою була страва зі свинини, отримана як пожертва від коваля Чунди, погано себе відчув. За легендою, Будда знав, що помре, але не хотів ображати людину. У присутності своїх послідовників Будда ще раз переконався в тім, що його Навчання вони зрозуміли і зберегли, після чого помер у травневу повню. Останніми словами Будди були: "Немає нічого вічного. Ретельно досягайте мети!"
[ред.] Хронологія життя
Ключовим орієнтиром для датування життя Будди є початок царювання буддийського імператора Ашокі. На підставі едикту Ашокй й дат царювання елліністичних царів, до яких він направляв послів, вчені датують початок правління Ашоки 268 р. до н. е. Палійські джерела кажуть, що Будда помер за 218 років до цієї події. Оскільки всі джерела згодні з тим, що Гаутамі було вісімдесят років, коли він помер (наприклад, Dīgha Nikāya 2.100), то ми отримуємо такі дати: 566-486 до н. е. Це так звана «довга хронологія» (long chronology). Альтернативна «коротка хронологія» (short chronology) заснована на санскритських джерелах північноіндійського буддизму збережених у Східній Азії. Згідно з цією версією Будда помер за 100 років до інавгурації Ашоки, що дає такі дати: 448-368 рр. до н. е. При цьому в Східній Азії традиційна дата смерті Будди була в 949 або 878 роках, а в Тибеті - в 881 р. до н. е. У минулому, серед західних вчених загальноприйнятими датами були 486 або 483 р. до н. е., але зараз вважається, що підстави для цього занадто малі.
Радіовуглеводний аналіз показує, що деякі населені пункти, які Будда відвідував згідно Палійському канону, не були заселені до 500 р. до н. е. (± 100 років), що змушує сумніватися в такій ранній даті, як 486 р. до н. е. Крім того, розгляд доступної інформації з історії джайнізму змушує припустити, що Будда і Махавіра, лідер джайнів, який помер трохи раніше Будди, обидва померли між 410 і 390 рр. до н. е.
[ред.] Дивись також
[ред.] Зовнішні посилання
- Пробудження
- A sketch of the Buddha's Life (англ.)
- Critical Resources: Buddha & Buddhism (англ.)
- The Buddha (англ.)
[ред.] Примітки
- ↑ Не плутати з школою Тибету Сак'я
