Будинок Трубецьких (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок (особняк) Трубецьких

50°27′26″ пн. ш. 30°31′05″ сх. д. / 50.4573060000277778° пн. ш. 30.518196000027778325° сх. д. / 50.4573060000277778; 30.518196000027778325Координати: 50°27′26″ пн. ш. 30°31′05″ сх. д. / 50.4573060000277778° пн. ш. 30.518196000027778325° сх. д. / 50.4573060000277778; 30.518196000027778325
Країна Україна Україна
Розташування Київ
Архітектор А.Меленський (?)
Клієнт О.Анненков, Боніфацій Климович
Дата початку спорудження 1820-ті
Дата закінчення спорудження 1820-ті
Стиль класицизм
Адреса Володимирська вулиця, 3

Будинок (особняк) Трубецьких. Карта розташування: Київ
Будинок (особняк) Трубецьких
Будинок (особняк) Трубецьких
Будинок (особняк) Трубецьких (Київ)
Мапа

CMNS: Будинок (особняк) Трубецьких у Вікісховищі

Будинок (особняк) Трубецьких — пам'ятка архітектури у Києві, що розташована на Володимирській вулиці, 3.

Історія[ред. | ред. код]

Будинок знаходиться на території дитинця стародавнього Києва. У 12-13 століттях на цьому місці існувала кам'яна ротонда, ще раніше було капище.

Будинок було зведено у 1820-х роках, можливо за проєктом архітектора Андрія Меленського (точна дата будівництва і особа архітектора наразі не встановлені) за «зразковим проєктом». Замовником і першими власником садиби був чиновник О.Анненков, з 1840-х років садибою володів молодший чиновник з особливих доручень канцелярії Київського цивільного губернатора (а згодом старший секретар канцелярій Київського генерал-губернатора) Боніфацій Климович.

З 1867 року і до доби Української революції 1917-20 років особняк належав княгині Єлизаветі Трубецькій.

Вже у 1970-76 роках було здійснено обстеження та реставрацію будівлі.

Будинок Трубецьких на сьогодні є цінним та рідкісним зразком житлової забудови міста доби класицизму.

Будинок дерев'яний тинькований на цегляному цоколі, з мезоніном над середньою частиною будівлі. З боку двору розкритий двома невеликими крилами (добудовані у 1850-х роках). Будинок стоїть на підвишші відносно вулиці (така ситуація утворилася наприкінці 19 століття через влаштування тротуару).

Планування будинку коридорно-анфіладне, з виокремленими залами та окремими сходами у мезонін. Перекриття та сходи дерев'яні.

Вікна другого поверху 3-хресні, першого та мезоніну — Т-подібні. Посередині фасаду другого поверху - балкон на металевих консолях.

Будинок використовується як один із підрозділів Інституту археології — відділ археології Києва, відділ давньоруської та середньовічної археології.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Памятная книжка Киевской губернии на 1856 год. Киев, в губернской типографии, 1856;
  • Памятная книжка Киевской губернии на 1858 год. Киев, в губернской типографии, 1858;
  • Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.
  • Звід пам'яток історії та культури України. Київ. кн.1, ч.1 А-Л. Київ, головна редакція Зводу пам'яток при видавництві УЕ ім. Бажана, 1997.

Посилання[ред. | ред. код]