Київський міський будинок учителя

Київський міський будинок учителя

Київський міський будинок учителя — комунальний комплексний позашкільний заклад у системі позашкільних закладів освіти міста Києва, а також споруда, що напередодні революції була відома як «Педагогічний музей», а пізніше як будинок Центральної ради.

Історія

1922 року тут засновано Будинок працівників освіти. У 1934 році був реорганізований у Київський міський будинок учителя, як державну культурно-просвітницьку установу, створену з метою забезпечення культурних і професійних потреб працівників освітніх закладів. Того ж року розпочато капітальний ремонт, який закінчено 1938 р., коли тут було розташовано Музей В.І.Леніна.

У 1941 р. перед відступом радянських військ з міста Будинок було заміновано. Німцям вдалося швидко знайти та знешкодити вибухівку. Під час окупації тут знаходився Музей найдавнішої історії. Археологічну колекцію з Лаври перемістив д-р Ґрімм з Галле. Після визволення Києва в 1943-1982 рр. тут знов знаходився Музей В.І.Леніна, який 1982 р. було переміщено в новий будинок на пл. Ленінського Комсомолу. З 1982 р. тут знов функціонує Будинок вчителя.

В 2002 Київською міською радою реорганізований у комунальний комплексний позашкільний навчальний заклад «Київський міський будинок учителя».

Діяльність

При будинку вчителя проводять науково-педагогічні семінари, конференції, діють колективи художньої самодіяльності, різного роду гуртки для вчителів та школярів (зокрема, танцювальні та хорові). У приміщенні Будинку учителя діє Педагогічний музей.

Приміщення будинку вчителя

До 1977 року знаходився на вул. Інститутській, у 1977—1982 роках — у Колегії П. Ґалаґана (вул. Б. Хмельницького, 11),

З 1982 року — у приміщенні колишнього Педагогічного музею по вул. Володимирській, 57.

Див. також

• Педагогічний музей (історія споруди).
• Сайт педагогічного музею

Джерела

• Київ. Енциклопедичний довідник