Будинок розпусти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Буди́нок розпу́сти, публі́чний будинок, борде́ль — місце для організованого утримувачем такого будинку заняття сексуальними втіхами.

Історія[ред.ред. код]

Публічні будинки відомі в історії протягом багатьох століть. У 1862 році при розкопках Помпеї був виявлений давньоримський Лупанарій (від лат. Lupa — вовчиця, блудниця). Пізніше він був перетворений на музей в рамках загального музейного комплексу Помпеї. Помпейский Лупанарій був знову відкритий для туристів після реставрації влітку 2006 року [1].

Зі слів генерала Миколи Антипенка влітку 1944 року для радянських офіцерів були відкриті зі згоди верховного командування два борделі. Називалися вони «будинки відпочинку». Експеримент швидко провалився. Перша ж група офіцерів після 3-тижневого відпочинку повернулися на фронт, прихопивши зі собою своїх нових подружок[2].

Правовий статус[ред.ред. код]

У багатьох країнах утримання публічних будинків є кримінально караним діянням, що, однак, не означає їх відсутності. У ряді країн вони мають офіційний статус.

У більшості європейських країн борделі були незаконними після Другої світової війни. У Франції заборонені публічні будинки в 1946 році [3].

В Італії публічні визнані незаконними в 1959 році.

Нідерланди одна з країн з найліберальнішою політикою проституції у світі, і, як така, вона приваблює секс-туристів з багатьох інших країн. Амстердам відомий своїм кварталом червоних ліхтарів.

Найбільше борделів у Європі знаходиться в Кельні, Німеччина.

У деяких країнах, таких як Австралія, борделі є юридично регульованими, однак на ряду з ними співіснують неофіційні публічні будинки. За даними на 2009 рік приблизно лише 10% сексуальних послуг надаються в офіційних борделях [4].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]