Будівельна інженерія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Будівельна інженерія (також інжиніринг) — інженерія у будівельній галузі, інженерне забезпечення будівництва, яке охоплює всі фази реалізації інвестиційно-будівельних проектів: проектування, будівництво, експлуатацію об'єктів. У більш вузькому сенсі — інженерно-консультаційні послуги з підготовки, забезпечення будівництва і експлуатації промислових, інфраструктурних та інших об'єктів[1].

Термінологія[ред.ред. код]

Походження терміна[ред.ред. код]

Термін «інженерія» запозичений з французької (фр. ingénierie), у свою чергу висхідного до латинської (лат. ingenium) — розум, здібності, винахідливість.
В історії інженерами спочатку, починаючи з XII століття, називалися військові інженери (див. Bauingenieurwesen). Це було пов'язано зі зростаючою спеціалізацією військ. Маршал Франції Вобан у 1676 році вперше сформував спеціалізовані саперні та мінні роти, перетворені потім у Корпус військових інженерів. У Росії при Петрові I у 1702 році було створено мінерна рота, у 1704 році — команда понтонерів, а у 1712 році — полк військових інженерів[2].

Поняття «цивільний інженер» з'явилося у XVI столітті у Голландії і застосовувалось до будівельників мостів і доріг[2] та відрізняло їх від військових інженерів. Вже від цього поєднання виник термін «цивільна (будівельна) інженерія» (див. civil engineering), на даний час поширений у багатьох мовах світу. Під ним розуміється професійна інженерна дисципліна, яка займається проектуванням, будівництвом, експлуатацією будівельних об'єктів. Потім з'явилося (в основному в англійській мові) велика кількість подібних термінів, що відносяться до інших галузей: ядерний інжиніринг, генетичний інжиніринг, реінжиніринг, зірковий інжинірингru та інше.

Застосування термінів «Будівельна інженерія» та «Будівництво»[ред.ред. код]

У Російській імперії приблизно з XVI століття керівником будівництва був архітектор. Науково обґрунтовані методи розрахунку і проектування з'явилися лише у XVIIIXIX століттях. Тривалий час для позначення інженерного забезпечення будівництва, що включає виробничу, наукову і навчальну складові, використовувався просто термін «будівництво», а іноді «промислове та цивільне будівництво», як основний вид будівництва.

У 1990-х роках українській мові з'явився також термін «інжиніринг» (транслітерація англ. engineering) з появою спеціалізованих фірм, що надають інжинірингові послуги. При цьому під інжинірингом у будівництві розуміється надання інженерно-консультаційних послуг проектно-конструкторського, розрахунково-аналітичного, організаційного або дослідницького характеру, підготовка техніко-економічних обгрунтувань проектів, вироблення рекомендацій в області організації виробництва і управління проектами, тобто комплекс комерційних послуг з підготовки та забезпечення процесу виробництва будівельної продукції. Таким чином, в українській мові це поняття дещо вужче і не включає у явному вигляді, наприклад, професійну освіту у галузі будівництва.

Нижче наведено порівняльну таблицю відмінностей вживання термінів «будівництво» і «будівельний інжиніринг» (відповідність термінів у різних мовах не завжди однозначна):

Поняття Український термін Російський термін Англійський термін Німецький термін
Вид економічної діяльності Будівництво Строительство Construction Bauwesen
Галузь економіки Будівництво Строительство Construction Bauwesen
Процес зведення будови Будівництво Строительство Construction Bauausführung
Планування і управління процесом будівництва Управління будівництвом Управление строительством Construction management Baumanagement
Інженерне забезпечення зведення об'єктів Будівельний інжиніринг Строительный инжиниринг Civil engineering Bauingenieurwesen
Професійна освіта для будівництва Будівництво Строительство Civil engineering Bauingenieurwesen
Наукова спеціальність Будівництво Строительство Civil engineering Bauingenieurwesen

Інші терміни[ред.ред. код]

У статті 749 Цивільного кодексу РФ для позначення фірми, що надає інжинірингові послуги, застосований термін «інженер»[3], однак він застосовується, як правило, лише в двомовних текстах договірів, оскільки збігаються з кваліфікацією фахівця -інженера.

Ряд вчених запропонували назву мультідісціпліни «інвестиційно-будівельний інжиніринг»[4]. У МГСУ з 2009 року ведеться навчання за програмою суміщеної освіти для бакалаврату за профілем «Інформаційно-будівельний інжиніринг»[5]. В області будівництва зустрічаються також терміни «проектний інжиніринг», «технологічний інжиніринг» та інше[6].

Часто зустрічається термін «інженерія будівель», що позначає комплекс мереж інженерно-технічного забезпечення будівельних об'єктів, включаючи водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання, телекомунікації, системи безпеки, структуровані кабельні системи та іншеСамі ці системи не мають відношення до поняттю інжинірингу. Інженерингом також називають «інженерію».

Професійна освіта в галузі будівництва[ред.ред. код]

Докладніше: Будівельна освіта
Construction in Sète, Hérault 01.jpg

У Древній Русі професійні будівельні навички передавалися при безпосередній роботі учня, підмайстри у складі артілі. Поширенню умінь сприяло те, що будівництво будівель за своєю природою було колективною справою. Першими професійними керівниками будівництв були десятники, виконувачі робіт, архітектори. З появою спочатку емпіричних, а потім науково обгрунтованих методів розрахунку, конструювання та будівництва стали виникати професійні навчальні заклади.

Для нижчої і середньої ланки управління у Російській імперії організовувалися школи десятників з будівельної справи, а також курси з підготовки техніків-будівельників. У Франції перше будівельне училище було створено у 1740 році архітектором Блонделем[7]. Першим вищим інженерном навчальним закладом (також в області фортифікаційного будівництва) стає у 1810 році, створене у 1804 році Головне інженерне училище Російської імперії (а нині ВІТУ), через додавання додаткових офіцерських класів та двогодинне продовження навчання офіцерів, на відміну від усіх інших кадетських корпусів та інженерних навчальних закладів Російської імперії. Як писав випускник Інституту інженерних шляхів сполучення Тимошенко Степан Прокопович у своїй книзі «Інженерна освіта у Росії», освітня схема Головного Інженерного Училища, що виникла після додавання старших офіцерських класів, з поділом п'ятирічної освіти на два етапи у подальшому саме на прикладі Інституту інженерів шляхів сполучення поширилася у Росії, і зберігається досі. Це дозволяло починати викладання математики, механіки та фізики на досить високому рівні вже на перших курсах і дати студентам достатню підготовку з фундаментальних предметів, а потім використовувати час для вивчення інженерних дисциплін.[8]

Одним з перших вищих навчальних закладів в області транспортного будівництва був Петербурзький державний університет шляхів сполучення, який засновано у 1809 році. Він готував спеціалістів з проектування, будівництва та експлуатації дорожніх, а також гідротехнічних споруд.

Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет було засновано у 1832 році під назвою «Училище цивільних інженерів» і є найстарішим в Росії серед спеціалізованих вузів будівельного профілю.

Найбільшим серед будівельних вузів Росії є Московський державний будівельний університет, який засновано у 1921 році, він вже підготував понад 90 тисяч інженерів.

Міжнародна асоціація будівельних вузів (АСВ) об'єднує 142 ВНЗ України та країн СНД.

Протягом багатьох років основними рівнями кваліфікації фахівців у галузі будівництва були технік-будівельник (з трирічним терміном навчання у середніх спеціальних навчальних закладах) і інженер-будівельник (з п'ятирічним терміном навчання у вищих навчальних закладах). У зв'язку з приєднанням України до Болонського процесу вищі будівельни заклади освіти переходить на дворівневу систему бакалавр — магістр з 4 і 6 роками навчання відповідно. При цьому у навчальних планах кожного циклу освіти (див. нижче) виділяється базова частина (обов'язкова для всіх вузів), варіативна частина (встановлювана вузом) і дисципліни за вибором студента.

Інженерне забезпечення будівництва[ред.ред. код]

Однією з особливостей будівельного інжинірингу є відсутність явної персоніфікації інжинірингових функцій. Це пов'язано з тим, що організація будівельних проектів може бути досить різноманітна, і одні й ті ж функції в різних проектах можуть виконувати замовник, проектувальник, генеральний підрядник, субпідрядники, інжинірингова фірма і т. д. Тому розглянемо основні функції інженерного забезпечення відповідно до етапів життєвого циклу будівельного об'єкта. Виділяють шість основних стадій життєвого циклу[9]:

Передінвестиційних етап[ред.ред. код]

Етап довгострокового планування інвестицій і будівництва включає:

На цьому етапі чільну роль відіграють економіка, фінанси і планування, однак інженерне забезпечення дозволяє виконати обгрунтовують розрахунки і оптимізацію галузевих і територіальних схем, скласти життєздатні проекти територіального планування, інвестиційні програми та бізнес-плани.

Передпроектний етап[ред.ред. код]

Після появи конкретного інвестора настає час опрацювання та погодження основних параметрів майбутнього об'єкта. Єдиного переліку необхідних дій на цьому етапі немає, оскільки він може суттєво відрізнятися в залежності від конкретної ситуації. Часто він включає[9]:

В основному зазначені дії виконує замовник. Ним може бути забудовник або його підрозділ (наприклад, відділ капітального будівництва заводу). Обов'язки замовника також можуть виконувати інжинірингові фірми. Якість надаваних інжинірингових послуг дуже важлива, оскільки цей етап визначає основні проектні рішення. Наприклад, виправити помилки, допущені при виборі земельної ділянки або основних параметрів об'єкта (поверховість, розміри і т. д.), дуже складно.

Проектування[ред.ред. код]

Зміст даного етапу практично повністю відноситься до будівельного інжинірингу. На цьому етапі виконуються:

При проектуванні можна розглядати як окремі види інженерного забезпечення: планування земельної ділянки, об'ємно-планувальні рішення будівель та споруд, конструктивні рішення і розрахунки на міцність, проектування інженерних систем, екологічний інжиніринг, забезпечення безпеки, організаційно-технологічний інжиніринг та іншеКрім того, виконуються архітектурні і економічні розділи проекту, які не відносяться до інжинірингу.

Будівництво[ред.ред. код]

Власне будівництво є найбільш капіталомістким етапом в інвестиційному проекті. Тут здійснюються рішення, закладені на попередніх стадіях. З точки зору інженерного забезпечення, на етапі будівництва необхідно:

  • Отримати дозвіл на будівництво об'єкта;
  • Укласти договори з підрядними організаціями і з заводами-постачальниками обладнання;
  • Розгорнути підготовчі роботи, які діляться на:
    • Поза будівельним майданчиком (прокладка доріг і зовнішніх комунікацій, спорудження будівельної бази, облаштування житла або вахтового селища будівельників та інше);
    • Власне на будівельному майданчику (знесення будов, вирубка лісу, перекладка комунікацій, планування майданчика, розбивка мережі осей будівель та інше);
  • Організувати поставку із заводів і приймання технологічного обладнання (в основному для виробничих підприємств);
  • Організувати виконання основних робіт зі зведення об'єкта, до яких відносяться:
    • Будівельні роботи (загальнобудівельні, спеціальні будівельні роботи і монтаж інженерних систем);
    • Монтажні роботи (монтаж технологічного обладнання);
    • Пусконалагоджувальні роботи;
    • Ремонтно-будівельні та ремонтно-реставраційні роботи;
  • Забезпечити безпеку ведення робіт;
  • Проводити будівельний контроль якості робіт, матеріалів і конструкцій, авторський нагляд, вести виконавчу документацію;
  • Виконати прийняття виконаних робіт та об'єкта в цілому.

Залежно від прийнятої схеми договірних взаємовідносин на будівництві окремі функції інжинірингу може виконувати замовник, запрошена ним інжинірингова фірма (технічний замовник, технічний агент і т. д.), генеральний підрядник.

Експлуатація будівель і споруд[ред.ред. код]

Цей етап є найтриваллішим, може тривати десятки років.

Перед початком експлуатації виробничого об'єкта необхідно провести:

Ці роботи фінансуються за рахунок основної діяльності підприємства і не відносяться до інвестицій.

Для житлових і громадських будівель також необхідно отримати дозвіл на введення в експлуатацію.

Потім настає період початкової експлуатації об'єкта. Для житлових будинків це означає виконання індивідуальної обробки приміщень, озеленення прилеглої території (якщо будинок здавався взимку), заселення, створення організацій для експлуатації будинків (товариств власників житла та ін.) Для виробничих об'єктів кілька місяців може відводитися для виходу підприємства на розрахункові експлуатаційні показники. Практично для всіх об'єктів протягом гарантійного терміну необхідно виявлення будівельних дефектів та їх усунення.

Постійна експлуатація будівельних об'єктів не однорідна і розділяється на фази:

Для організації експлуатації будівель різновидом інжинірингу є т. зв. Facility management, або «управління експлуатацією будівель» — український термін поки не утвердився). Основними напрямами такого інжинірингу є[4]:

  • Технічна експлуатація будівель (ремонт, обслуговування інженерних систем, прибирання, видалення відходів і інше);
  • Управління розміщенням персоналу, підрозділів, орендарів (для житлових будинків — організація побутових послуг) та інше;
  • Організація обслуговування (благоустрій ділянки, охорона навколишнього середовища, організація дозвілля);
  • Охорона об'єкта, управління доступом до приміщень.

Ліквідація об'єкта[ред.ред. код]

Ліквідація об'єктів капітального будівництва, часто заздалегідь не передбачається. Зазвичай вона проводиться при необхідності звільнити майданчик для нового будівництва або при досягненні неприпустимого морального або фізичного зносу. Перед знесенням необхідно упевнитися, що будівля не є пам'яткою культури або архітектури. Для ліквідації необхідно виконати наступні заходи:

  • Зупинка виробництва, юридична ліквідація підприємства (для виробничих об'єктів);
  • Розселення мешканців з наданням компенсації або іншого житла (для житлових будинків);
  • Відключення технологічних комунікацій, систем інженерно-технічного забезпечення;
  • обстеження об'єкта, отримання висновку про можливість знесення;
  • Складання проекту організації робіт по знесення році чи демонтажу об'єктів капітального будівництва;
  • Організація робіт з демонтажу та знесення конструкцій об'єкта;
  • Організація вивезення сміття, утилізації або захоронення відходів;
  • Виконання проекту і організація робіт по рекультивації майданчика (якщо нове будівництво не передбачається).

Види інжинірингових послуг[ред.ред. код]

Різновиди інжинірингу[ред.ред. код]

Деякі види будівельного інжинірингу мають самостійне значення і класифікуються за видами об'єктів (будівель і споруд) або за видами послуг з інженерного забезпечення. До них можна віднести (у дужках наведено приблизна відповідність англійським термінам):

та інше.

Організаційні форми інжинірингу[ред.ред. код]

Склад інжинірингових послуг визначається Замовником з урахуванням специфіки конкретного проекту, проте існує декілька найбільш поширених форм їх надання:

  • Комплексне управління будівельним проектом інвестором або від його імені, наприклад, при девелопменті;
  • Виконання функцій замовника (замовника-забудовника) в обсязі, що відповідає контракту, наприклад, при EPCM-контракті (від англ. Engineering, Procurement, Construction Management) — управління проектуванням, поставками, будівництвом;
  • Різного роду окремі консультаційні та ініжінірінговие послуги, наприклад, послуги технічного замовника, будівельний аудит та інше.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Постанова Росстату від 8.11.2006 № 64 Про затвердження порядку заповнення та подання форми державного статистичного спостереження N 1-ліцензія «Відомості про комерційне обміні технологіями з зарубіжними країнами (партнерами)»
  2. а б Велика Радянська Енциклопедія, 3-е изд.
  3. Цивільний кодекс Російської Федерації, частина 2
  4. а б Мазур І. І., Шапіро В. Д., Ольдерогге Н. Г., Забродін А. Ю. Інвестиційно-будівельний інжиніринг:навчальний посібник. — М.: Єлими, 2009. — С. 763. — ISBN 978-5 -282-02801-0.
  5. Офіційний сайт МГСУ
  6. Портал «Будівельний світ»
  7. Енциклопедичний словник Ф. А. Брокгауза та І. А. Ефрона
  8. Підготовка інженерів Росії в XIX столітті
  9. а б Комліченко С. Г., малих Г. Г., Павлов А. С. Організація розміщення замовлень на проектування і будівництво. — Наукове видання. — М.: АСВ, 2009. — С. 272. — ISBN 978-5-93093-656-8.
  10. Містобудівний кодекс Російської Федерації

Посилання[ред.ред. код]