Букефал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Букефа́л (латинізоване Буцефал) (грец. Βουκεφάλας, букв. «бикоголовий»; лат. Bucephalus) — улюблений кінь Олександра Македонського.

Зміст 1 Легенда 2 Примітки 3 Література 4 Посилання

[ред.] Легенда

Історія переповідає, що Олександр Македонський у віці 10 років (за Плутархом) став єдиною людиною, якому підкорився норовливий 11-річний кінь. Цього коня запропонував македонському царю Філіппу II торговець з Фесалії Філоник за 13 талантів (за іншими даними 16), що рахувалось дуже великою сумою в ті часи. Однак, оскільки ніхто не міг загнуздати норовливого коня, цар відмовився б від купівлі, але син його Олександр пообіцяв заплатити за жеребця, якщо зможе приборкати того.
Про приборкування Плутарх переповідав так:

«Олександр відразу підбіг до коня, зхватив його за уздечку та повернув мордою до сонця: мабуть, він помітив, що кінь лякається, бачучи попереду себе рухому тінь. Деякий час Олександр пробіг поряд з конем, поглажуючи його рукою. Впавневшись, що Букефал заспокоївся та дише на повні груди, Олександр зкинув з себе плащ та легким стрибком вскочив на коня. Спочатку, злегка натягнув повіддя, він стримував Букефала, не наносячи йому ударів та не смикаючи за уздечку. Коли ж Олександр побачив, що норов коня не загрожує більше ніякою бідою та що Букефал рветься вперед, він дав йому волю і навіть став підбадьорувати його гучними окликами та ударами ніг. Філіпп і його свита мовчали, перебуваючи у тревозі, але коли Олександр, за всима правилами повернув коня та повернувся до них гордий та радісний, всі зараз же зустріли його гучними вигуками. Батько, як кажуть навіть прослезився від радості, поцілував Олександра, що зліз з коня та сказав: «Шукай, син мій, царство по собі, так як Македонія для тебе дуже мала!»»^[1]

Олександр взяв Букефала в похід в Азію, але беріг улюблинця, в бою використовував інших коней. В битві на річці Гранік під ним вбили одного з них.

Арріан, Курцій та Плутарх розповідаються історію, що трапилася з Букефалом десь в прикаспійських місцях в Персії. Тамтешні варвари, уксії, викрадили коня. Тоді Олександр звелів, щоб йому негайно повернули Букефала, а іншакше він винищить весь народ. Улюбленого коня царя повернули в цілості та неушкодженості, а Олександр на родість навіть заплатив викуп викрадачам^[2].

Деякі автори передають, що Букефал загинув в битві з індійським царем Пором в 326 до н. э. ^[3], однак Арріан пише про це по іншому:

«На тому місці, де пройшла битва, та на тому, звідки Олександр переправився через Гідасп, він заснував два міста: один назвав Нікеєю, за те що переміг тут індів, а інший Букефалами, в память свого коня Букефала, що пав тут не від чиєї стріли, а виснаженого зноєм та роками (йому було близько 30 років. Багато праці та небезпеки розділив він з Олександром; тільки Олександр міг сісти на нього, тому що інших наїздників він ставив ні в що; був він рослий, благородного нраву. Вирізнявся він головою, що була схожа на бичу; від неї, кажуть він і отримав своє ім'я. Інші ж розповідають, що він був вороної масті, але на лобі у нього було біле пятно, що нагадувало голову бика.» ^[4]

Плутарх передає інший варіант, що Букефал вмер після битви з Пором від ран. По Арріану та Плутарху Букефал був ровесником Олександра, тоді його смерть настала в досить преклонному для коней віці.

Засноване Олександром та назване ним, в честь коня місто Букефала існує і в наші часи під іменем Джалалпур на території Пакистану. В ньому зберіглись і руїни античних часів.

Багато дослідників рахують, що Букефал був представником ахалтикінської породи коней.

[ред.] Примітки

1. ↑ Плутарх, «Олександр», 6, Порівняльні життєописи в двох томах
2. ↑ Плутарх, «Олександр», 44, Порівняльні життєописи в двох томах
3. ↑ Діодор, 17.94
4. ↑ Арріан, Похід Олександра, 5.19

[ред.] Література

• Peter Green: Alexander der Größte. Mensch oder Mythos? 272 S., reich illustriert, Freiburg, Ploetz, 1974, ISBN 978-3876400600
• N. G. L. Hammond / H. H. Scullard, The Oxford Classical Dictionary, Oxford, 2. Auflage 1970
• Marian Graf von Hutten-Czapski, Die Geschichte des Pferdes, Leipzig 1985. S.123ff.

[ред.] Посилання

• Легенда про Букефала (англ.)