Буки (смт)
| смт Буки | |
|---|---|
  |
|
| Буки на мапі Маньківського району | |
| Країна |  Україна |
| Область/АРК |  Черкаська область |
| Район/міськрада | Маньківський район |
| Рада | Буцька селищна рада |
| Код КОАТУУ: | 7123155300 |
| Офіційний сайт: | — |
| Основні дані | |
| Засноване | 1515 |
| Статус | із 1965 року |
| Площа | км² |
| Населення | 2134 (1.01.2005) |
| Поштовий індекс | 20114 |
| Телефонний код | +380 4748 |
| Географічні координати | |
| Висота над рівнем моря | 224 м[1] |
| Водойма | річка Гірський Тікич |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Поташ |
| До станції: | 25 км |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 20 км |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 124,9 км[2] |
| Селищна влада | |
| Адреса | смт Буки, вул. Леніна, 28 |
| Карта | |
  Буки
|
|
Буки́ — селище міського типу Маньківського району Черкаської області, центр селищної ради.
Населення — 2134 (на 1 січня 2005 року).
Селище розташоване на скелястих берегах річки Гірський Тікич, за 20 км на північний схід від районного центру — смт Маньківка та за 25 км від найближчої залізничної станції Поташ.
Зміст |
[ред.] Історія
Територія, на якій розташовані сучасні Буки, була заселена давно. Про це свідчать виявлені тут залишки поселень трипільської та черняхівської культур.
При в'їзді в Буки з боку Крачківки на лівому березі річки знайдено сліди городища, позначеного на карті інженера Боплана першої половини XVII століття.
Це засвідчує архівний документ, направлений у імператорську археологічну комісію в 1834 році та знайдений у фонді дослідника Антоновича:
| « | Честь имею довести до сведения Комиссии, что во время производства раскопок у села Буки я осмотрел находящийся в этомъ селе каменный истукан. Он стоит на левом берегу реки, у подножья холма. Он имеет историческую ценность и его направляю для иселедования. | » |
[ред.] 16 століття
Сучасне поселення зафіксовано істориками з 1515 року.
Після зведення наприкінці XVI століття замку в Буках, місцевий край було названо Буцьким ґрунтом.
Тисячі років води Угорського Тікича точили тут граніти протерозойського віку, доки не утворили вельми мальовничий каньйон з крутими схилами — заввишки понад 25 метрів і водоспадом «Вир».
Власником селища був брацлавець Федір Базанович. Ось як про це свідчать архіви 1592 року:
| « | ... козак Ф. Базанович продав Буки галицькому каштелянові Юрію (Єжи) Струсю з Комарова. | » |
Обіймаючи в цей час важливу посаду старости брацлавського, вінницького, звенигородського, Ю. Струсь збільшує свої володіння.
У 1592 році магнат укріпляє Буки новобудовами, зводить на кам'яних крутих схилах укріплення й перейменувує поселення на «Струсьгород» за тогочасною традицією. Але нова назва в народі не прижилася.
[ред.] 17 століття
У серпні 1601 року князь Януш Острозький пограбував пасіки біля Буків та Кищенців: забрав 860 вуликів та інше майно й цим учинив «тымь подданнымъ шкоду не малую».
В 1604 році Струсь передав Буки своєму зятю — магнатові Валентію-Олександру Калиновському [3].
У 1615 році селище зруйнували татари [4], але його швидко відбудували, й уже в 1629 році на географічних картах позначене як містечко, в якому налічувалось 317 димів[5].
В 1638 році Калиновський за 119 тисяч злотих здав в оренду на три роки гданському купцеві містечка Буки, Іваньки, Маньківку, Мошурів та місто Умань, з правом виробляти поташ, селітру і смольчугу [6].
У період Визвольної війни 1648—1654 років у поселенні стояла Буцька козацька сотня з 219 козаків, тут відбулося об'єднання розрізнених козацьких військ Уманщини, які стали під знамена гетьмана Богдана Хмельницького.
В подальші часи, внаслідок численних нападів, татари повністю зруйнували Буцьку фортецю, а містечко зазнало майже спустошення. В 1664 році в Буках налічувалося лише 40 дворів і 2 млини.
[ред.] 18 століття
У 1718 році на місці церкви, спаленої татарами, закладена православним уманським протопопом Федором Лукомським церква Успіння Божої Матері.
У 1768 році в містечку налічувалося 125 господарств, у 1783 — 230 господарств, 428 чоловіків і жінок.
Лаврентій Похилевич так писав про Буки:
| « | Местечко при реке Тикичь, в 12 верстах от Иваньки, тянется со своим предместьем Антоновкою вдоль реки Тикича на пространстве 3-х верст. Берега Тикича образуют отвесные живописные скалы; самая речка быстро струится между гранитными массами, составляющими ее ложе. Сероватый гнейсо-гранит находится массами среди красного гранита. Через Тикич сделана каменная плотина, при которой построены крупчатые мельницы. Чрез местечко пролегает транзитная дорога к Звенигородке в Липовецкий уезд. Буки считались местечком еще в прошлом веке, имели магистрат и Актовые книги. В настоящее время жителей в нем обоего пола с предместьем Антоновкою: православных 1589, римських католиков и раскольников 12, евреев 1532; земли - 5550 десятин. Церковь в самом местечке Успенская, деревянная, 7-го класса, земли имеет 71 десятину, построена 1772 года. В предместье Антоновки церковь Параскеевская, деревянная, 6-го класса; земли имеет 36 десятин, построена 1781 года. |
» |
[ред.] 19 століття
Початок 19 століття характерний частою зміною власників містечка. В 40-х роках власником буцького маєтку став князь А. Любомирський, який у 1857 році до Буків приєднав і село Антонівку. На той час в обох населених пунктах було 496 дворів, в яких мешкало 3117 чоловік[7].
1866 року Буки стали волосним центром. Це прискорило їх зростання. Так у 1870 році тут вже було 527 дворів, діяло 6 водяних млинів.
Наприкінці 19 століття містечко було вже досить людним з населенням 3747 чоловік. Головними заняттями було землеробство і торгівля[8]. Тут зосереджувався один з центрів хлібної торгівлі Київської губернії. Щовівторка в центрі відбувалися базари. У Буках діяла церква, два молитовних єврейських будинки, поштове відділення.
[ред.] 20 століття
У 1905 році містечко Буки відносилося до Русалівської волості Уманського повіту Київської губернії. У землекористуванні населення було 965 десятин, дворів на той час було 570. Того ж року в селі відкрито земську початкову школу, у якій два вчителі навчали 60 дітей.
В липні 1907 року в містечку відбулися селянські заворушення, приводом яких стало вбивство племінником поміщика Дзевановського селянки М. Гончарової. Кілька сотень обурених селян напали на економію, спалили панський будинок. Виступ було жорстоко придушено, а селяни Гнат і Самсон Карпенки, Маркіян Дяченко та Харлампій Драган засуджені до 8 місяців тюремного ув'язнення з позбавленням усіх прав.
У 1912 році в містечку зведено нове приміщення і відкрито двокласну земську школу, де навчалося 100 хлопчиків і 25 дівчаток.
У 1913 році в містечку мешкало 3747 осіб; діяло 3 синагоги, двокласне училище та церковноприходська школа. Продажем та виробництвом товарів і наданням послуг займалося: 13 магазинів «Бакалія», 2 — залізо-скоб'яні, 2 — лісні склади, 2 магазини — шкіряні товари, 14 — мануфактур, 1 магазин — швейні машинки, 2 магазини — борошно.
Ярмарки в містечку проходили щовівторка. До послуг населення були — земська лікарня, аптека й два магазини з реалізації аптечних товарів.
[ред.] Українські визвольні змагання
10 березня 1918 року містечко окупували автро-німецькі війська, а в грудні того ж року в селі була встановлена влада Директорії.
22 березня 1919 року владу захопили більшовики. У серпні того ж року селом опанувала Добровольча армія генерала Денікіна, владу яких в кінці року знову змінили «червоні».
В жовтні 1920 року до містечка ввійшов загін отамана Цвітковського, який 20 грудня був знищений кіннотою під командуванням Григорія Котовського. В містечку надовго встановилась більшовицька влада.
[ред.] Перші роки радянської влади
Після адміністративно-територіальної реформи 1923 року Буки віднесено до категорії села і стали центром Буцького району.
Навесні 1929 року в Буках організовано колгосп «Червоний партизан», який спочатку об'єднував 80 бідняцько-середняцьких дворів. В 1930 році тут створюється друге господарство — колгосп ім. В.І.Леніна, а в 1931-му — колгосп ім. Фрунзе, розміщений на хуторі Павлопіль. На початку 1933-го всі три господарства об'єдналися в один — ім. Леніна. Його очолив А.Д.Підопригора. За артіллю було закріплено понад 2 тисяч га землі, вона мала кілька молотарок і близько ста робочих коней.
6 листопада 1929 року ввійшла до ладу Буцька сільська гідроелектростанція ім. Г.І.Петровського, споруджена за планом ГОЕЛРО, що дала струм до Буків, Антонівки, Маньківки, Кислина та Нової Греблі.
В 1928 році відкрито семирічну, а в 1934-му середню школи. На той час в селі діяв будинок культури, бібліотека, дитячий садок, аптека, лікарня.
За роки довоєнних п'ятирічок побудовано приміщення тваринницької свиноферми, механізованої майстерні, зерносховища, зернофуражного магазину, колгоспної кузні. В 1940 році Буцька МТС мала 102 трактори, 42 комбайни та багато інших сільськогосподарських машин.
[ред.] Друга світова війна
14 липня 1941 року нацисти захопили Буки, але зустрівши опір Червоної армії відступили. 22 липня, після жорстоких боїв, село знову опинилося в руках німців.
Під час окупації місцева лікарня стала конюшнею, а середня школа в'язницею.
6 березня 1944 року село зайняла 11-а гвардійська окрема танкова бригада. Внаслідок воєнних дій були зруйновані Буцька МТС, будинок райвиконкому, маслозавод, дитячі ясла, приміщення редакції газети «Ленінський шлях», 35 житлових будинків.
За мужність і відвагу 193 мешканці села нагороджені орденами і медалями СРСР.
[ред.] Післявоєнні роки
Протягом 1945 року відремонтовано сільський клуб, почав працювати радіовузол, дала струм Буцька ГЕС, відбудовано міст через Гірський Тікич.
У 1955 році встановлено три обеліски Слави односельцям, які віддали життя на фронтах Другої світової війни.
12 липня 1958 року об'єднано села Буки і Антонівка, а їх колгоспи — в господарство «Пам'ять Леніна», за яким було закріплено 3450,6 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3187,1 га орної землі.
У 1961 році відкрито нове приміщення школи. У 1963 році почало діяльність відділення «Сільгосптехніки».
1969-й рік: відкрито нове приміщення для бібліотеки; розпочала трансляцію телепередач Буцька ретрансляційна телевізійна станція висотою 150 метрів, пізніше добудували до 237 метрів.
У 1970 році засновано підприємство «Міжколгоспбуд».
У 1977 році в селищі біля контори колгоспу встановлено пам'ятник першому голові цього господарства А. Д. Підопригорі. 1 вересня цього ж року здано в експлуатацію приміщення двоповерхової середньої школи; розпочато будівництво нового моста через Гірський Тікич.
[ред.] Джерела
[ред.] Посилання
 |
Портал «Черкащина» |
|---|---|
 |
Буки у Вікісловнику? |
 |
Буки на Вікісховищі? |
 |
Проект «Населені пункти України» |
- ↑ weather.in.ua
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ Архив Юго-Западной России ч.7, т.2, стор. 57-58.
- ↑ Журнал «Киевская Старина», 1885, № 8—9, стор. 611.
- ↑ Архив Юго-Западной России ч.7, т.2, стор. 562.
- ↑ Історія Української РСР, т.1, стор. 178
- ↑ «Журнал Министерства внутренних дел», 1857, № 5, стор. 72 — 74.
- ↑ Список населенных мест Киевской губернии, стор. 1636.
[ред.] Література
- Історія міст і сіл Української РСР. Головна редакція Української Радянської енциклопедії. Київ.
[ред.] Ресурси інтернету
- http://buky.at.ua -- Буки.Сайт Буків.Буцький каньйон.Краса природи.
- Буцький каньйон
- Буки. Село і каньйон
- Буки
- Буцький каньйон. Фотографії
- Буки на Via est Vita
- Стаття Buki у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.)
 Населені пункти Маньківського району |
||
|---|---|---|
| Смт: | Буки · Маньківка | |
| Села: | Багва · Березівка · Вікторівка · Дзензелівка · Добра · Іваньки · Кислин · Кищенці · Крачківка · Кривець · Кути · Мала Маньківка · Молодецьке · Нестерівка · Паланочка · Подібна · Попівка · Поташ · Роги · Русалівка · Тимошівка · Улянівка · Філіція · Харківка · Чорна Кам'янка · Юрпіль | |
| Селища: | Жолудькове · Зелений Гай · Рудка | |
|
Міста і смт Черкаської області |
||
|---|---|---|
| Міста: | Ватутіне · Городище · Жашків · Звенигородка · Золотоноша · Кам'янка · Канів · Корсунь-Шевченківський · Монастирище · Сміла · Тальне · Умань · Христинівка · Черкаси · Чигирин · Шпола | |
| Смт: | Бабанка · Буки · Верхнячка · Вільшана · Драбів · Єрки · Ірдинь · Катеринопіль · Лисянка · Маньківка · Стеблів · Цвіткове · Цибулів · Чорнобай · Шрамківка | |
