Бук лісовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бук лісовий
Illustration Fagus sylvatica0 clean.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Букові (Fagaceae)
Рід: Бук (Fagus)
Вид: Бук лісовий
Біноміальна назва
Fagus sylvatica L., 1753
Fagus sylvatica distribution maps.svg
Підвиди
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 502590
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 28930
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Fagus sylvatica
Fagus sylvatica — Тулузький музей
Fagus sylvatica — Тулузький музей

Бук лісовий, європейський або звичайний (Fagus sylvatica L.) — вид квіткових рослин родини букових (Fagaceae).

Опис[ред.ред. код]

Це дерево заввишки 20-45 м. Стовбур вкритий гладенькою сріблясто-сірою корою. Пагони червонувато-бурі, молоді пагони волосисті з черговими загостреними коричневими бруньками. Розташування бруньок почергове. Листки яйцеподібні, цілокраї, майже шкірясті, зверху темно-зелені блискучі, зісподу світліші (4-40 см завдовжки і 2,5-7 см завширшки), короткочерешкові.

Квітки одностатеві. Тичинкові квітки зібрані в головчасті суцвіття (по 20 шт.). Оцвітина їх трубчасто-дзвоникувата, глибоко 5-6-надрізана з довгасто-лінійними або ланцетними частками. Зеленуваті жіночі квітки зібрані по 2-4, мають товсті опушені ніжки, оцвітина їх шестироздільна. Вони оточені спільною щетинкоподібною обгорткою. Зав'язь нижня, тригнізда. Плід (буковий горішок) — блискучий коричневий тригранний горішок (1-1,6 см завдовжки), оточений повністю або частково коробочкоподібною мисочкою, яка при достиганні розтріскується на чотири лопаті.

Місцезростання[ред.ред. код]

Бук лісовий — головна лісоутворююча порода. Досить теплолюбна, тіньовитривала рослина, вибаглива до вологості повітря. Утворює зімкнуті чисті деревостани. При переході в більш високі гірські пояси до бука домішуються ялина і смерека. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні — жовтні. Поширений у Карпатах, де росте на висоті 250 — 1400 м над рівнем моря, в південній частині Волині, східна межа острівного поширення букових лісів в Україні проходить від Володимира-Волинського по межі між Волинською височиною та Поліською низовиною до смт Гориньград поблизу м. Рівного, звідти повертає на південь до м. Кременця і далі до м. Старокостянтинова, смт Сатанова і смт Муровані-Курилівці і повертає на захід до м. Кам'янець-Подільський, а також у вигляді острівних масивів у західному Лісостепу, в південній частині Волині. У лісостепу вирощується в культурах. Займає 9,З% державного лісового фонду України. Райони заготівлі — Карпати, лісостеп. Запаси сировини значні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Харчова, деревинна, кормова, лікарська, танідоносна, смолоносна, декоративна й фітомеліоративна рослина.

Плоди бука вживаються в їжу підсмаженими, але найважливіше значення мають в олійному виробництві для одержання харчової й технічної жирної букової олії. Оболонка букового горіха м'яка, легко відділяється, всередині знаходиться світле ядро, в якому міститься близько 30-36% (до 43%) олії, азотистих речовин (23,5%), крохмаль, цукри, клітковина, яблучна і лимонна кислоти, дубильні речовини, вітамін Е (150 мг%) .

Букова олія має солом'яно-жовте забарвлення, високі смакові властивості, належить до напіввисихаючих олій, добре зберігається; не поступається перед іншими горіховими оліями. Її застосовують у консервній промисловості. Букову макуху використовують як замінник кави.

Буковий ліс

У вареному вигляді макухою годують велику рогату худобу, свиней і курей. Горішки також є цінним кормом для великої рогатої худоби, овець і кіз. На корм худобі використовують достиглі горішки, при зберіганні їх оберігають від цвілі. З'їдаючи велику кількість макухи і горіхів, тварини отруюються. Токсичний чинник — алкалоїд фагін, що міститься в плівочках ядра. При підсмажуванні горішків він розкладається. Поїдання тваринами великої кількості листків і пагонів бука викликає гастритні розлади, які іноді закінчуються смертю.

Букові горішки — улюблений корм для багатьох видів диких тварин, зокрема диких свиней, вивірок, сарн, але головними їхніми споживачами є різноманітні дрібні мишовидні гризуни, насамперед нориці руді та мишаки жовтогруді. У роки великого врожаю букових горішків, які часто мають 4-річний цикл, чисельність гризунів суттєво зростає. Подібні циклічні зміни чисельності лісових гризунів докладно описані у працях М. Рудишина, К. Татаринова, О. Корчинського та інших відомих українських теріологів.

Деревина бука тверда, добре полірується, водостійка, широко використовують для виробництва меблів, фанери, паркету, а також у машинобудуванні, авіабудуванні. 3 букової деревини виготовляють високоякісну тару, придатну для перевезення продуктів харчування.

Шляхом сухої перегонки з деревини добувають буковий дьоготь і креозот.

До складу креозоту входять феноли, що зумовлюють його антисептичні й антипаразитарні властивості. У медицині креозот застосовують при лікуванні початкових стадій туберкульозу, при гнійних процесах у бронхах і легенях.

Зовнішньо ним лікують виразки шкіри і слизових оболонок. У ветеринарії креозотом лікують виразки шкіри і виганяють легеневі глисти.

Кора і листки бука містять дубильні речовини (5,4 — 5,9%).

Як декоративна рослина бук дуже ціниться у парковому будівництві, особливо форми з пірамідальною та плакучою кронами, а також форми з червоними і строкатими листками. Бук використовують для поодиноких і невеликих групових насаджень, живоплотів. Він добре піддається стрижці. В Карпатах бук має ґрунтозахисне та протилавинне значення.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Гілочка бука лісового з плодами

Букові горішки збирають здебільшого вручну після обнасінення та опадання їх на землю, обмеженість механізованих засобів збирання дуже гальмує їх заготівлю. У найурожайніші роки в чистих середньовікових деревостанах з 1 га букового насадження можна зібрати в середньому 200–300 кг горішків. Збирати їх починають у вересні і продовжують 1,5-2 місяці. Зібрані горішки пропускають через віялки і підсушують під наметами або у вогневих сушарках при температурі не вище 60° С, тривалість сушіння 1-2 години. Добре висушені горіхи зберігають у мішках по 25 кг при постійно зниженій температурі та вологості не вищій 60-65%. Мішки кладуть не на підлогу, а на дошки та колодки.

Шкідники[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979


Гвоздика садова Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.