Бурба Олександр Адольфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Адольфович Бурба
рос. Александр Адольфович Бурба
Burba a a c1968.jpg
О. А. Бурба у 1968 р.
Народився 6 серпня 1918(1918-08-06)
Flag of the Ukranian State Єнакієве, Катеринославська губернія, Українська держава
Помер 5 жовтня 1984(1984-10-05) (66 років)
СРСР Оренбург, РРФСР, СРСР
Громадянство Гетьманат Гетьманат (1918-1919) → УРСР (1919-1922) → СРСР СРСР
Галузь наукових інтересів хімія, металургія
Alma mater Ростовський державний університет (1941)
Вчене звання професор
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Науковий керівник чл.-кор. АН СРСР Д. М. Чижиков
Відомі учні д-р техн. наук, професор, Заслужений винахідник Російської Федерації
В. П. Малкін[1]
Відомий завдяки: організатор промисловості та освіти,
творець металургії германію
Нагороди
Орден Леніна — 1961 Орден Леніна — 1966 Орден Жовтневої Революції — 1971
Орден «Знак Пошани» — 1957 Орден «Знак Пошани» — 1981
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Почесний громадянин Мідногорська — 1979

Олекса́ндр Адо́льфович Бу́рба (* 6 серпня 1918(19180806), Єнакієве, Катеринославська губернія, Українська держава — 5 жовтня 1984, Оренбург, РРФСР, СРСР) — організатор промисловості та освіти, вчений у галузі хімічної і металургійної технологій, кандидат технічних наук (1968), професор (1980), директор Мідногорського мідно-сірчаного комбінату (1954–1971), перший ректор Оренбурзького політехнічного інституту (1971–1983). Почесний громадянин міста Мідногорська Оренбурзької області (1979).[2]

Біографія[ред.ред. код]

Випускник школи (1936)

Донбас[ред.ред. код]

Народився в родині вихідця з Литви Адольфа Боніфаціевіча Бурба, вагаря залізничної станції Єнакієве, нагородженого від імені царя срібним годинником «Кращому вагарю Росії». Працював викладачем креслення в середній школі міста Єнакієве (в 1928–1935 рр. — Риково) одночасно з навчанням в старших класах тієї ж школи (1934–1936).

Дон[ред.ред. код]

Підручник хімії завжди з собою (5-й курс, 1940)

У 1936 р. вступив в Ростовський державний університет на хімічний факультет, який закінчив у 1941 р. Будучи студентом, працював у 1937–1939 рр. викладачем хімії на курсах майстрів соціалістичної праці в Ростові-на-Дону, а з 1941 р. — молодшим науковим співробітником Гідрохімічного інституту АН СРСР[3] в Новочеркаську Ростовської області.

Оренбуржжя[ред.ред. код]

У зв'язку з початком Німецько-радянської війни був направлений на підприємство оборонного значення в місто Мідногорськ Чкаловскої (нині Оренбурзької) області. У 1941–1971 рр. — на Мідногорському мідно-сірчаному комбінаті (ММСК): старший інженер дослідного відділу, начальник хімічного цеху, начальник виробничо-технічного відділу. Одночасно, у 1942—1945 рр. викладав в ремісничому училищі і був керівником виробничої практики студентів Уральського політехнічного інституту. У 1954—1971 рр. — директор ММСК.

У 1968 р. отримав науковий ступінь кандидата технічних наук після захисту в Інституті металургії ім. О. О. Байкова АН СРСР дисертації з закритою тематикою (промислова технологія отримання германію). У той час виробництво германію було засекречено. Тому робота О. А. Бурба ніколи не була опублікована в повному вигляді. Науковий консультант дисертації — член-кореспондент АН СРСР Д. М. Чижиков.

Посвята в студенти на головній площі Оренбурга (початок 1970-х)

У 1971 р. призначений ректором новоствореного Оренбурзького політехнічного інституту. Був головою Ради ректорів вищих навчальних закладів Оренбурзької області. У 1980 р. Вища атестаційна комісія надала йому вчене звання професора по кафедрі хімії. З жовтня 1983 р., після досягнення граничного для керівника організації віку (65 років), працював завідувачем кафедрою хімії Оренбурзького політехнічного інституту.[4]

Похований у місті Мідногорськ Оренбурзької області на кладовищі у гори Маяк.

Технологічні розробки[ред.ред. код]

Склад сірки в хімічного цеху ММСК (1960-і рр.)
У кабінеті директора ММСК (1970)

О. А. Бурба отримав 29 авторських свідоцтва на винаходи в галузі промислових технологій. Його науково-технічні дослідження та промислові впровадження були про технології очищення сірки від домішок, виробництва сірчаної кислоти, металургії кольорових, в тому числі і рідкісних, металів (міді, германію, свинцю, селену та ін.), порошкової металургії, очищення та утилізації відходів хімічних комбінатів, охороні навколишнього середовища.

Розділова плавка[ред.ред. код]

У 1941–1942 рр. він був одним з провідних розробників технології розділової плавки, що дозволила одночасно виплавляти і мідь, і нікель у ватержакетних печах на Мідногорському мідно-сірчаному комбінаті (ММСК) замість виплавки тільки міді, що було революційним кроком у вітчизняній металургії кольорових металів.[5]

Виробництво германію[ред.ред. код]

У 1956–1960 рр. на ММСК під керівництвом О. А. Бурба і при його визначальній ролі була розроблена і впроваджена у виробництво хіміко-металургійна технологія комплексної переробки пилу мідеплавильного виробництва і зол від спалювання енергетичного вугілля з витяганням германію та інших рідкісних металів. Пуск промислового цеху переробки пилу на ММСК відносять до найбільших впровадженням у кольоровій металургії XX століття.[6] Цей цех давав щорічно більше мільйона рублів прибутку.[7] Вперше в СРСР був налагоджений в промисловому масштабі випуск концентрату германію з металургійних пилу і зол вугілля, що дозволило повністю відмовитися від імпорту цього напівпровідникового металу, який потрібний для електронної промисловості.

У 1962 р. з ініціативи та за участю О. А. Бурба аналогічне виробництво було створено на Ангренському хіміко-металургійному заводі (АХМЗ)[8][9] в місті Ангрен в Узбекистані (нині підприємство «Ангрененергоцветмет»). Після цього СРСР утримував світове лідерство з виробництва германію, збільшивши випуск металу настільки, що до 40 % виробництва йшло на експорт.[10] Після розпаду СРСР, аж до початку 2010-х рр. ММСК залишався єдиним виробником германієвого концентрату в Росії.[11]

Нагороди[ред.ред. код]

Медалі Всесоюзної сільськогосподарської виставки — ВСХВ та Виставки досягнень народного господарства СРСР — ВДНХ. Почесна грамота Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва (1978). Подячна грамота Всесоюзного товариства «Знання» (1978). Почесний знак Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту — ДОСААФ.

Занесений в «Книгу Пошани» Оренбурзького державного університету (25 січня 1996).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента РФ от 04.03.1992 N 247
  2. Почётные граждане г. Медногорска
  3. Архив РАН
  4. История Оренбуржья. Оренбургская биографическая энциклопедия
  5. Запарий В. В. Инновационные процессы в металлургии Урала в военные годы (1941-1945) / В. В. Запарий // Известия Уральского государственного университета. Сер. 1, Проблемы образования, науки и культуры. — 2011. — № 1 (86). — С. 46-53.
  6. Окунев А. И., Кирр Л. Д., Скопов Г. В. Извлечение германия и других элементов-спутников из пыли медеплавильного производства (к 50-летию со дня внедрения технологии)
  7. Свободная энциклопедия Урала
  8. Ангрен в событиях и датах
  9. Энциклопедия Забайкалья
  10. Старков В. Д. Минеральные ресурсы России
  11. Кобер П. Разбег в степи

Література[ред.ред. код]