Бург Йосиф Кунович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бург Йосип Кунович
Бург85.jpg
Йосиф Кунович Бург. 1997
Дата народження: 30 травня 1912(1912-05-30)
Місце народження: м. Вижниця , Буковина
Дата смерті: 10 серпня 2009(2009-08-10) (97 років)
Місце смерті: м. Чернівці
Національність: єврей
Громадянство: Україна Україна
Мова творів: їдиш
Рід діяльності: письменник, педагог, громадський діяч
Роки активності: 1939 —2005
Жанр: повість, оповідання, нарис
Magnum opus: Квіти і сльози (1997, Чернівці)
Нагороди:

Заслужений працівник культури України (1993);
Почесний громадянин міста Чернівці (1997);
Німецький орденом «За заслуги» (2002);
Лауреат Літературної премії імені Сегала (Ізраїль).

Йосиф Кунович Бург[1] (30 травня 1912, Вижниця, Буковина, Австро-Угорщина10 серпня 2009, Чернівці, Україна) — єврейський письменник, громадський діяч. Заслужений працівник культури України (1993).

Біографія[ред.ред. код]

Йосиф Кунович Бург народився 30 травня 1912 року в мальовничому містечку Вижниця – знаменитому центрі буковинських хасидів, де в той час майже 90 відсотків жителів становили євреї, де в численних синагогах горіли тисячі свічок. Сім’я Йосифа була не багатою – батько все свое життя сплавляв плоти по Черемошу до річки Прут, а потім далі, Прутом, до міста Чернівці, де був великий деревообробний комбінат. Плотогонами були і дід, і прадід письменника, і, взагалі, життя більшості людей там було пов’язане з лісом. Всі ці люди потім стануть героями його творів.
У Вижниці Й.Бург навчався в початковій школі і в хедері, традиційній єврейській школі, де тлумачили Тору – П’ятикнижжя Мойсеєве. Після закінчення гімназії, чотири роки студіював германістику у Віденському університеті. 1934-1937 - редагував у Чернівцях єврейську газету «Черновіцер Блетер» («Чернівецькі Листки»), поки її не закрила румунська влада. Згодом закінчив аспірантуру в Москві.
У военні та повоєнні роки вчителював на Поволжі.
Тривалий час викладав німецьку мову у школі, потім - зарубіжну літературу у вузі.
З початку 1960-х років друкував свої твори мовою їдиш у всесоюзному журналі «Советиш геймланд».
Перші книги письменника вийшли в Чернівцях напередодні Другої світової війни. Це зокрема: збірки оповідань „Над Черемошем" (1939) та „Отрута" (1940). Після цього у творчій долі наступає сорокарічна мовчанка. Це був важкий і трагічний період в житті письменника: Друга світова війна, гоніння на єврейську інтелігенцію з боку сталінського режиму, жорстокі репресії. Лише 1980 р. виходить у Москві на їдиш книга оповідань і нарисів під символічною назвою „Життя продовжується", а згодом побачили світ книги „Гомін квітів" (1983), „Запізніле відлуння" (1990), „Під одним дахом" (1992).
Художній простір творів Йосифа Бурга настільки унікальний, що йому міг би позаздрити будь-який письменник: багатонаціональний регіон (Буковина), де, за словами Рози Аислендер, «чотири мови уживалися вкупі», в епоху крутих віражів і карколомних зрушень історії – ось арена на якій розгортаються події його книг.
У 1987 р. з'являється однотомник його прози російською мовою „Жизнь продолжается" (м. Москва), а 1988 р. - німецькою мовою „Пісня над піснями" (м. Лейпціг).
Під час горбачовської перебудови (1990) р. Товариство імені Елізара Штейнбарга відновило (через 53 роки) видання газети «Черновицкие листки». Її редактором від того часу був Й.Бург. В останні роки вийшов ряд книг українською, німецькою, польською та їдиш.
У творах автора відтворено правдиві картини страдницького багатовікового життя євреїв, кохання і смерть, жорстокість та милосердя.
Творчість письменника береже пам'ять про велику і славну когорту діячів єврейської культури, які були пов'язані з Буковиною (М.Альтман, Е.Штсйнбарг, А.Маргул-Шпсрбер, І.Мангер, А.Кіттнер, Сіді Таль та інші.
Член Спілки письменників СРСР з 1989 року.
Був головою Чернівецького обласного товариства ім. Е.Штейнберга.
Й.Бург почесний громадянин міста Чернівці (1997).
В Вижниці його іменем назвали одну із вулиць.
Помер Йосиф Бург 10 серпня 2009 року. Похований в Чернівцях на центральному кладовищі на Алеї почесних громадян Чернівців..

Опубліковані твори[ред.ред. код]

Йосиф Кунович Бург (в першому ряду другий зліва) серед почесних громадян міста Чернівці

На їдиш:

Російською:

Німецькою:

  • «Пісня над піснями» (2002, Лейпціг)
  • «Запізніла луна» (1999, Мюнхен)
  • «Дружба» (2002);
  • «Зірки не старіють» (2002);
  • «На Черемоші» (2005)
  • «Дев’ять»

Польською:

  • «Уламки» (2001);

Українською (окремою книгою):

Українською (в періодиці):

  • Бург Й. Вижниця: [Новела] // Буковина.- 1992.-18 лют.
  • Бург Й. Два світи: [Оповідання / Пер. З нім. А.Тарасової] // Буковина.- 1992.- 8 жовт.
  • Бург Й. Маковей; Роса; Цадик: [Новели / Пер. з ідиш П.Рихло] // Буковин. журнал.- 1994.- Ч 3-4.- С. 19-37.
  • Бург Й. Серед руйновищ [Про Шолом-Алейхема / Пер. П.Рихла] // Буковина.- 1994.- 19 лют.

Нагороди[ред.ред. код]

Цитати[ред.ред. код]

«… я не австрієць, не румун і не росіянин, я – буковинець… Я буковинець з голови до пят»[2]

Йосиф Бург

Джерела[ред.ред. код]

  • Рихло П.В. Бург Йосип Кунович // Енциклопедія сучасної України.- К, 2004.- Т. 3.- С. 604.
  • Рихло П.В. Передмова до книги: «Квіти і сльози»: Оповідання. Нариси. (Вступна стаття і переклад П.Рихла).- Чернівці, 1997.- 256 с.
  • Богайчук М.А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник.- Чернівці, 2005.- С. 42.
  • Гусар Ю.Золотопад відзнак:\згідно Указу Президента Австрії Йосифу Бургу було вручено Великий Золотий Знак пошани Австрії\ Юхим Гусар \\Захід. - 2002. 15 листопада (№ 46). - С. 2.
  • Гусар Ю, Буковинець в Європі, європеєць на Буковині: [про євр. письменника Й. Бурга] // Ю.Гусар // Свобода слова. - 2004. - 3 червня (ч. 23).- С. 17.
  • Гусар Ю, Буковинець у Європі, європеєць на Буковині: [30 травня 100 років від дня народження єврейського письменника Йосифа Куновича Бурга] / Юхим Гусар // Буковинське віче. - 2012.- 25 травня (№ 21).- С. 4.
  • Померла людина-легенда Йосип Бург:[некролог] // Мол. буковинець.- 2009.- 10-11 серп. (№88).- С. 5.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В літературі про Бурга його називають також Йосипом.
  2. Німецька газета «Райнішер Меркур» від 27.12.1991 № 52.