Бурденко Микола Нилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Нилович Бурденко
Народився 22 травня (3 червня) 1876(1876-06-03)
с. Каменці
Помер 11 листопада 1946(1946-11-11) (70 років)
Громадянство Союз Радянських Соціалістичних Республік
Російська імперія
Галузь наукових інтересів хірургія, нейрохірургія
Заклад Юр'ївський університет, Московський університет, нейрохірургічний науково-дослідний інститут
Alma mater Юр'ївський університет
Вчене звання професор
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Примітки Генерал-полковник Генерал-полковник

Мико́ла Ни́лович Бурде́нко (22 травня (3 червня) 1876(18760603) — † 11 листопада 1946) — видатний радянський хірург, один із основоположників нейрохірургії, академік АН СРСР (1939), генерал-полковник медичної служби (1943). Професор Тартуського університету (1910), Московського університету (1923), перший президент Академії медичних наук СРСР (1944–1946), заснованої з його ініціативи. Герой соціалістичної праці (1943), почесний член Міжнародного товариства хірургів.

Біографія[ред.ред. код]

Микола Нилович Бурденко народився 8 травня 1876 року в селі Каменці Нижньо-Ломівського повіту Пензенської губернії в українській сім'ї сільського писаря, «заступника» по судових справах. Спочатку навчався в духовному училищі, в Пензенській духовній семінарії.

В 1906 р. закінчив Юр'ївський (зараз Тартуський) університет. Будучи студентом, брав участь в російсько-японській війні 1904-1905 років в якості помічника лікаря в складі передового санітарного загону Червоного Хреста. З 1910 р.  — приват-доцент кафедри хірургії в хірургічній клініці Юріївького університету, згодом екстраординарний професор по кафедрі оперативної хірургії, десмургії і топографічної анатомії. З 1917 р.  — ординарний професор факультетської хірургічної клініки.

До початку Першої світової війни Микола Нилович був вже всесторонньо освіченим та визнаним хірургом-вченим. Працював хірургом-вченим різних фронтів дійсної армії.

В 1923 р.  — завідувач кафедрою топографічної анатомії і оперативної хірургії Московського державного університету. З 1924 р.  — директор факультетської хірургічної клініки. В 1934 заснував у Москві нейрохірургічний науково-дослідний інститут, який очолював до кінця життя.

З перших днів Другої Світової війни  — головний хірург Радянської армії. Під його керівництвом і за його активного сприяння розроблялися найважливіші інструкції та вказівки по військово-польовій хірургії.

З 1937 р.  — головний хірург-консультант Радянської армії

У 1944 р. за планом, розробленим Бурденком, Радянський уряд створив Академію медичних наук СРСР. Микола Нилович був обраний першим президентом академії.

Практична та наукова діяльність[ред.ред. код]

Поштова марка СРСР, присвячена сторіччю від дня народження М. Н. Бурденка, 1976, 4 коп. (Каталог ЦФА 4576, Скотт 4438)

Праці М. Н. Бурденка стосуються різноманітних найскладніших питань, переважно  — військовопольової хірургії та нейрохірургії. Особливе значення мають дослідженя, та створеної ним школи, присвяченої пухлинам і травматичним ушкодженням центральної та переферичної нервової системи, порушенням мозкового кровообігу, набряку мозку тощо. Характерними рисами цих досліджень є експерементально-фізіологічний напрям, новизна, наукова значимість

Автор понад 300 наукових робіт з питань лікування гнійних ран, анаеробної інфекції, переливання крові, боротьби з шоком. Його роботи в області нейрохірургії широко використовувалися у час ІІ світової війні при організації спеціалізованого лікування поранених в череп.

Нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці, заслуженого діяча науки, орденами: трьома Леніна, двома Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни I ступеня і чотирма медалями.

Ім'я Миколи Ниловича Бурденка було присвоєно Інституту нейрохірургії АМН СРСР, Головному військовому госпіталю Збройних Сил СРСР, іншим медичним і військовим установам. На його честь названо астероїд 6754 Бурденко[1].

Наукові праці принесли Бурденкові світову славу (почесний член багатьох закордонних наукових товариств).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. — 1-е видання. — Т. 2. — Київ, 1960. — С. 153.
  • Большая Медицинская Єнциклопедия // Государственное издательство медицинской летиратуры. — Москва, 1958  — т.4  — С.762