Буремний перевал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Буремний перевал (роман))
Перейти до: навігація, пошук
Назва Буремний перевал
Wuthering.jpg
Титульна сторінка видання 1847 р.
Автор Емілі Бронте
Назва мовою оригіналу англ. Wuthering Heights
Переклад Н. Рогова
Країна Велика Британія Велика Британія
Мова англійська
Жанр роман
Видавництво Thomas Cautley Newby
Публікація 1847
Публікація
українською мовою
30 жовтня 2009
Сторінки 416

Буремний перевал (англ. Wuthering Heights) — єдиний роман Емілі Джейн Бронте. Його було видано під чоловічим псевдонімом Елліс Белл у 1847 році. Оцінки літературної цінності з плином часу змінювались з негативних на позитивні, особливо у 20-ті роки минулого століття. Сьогодні, роман належить до канону класичної англійської літератури.

Екранізації[ред.ред. код]

Всього близько сорока екранізацій, найбільш відомі:

  1. Буремний перевал — фільм, Англія, 1920, реж. А. В. Брамбл
  2. Буремний перевал — фільм, США, 1939, реж. Вільям Уайлер, «Оскар» за операторську роботу
  3. Буремний перевал — фільм, США, 1953, реж. Ентоні Манн
  4. Буремний перевал — фільм, Мексика, 1954, реж. Луїс Буньюель
  5. Буремний перевал — фільм, Англія, 1970, реж. Роберт Фуест
  6. Буремний перевал — мінісеріал, Англія, 1978, реж. Питер Хаммонд
  7. Буремний перевал — фільм, Англія, 1992, реж. Пітер Космінський
  8. Буремний перевал — телефільм, Англія, 1998, реж. Девід Скіннер
  9. Буремний перевал — фільм, США, 2003, реж. Сурі Кришнамма
  10. Обіцянка — фільм, Філіппіни, 2007, реж. Майк Тувьєра
  11. Буремний перевал — телесеріал, Англія, 2009, реж. Кокі Гідройк
  12. Буремний перевал — фільм, Англія, 2011, реж. Андреа Арнольд

Сюжет[ред.ред. код]

Роман починається з моменту коли містер Локвуд господар маєтку Трашкрос-Грейнджу («Гніздо дрозда»), який орендує цей дім у Гіткліфа їде з візитом до маєтку «Буремний перевал». Після першої зустрічі із таємничими жителями маєтку він повертається до Трашкрос-Грейнджу. Внаслідок своєї хвороби він змушений там залишитися. Тамтешня економка — Еллен Дін розповідає йому історію сімей Ерншоу, Лінтонів і таємничого Гіткліфа.

Темою роману є любов Гіткліфа і Кетрін. Події відбуваються наприкінці вісімнадцятого та початку дев'ятнадцятого століття в маєтках Буремний перевал і Гніздо дрозда. Буремний перевал — це майно родини Ерншоу, а Трашкрос-Грейндж (англ. Thrushcross Grange) — багатої сім'ї Лінтонів.

Старий містер Ерншоу батько двох дітей — Кетрін і Гіндлі (Хіндлі), повертаючись з мандрівки додому, в Лондоні знаходить на вулиці маленького циганського хлопчика. Він вирішує забрати його до себе і дати йому ім'я Гіткліф. Дочка містера Ерншоу, Кетрін дуже тепло приймає свого названого брата, але Гіндлі ревнує свого батька до зна́йди Гіткліфа. Після смерті батька він знущається над Гіткліфом. Згодом Кетрін і Гіткліф закохуються. Та одного разу вона зустрічає Едгара Лінтона. Він сподобався їй своєю чарівністю і бездоганними манерами, проте по-справжньому вона кохала тільки Гіткліфа. Коли Гіткліф дізнається, що Едгар освідчився його коханій, він утікає з Буремного перевалу, але згодом повертається після трьох років відсутності, але вже багатою людиною, практично власником Буремного перевалу, з твердими намірами помститися родині Лінтонів.

Йому вдається закохати у себе Ізабеллу — сестру Едгара Лінтона. Вони утікають разом і згодом одружуються. Та з часом Гіткліф своєю жортстокістю перетворює її життя в пекло. Ізабелла б з радістю повернулась до брата, але той не бажає примирення, тому вона вагітна втікає до Лондона де у неї народжується син від Гіткліфа. Згодом помирає і Кетрін після народження своєї доньки, яку теж назвали Кетрін. Гіткліф дуже страждає ці страждання роблять його жорстокішим.

Після смерті брата Кетрін Гіндлі, Гіткліф стає повновласним господарем Буремного перевалу та стає опікуном сина Гіндлі — Гортона (Хортона). Гіндлі програв свій маєток Гіткліфу в карти. Через свою сліпу помсту та жорстокість Гіткліф знущаєтся над Гортоном, як колись Гіндлі над ним — Гіткліфом. Однак, Гортон в особі Гіткліфа бачив єдину близьку людину, тому все ж прив'язався до свого опікуна. Ізабелла через 12 років помирає в Лондоні і залишає свого сина Лінтона сиротою. Після деякого часу, молодша Кетрін випадково до Буремного перевалу і зустріла двох своїх двоюрідних братів — спочатку Гортона, а через декілька років Лінтона якого батько забрав до себе. Дитяче почуття розвивалося між Кетрін і Лінтоном. Кетрін не знала, що Лінтон спочатку вдавав любов, тому що його змусив батько, який намагався за будь-яку ціну завершити помсту, яку обіцяв своїм найлютішим ворогам — Гіндлі та Едгарові.

Коли Кетрін виповнюється 17 років, Гіткліф силою змушує її до шлюбу зі своїм сином Лінтоном. Едгар помирає через хворобу, і Гіткліф стає опікуном молодшої Кетрін та власником Трашкрос-Грейнджу. Однак Лінтон все життя тяжко хворів, тому незабаром помер, залишивши Кетрін удовою.

Молода вдова залишається сама з Гіткліфом і своім двоюрідним братом Гортоном. Кетті та Гортон згодом закохуються одне в одного. Після загадкової смерті Гіткліфа, який під кінець свого життя втратив «інтерес до помсти», як він сам сказав, вони вирішили одружитися. Гіткліф не зміг завадити почуттям Кетрін та Гортона. Мертвим свого господаря, знаходить Еллен, в кімнаті його коханої Кетрін. Гіткліфа хоронять поруч з могилою старшої Кетрін.

Місцеві жителі часто розповідають різні історії про те, що вони бачать разом душі Гіткліфа і старшої Кетрін. Але, як каже Еллен: «їй не віриться, що на їхніх уже привітних землях можуть ходити чиїсь неупокоєні душі». Це ніби своєрідний щасливий фінал для закоханих — вони хоч після своєї смерті зможуть бути разом.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Вважається, що прототипом Мізі Скворцов («Thrushcross Grange»), — маєтки Лінтонів в романі Емілі Бронте «Буремний Перевал», — стало місце під назвою Понден-Хол (Ponden Hall), розташоване недалеко від Стенбері (Stanbury). Ось як описано це місце Емілі Бронте в «Буремному Перевалі»: «1801. Я тільки що повернувся від свого господаря — єдиного сусіда, який буде мені тут докучати. Місце справді чудове! У всій Англії чи я знайшов би куточок, так ідеально віддалений від світської суєти. Досконалий рай для мізантропа!»

Особливий інтерес представляє напис над дверима Понден-Холу: «The Old house now Standing was built by Robert Heaton for his son Michael, Anno Domini 1634. The old Porch and Peahouse was built by his Grandson Robert Heaton A.D 1680. The present building was rebuilt by his descendant R.H.1801.» («Старий будинок був побудований Робертом Хітоном для свого сина Михайла у 1634 році нашої ери. Старе Ганок і Пеахаус були побудовані його онуком Робертом Хітоном в 1680 році нашої ери. Даний будівлю було перебудовано його нащадком Р. Х. в 1801 році.») Наявність схожою написи над дверима зафіксовано також і в романі Емілі Бронте, де це описано так: «Before passing the threshold, I paused to admire a quantity of grotesque carving lavished over the front, and especially about the principal door; above which, among a of wilderness crumbling griffins and shameless little boys, I detected the date '1500,' and the name 'Hareton Earnshaw.' I would have made a few comments, and requested a short history of the place from the surly owner; but his attitude at the door appeared to demand my speedy entrance, or complete departure, and I had no desire to aggravate his impatience to previous inspecting the penetralium». («Перш ніж переступити поріг, я зупинився помилуватися гротескними барельєфами, які митець розкидав, не економлячи, по фасаду, насажав їх особливо щедро над головними дверима, де в хаотичному сплетінні облізлих гріффонов і безсоромних хлопчаків я розібрав дату „1500“ та ім'я „Гертон Ерншо“»).

Також передбачається, що місце під назвою Понден-Кірк (Ponden Kirk), що знаходиться недалеко від Стенбери (Stanbury) у романі Емілі Бронте «Буремний Перевал» позначено як Пенистон-Крег (Peniston Crag). Однією з можливих моделей самого Буремного Перевалу («Wuthering Heights»), як прийнято вважати, стало місце під назвою Топ Уизенс (Top Withens) — зруйнований сільський будиночок, розташований неподалік від пастората Бронте. Деякий час існувала версія про те, що роман «Буремний Перевал» був написаний Патріком Бренвеллом. Однак текстуальный аналіз фрагментів прози Патріка Бренвелла в зіставленні з текстом роману Емілі не підтвердив цю точку зору. Версія ґрунтувалася на свідоцтві Френсіса Гранді: «Патрік Бронте заявив мені — і сказане його сестрою підтверджує цю заяву, — що більшу частину „Буремного перевалу“ написав він… Дивовижні фантазії хворобливого таланту, подібні тим, якими він пригощав мене під час наших довгих прогулянок поблизу Ладденден-Фут, знову з'являються на сторінках цього роману, і я схильний думати, що самий план книги створений не його сестрою, а їм». Як-то раз двоє приятелів Бренвелла — Дирден і Лейленд — домовилися зустрітися з ним у готелі по дорозі до Кілі, щоб почитати один одному свої поетичні твори: і ось що писав Дирден приблизно двадцять років тому в галифакской газеті «Гардіан»: «Я прочитав перший акт „Королеви-демона“; але коли Бренвелл понишпорив у своїй капелюсі — звичайному сховищі його швидкоплинних писань на клаптиках паперу, — куди, як йому здавалося, він поклав рукопис своїх віршів, він виявив, що помилково помістив туди кілька випадкових сторінок романа, на якому він „пробував руку“. Засмучений розчаруванням, яке він викликав у друзях, він хотів було покласти папери в капелюх, але обидва друга почали наполягати, щоб він прочитав те, що там написано, бо їм було цікаво, як він володіє пером прозаїка. Після деяких вагань він виконав необхідну і зайняв нашу увагу на годину або близько того, опускаючи по прочитанні кожну сторінку все в ту ж капелюх. Оповідання обірвалося раптово, на середині фрази, і він розповів нам продовження viva voce, назвавши по ходу справи справжні імена прототипів своїх героїв; проте, оскільки деякі з названих ним осіб ще живі, я утримаюся від розголошення цих імен. Він сказав, що ще не вирішив, як назвати свій твір і висловив побоювання, що ніколи не зможе знайти видавця, який набереться сміливості випустити книгу у світ. Місце дії прочитаного Бренвеллом уривка і беруть участь у ньому персонажі — наскільки вони отримали розвиток — були ті ж, що і в „Буремному перевалі“, який, як переконано заявляє Шарлотта, створений її сестрою Емілі».

Різне[ред.ред. код]

Кейт Буш, натхнена долею жителів Буремного перевалу, в 1978 році випустила продовження «Буремний перевал», в якому Кетрін просить Гіткліфа, аби він її прийняв до себе.

Джерела[ред.ред. код]

  • This article incorporates text from a publication now in the public domain: Cousin, John William (1910). A Short Biographical Dictionary of English Literature. London, J. M. Dent & Sons; New York, E. P. Dutton.

Посилання[ред.ред. код]