Бурея (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бурея
Річка Бурея. Водосховище Бурейської ГЕС
Басейн річки Буреї
51°39′45″ пн. ш. 134°16′54″ сх. д. / 51.66260000002777275° пн. ш. 134.28170000002776874° сх. д. / 51.66260000002777275; 134.28170000002776874
Витік злиття річок Права та Ліва Бурея (Буреїнський хребет)[1]
• координати 51°39′45″ пн. ш. 134°16′54″ сх. д. / 51.662611° пн. ш. 134.28167° сх. д. / 51.662611; 134.28167
висота, м 560 м[1]
Гирло Амур (с. Скобельцино) [2]
• координати 49°24′52″ пн. ш. 129°31′58″ сх. д. / 49.414556° пн. ш. 129.532917° сх. д. / 49.414556; 129.532917
висота, м 95 м[2]
Похил, м/км 0,75 м/км
Басейн АмурОхотське море
Країни: Росія Росія
Хабаровський край, Амурська область
Регіон Хабаровський край
Амурська область
Довжина 623 км
Площа басейну: 70 700 км²
Середньорічний стік 890 м³/с (с. Кам'янка)
max: 18 100 м³/с
Притоки: Тирма[d], Німан[d], Туюнd, Malmaltad і Urgald
Водойми в руслі Бурейське водосховище
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бурея (евенк. Ниман-бирра, Нюмень) — річка на Далекому Сході, протікає по території Хабаровського краю та Амурської області Росії. Ліва притока Амуру. Належить до водного басейну Охотського моря.

Географія[ред. | ред. код]

Перемички Нижньобурейської ГЕС

Річка Бурея бере свій початок в Буреїнському хребті, від злиття річок Права та Ліва Бурея. Витік Правої Буреї розташований на південних схилах хребта Езоп (52°25′23″ пн. ш. 134°34′46″ сх. д. / 52.42306° пн. ш. 134.57944° сх. д. / 52.42306; 134.57944), на висоті 1600 м[3], Лівої — на західних схилах хребта Дусе-Алінь. У верхів'ї — гірська річка, протікає у вузькій долині. Швидкість течії становить 3-4 м/с. Тече в південно-західному напрямку, прорізаючи кілька паралельно розташованих хребтів Турана, після яких (у середній течії і пониззі) виходить на Зейсько-Буреїнську рівнину і двома рукавами, з лівого берега, впадає у річку Амур. Довжина річки 623 кілометрів (від витоку Правої Буреї — 739 км), площа басейну — 70,7 тис. км². Річка судноплавна на ділянці від гирла до с. Чекунда. Пристані: Чекунда, Малинівка, Новобурейське. Крім діючої Бурейської ГЕС, планується будівництво Нижньобурейської ГЕС. У басейні річки — родовища вугілля та залізної руди.

Історія[ред. | ред. код]

Річка Бурея відома була ще в XVII столітті, під час козацьких походів на Амур, під назвою річки Бистрої.

Гідрологія[ред. | ред. код]

Гірський стрімчак на Буреї, де в 1913 році загинули золотошукачі

Живлення річки переважно дощове. Влітку може бути 5-7 паводків, іноді із підйомом рівня води на 6-10 м. Під час паводку короткочасна витрата води може сягати 18 100 м³/с.

Спостереження за водним режимом річки, яке проводилось протягом 49 років (19361985) на станції у селі Кам'янка (Архаринський район, Амурська область, 49°46′ пн. ш. 129°55′ сх. д. / 49.767° пн. ш. 129.917° сх. д. / 49.767; 129.917), розташованого за 78 км від гирла, впадіння Буреї в Амур. Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 890 м³/с для водного басейну 67400 км², що становить понад 95 % від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 417 міліметра на рік[4].

За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив 10,7 м³/с (у березні), що становить менше 0,5 % від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у серпні місяці та становить — 2187 м³/с і вказує на дуже велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 1,01 м³/с (у березні 1977 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 6460 м³/с (у липні 1972 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Буреї
за 49 роки спостереження 1936-1985 на станції: с. Кам'янка (за 78 км від гирла), м³/с:
Джерело: Bureya at Kamenka (англ). UNESCO: Water resources. 

Притоки[ред. | ред. код]

Річка Бурея приймає близько сотні приток довжиною понад 10 км, з них десять довжиною від 50 км до 100 км, та дев'ять довші за 100 км. Найбільші із них (від витоку до гирла):[5]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну,
(км²)
Відстань від гирла Буреї,
(км)
Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Ліва Бурея 98 2390 623
Великий Ерік 56 558 466
Малий Ерік 55 553 441
Ургал 164 3510 409
Дульнікан 124 2230 392
Ягдинья (Агдинья) 83 885 369
Ушмун (Ушман) 68 528 350
Талая 62 828 310
Тирма 334 15100 268 195 (12 км)
Обдерган 69 392 250
Дікан 125 841 79
праві притоки
Права Бурея 116 1700 623
Умальта 79 1360 512
Німан 353 16500 458 224 (12 км)
Туюн 200 3420 366
Верхній Мельгін 127 2900 316
Нижній Мельгін 105 1730 282
Мальмальта 68 666 232
Чеугда 50 463 190

Населенні пункти[ред. | ред. код]

На річці розташовані ГЕС, два селище і кілька невеликих сіл (від витоку до гирла): села — Усть-Мальта (нежиле), Шахтинське, Усть-Німан (нежиле), Усть-Ургал, Адникан (нежиле), Чекунда, (Бурейська ГЕС), смт. Талакан, (Нижньобурейська ГЕС), Кам'янка, Ніколаєвка, Новобурейське, Малинівка, Гуліковка, Домікан, Новоспаське, Гумельовка, Усть-Кивда, Казанівка, Свободне, Асташиха, Українка, Сєверне, Скобельцино[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Витік Буреї — квадрат: 48х24: Аркуш карти M-53-III зап. Бурейский. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1990 р. (рос.)
  2. а б Гирло Буреї — квадрат: 36х76: Аркуш карти M-52-XXII Райчихинск. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1974-1980 р. Видання 1985 р. (рос.)
  3. Витік Правої Бурої — квадрат: 68х08: Аркуш карти N-53-XXXIII контр.п.связи Тринадцатый Ключ. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1979 р. Видання 1986 р. (рос.)
  4. Bureya at Kamenka. UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 2 квітня 2013.  (англ.)
  5. Государственный водный реестр РФ: Бурея. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 5 квітня 2013.  (рос.)
  6. Maps for the world / Карти всього світу. Архів оригіналу за 15 березня 2015. Процитовано 14 листопада 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]