Буриме

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Буриме ((фр. bouts-rimés — «римовані закінчення») — літературна гра, що полягає у створенні віршів, частіше жартівливих, на задані рими, іноді ще й на задану тему. Іноді до буриме відносять і іншу гру, яку називають також «грою в нісенітницю»: записують кілька рядків або навіть строф і передають листок партнерові для продовження. Буриме існує як рід салонної гри. Завдяки цьому буриме, здебільшого, буває експромтом і має всі його художні особливості.

Історія жанру[ред.ред. код]

Виникнення буриме пов'язано з ім'ям французького поета XVII століття Дюло, що використовував у своїй поетичній практиці заздалегідь складені рими, що вперше дало привід вважати буриме забавною віршованою іграшкою. Гра в буриме потребує відомої винахідливості і версифікаторської дотепності, була у великій моді у Франції в XVII–XVIII століттях. Своїми буриме прославилася французька поетеса m-me Deshoulières. У XIX столітті цю моду намагався воскресити Олександр Дюма, який організував в 1864 р. конкурс буріме й опублікував твори 350 його учасників у книзі "Bouts rimes publies par Al. Dumas " (1865 рік)[1].

Класичні правила буриме[ред.ред. код]

  • Рими повинні бути по можливості незвичайними і укладати різнорідні поняття;
  • Варіація рим не допускається;
  • Тема вірша визначається заздалегідь[1].

Єдиним винятком для зміни рим можна вважати використання перехресних рим, тобто, якщо задано пари рос. закат/ богат, ручей/ничей їх можете заримувати так: рос. закат/ручей/богат/ничей. Слід не забувати про зміст вірша. Вся суть буриме полягає в тому, що з часом зовсім непорівнянних і дивних рим виходить закінчений смисловий вірш[2].

Художні прийоми[ред.ред. код]

Художні прийоми, притаманні в процесі створення буриме, — у використанні заданих рим, — можуть бути виявлені і при створенні звичайних віршів, бо в багатьох випадках, за справедливим зауваженням Теодора де-Банвіля, поетичне натхнення йде від знайденої рими, римою зумовлюється загальний художній сенс цілого. Але при сприйнятті вже готового вірша, коли процес його створення прихований від сприйняття, один з ефектів полягає в несподіванці — і, разом, природності рим по відношенню до загального задуму, при сприйнятті ж буриме, коли рими відомі заздалегідь, аналогічний ефект побудований на несподіванці, — і, разом, природності задуму по відношенню до заданих рим[3]. Зазвичай у буриме використовуються банальні рими, які можуть бути вдалим тільки тоді, коли вони являють риси внутрішньої необхідності, а не примусовості формальності. Приклад банальної рими (горе — море, печаль — даль), внутрішньо виправданою задумом художника, знаходимо у Валерія Брюсова:

Оригінальний текст (рос.)

Когда встречалось в детстве горе
Иль безграничная печаль, —
Все успокаивало море
И моря ласковая даль[3].

Блискуче використання банальної рими (рос. морозы - рос. розы) зустрічаємо у О.С. Пушкіна: він нарочито підкреслює її банальність і тим самим дає їй зовсім несподіване застосування, долаючи саму банальність:

Оригінальний текст (рос.)

«И вот уже трещат морозы
И серебрятся средь полей...
Читатель ждет уж рифмы «розы»,
На, вот, возьми ее скорей»[3].

У Росії, крім О.Пушкіна, майстрами буриме були Д.Мінаєв, А.Голєнішєв-Кутузов[4].

Сучасність жанру[ред.ред. код]

У цій пустелі гаснуть колір, звук… А ти
в Ріку заходиш, в котрій світ вмив рать
отих похресників – які жадали слухати,
співати, знати, жити і вмирать.
Вони також, як ти, хотіли Істини.
Це луни їх пісень ще чуються, либонь?
Їх возлюби! Коли ще, як не в чистому
і чистим, подвигатись на любов?
Збуди у каганці хоч, друже, знов огонь!

Олег Гончаренко «Біль про болі»[5]

Жанр буриме знайшов відгук у творчості самобутнього українського поета Олега Гончаренка, зокрема у збірці «Буремне буриме». Поет у віршах-буриме залучає читача до активного діалогу, до осмислення кожним його власного місця на землі, пишучи нові й абсолютно автентичні вірші на рими з окремих поезій відомих і невідомих українських поетів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Литературная энциклопедия