Буринь
| Буринь | |||
|---|---|---|---|
|
|||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон |  Сумська область |
||
| Район/міськрада | Буринський район | ||
| Рада | Буринська міська рада | ||
| Код КОАТУУ | 5920910100 | ||
| Засноване | XIV століття | ||
| Перша згадка | 1392 | ||
| Статус міста | з 1964 року | ||
| Населення | 9 299 (2011) | ||
| Площа | 16,63 км² | ||
| Густота населення | 709 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 41700—41708 | ||
| Телефонний код | +380-5454 | ||
| Координати | 51°11′45″ пн. ш. 33°49′36″ сх. д. / 51.19583° пн. ш. 33.82667° сх. д.Координати: 51°11′45″ пн. ш. 33°49′36″ сх. д. / 51.19583° пн. ш. 33.82667° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 150 м | ||
| Водойма | р. Чаша | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Путивль | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - фізична | 100 км | ||
| - залізницею | 82 км | ||
| - автошляхами | 86,7 км | ||
| До Києва | |||
| - залізницею | 268 км | ||
| - автошляхами | 292 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 41700, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1; 2-14-50 | ||
| Веб-сторінка | Буринська міськрада | ||
| Міський голова | Жук Петро Іванович | ||
Бури́нь — місто районного підпорядкування в Сумській області, центр району. Розташоване на річці Чаші, за 86 км від обласного центру (автошлях Р44). Населення — 11800 ос. (2005).
Зміст |
Історія[ред.]
Вперше в писемних джерелах місто Биринь згадується в «Списку руських міст далеких і близьких» між 1387—1392 рр., а в кінці XV століття вже використовується назва Буринь[Джерело?].
В переліку поселень Курського краю між 1387-1392 роками згадується: "Асе Киевские гради Путивль на Семи, Ріьлеск, Куреск на Тускаре... Бьіринь..." (імовірно, сучасна Буринь Сумської області). Буринь згадується й пізніше в Литовській метрикулі кінця 15-го сторіччя.
Воно було центром волості і входило до Путивльського повіту Великого князівства Литовського. З 1500 р. ці землі відійшли до Великого князівства Московського[Джерело?], 1606 р. населення м. Буринь брало участь у повстанні[Джерело?] Івана Болотнікова.
У 80-ті роки XVII ст. місто знаходилось у володінні церкви, а з 1769 р. належало поміщикам. Населення в основному займалось землеробством та тваринництвом. Розвивались гончарство та млинарство, а також торгівля.
У середині XIX ст. землі Буринської волості належали поміщикам Черепову, Головіну, графу Апраксіну. Місто було волосним центром, а 1926 р. стало центром району.
За даними на 1862 рік у казенному та власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 2893 особи (1412 чоловіків та 1481 жінка), налічувалось 360 дворових господарств, існували православна церква та училище[1].
Велике значення для розвитку Бурині мало будівництво в середині XIX ст. залізниці. У 1869 р. було побудовано залізничну станцію Красне (нині носить назву Путивль).
Станом на 1880 рік у колишьому державному та власницькому селі, центрі Буринської волості, мешкало 3011 осіб, налічувалось 479 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, поштова станція, 5 лавок, 5 постоялих дворів, 47 вітряних млинів, вівчарний завод та цегельний завод[2].
Наприкінці XVIII ст. в Бурині проживало 1001 чол., в 1860 р. — 2893 чол., в 1895 р. — 4192 чол., а напередодні першої світової війни — 5911 чол.
У роки другої світової війни багато буринців воювало в партизанському з'єднанні Сидора Ковпака.
У 1992 році відзначали 600-річчя міста.
Економіка[ред.]
Серед провідних підприємств міста — ВАТ «Буринський завод сухого молока», продукція якого відома не лише в Україні, а і в Росії, Грузії, Вірменії;. На Буринському елеваторі можна розмістити 124 тисячі тонн продукції. Це одне з найбільших підприємств району, яке працює стабільно.
Персоналії[ред.]
У Бурині народились:
- український прозаїк, драматург, педагог Анохін Василь Сергійович.
- російськомовний прозаїк, поет, драматург, критик, публіцист, кадровий військовий, розвідник Іван Степанович Коноплін (1894-1953)
- Колесник Раїса Самсонівна — українська оперна, камерна співачка, лірико-колоратурне сопрано.
У Буринській середній школі навчався
- Арнольд Олександрович Богопольський, випускник СДПІ ім. А.С. Макаренка, талановитий викладач фізики, заслужений вчитель України (1991), автор посібника «Електрика та магнетизм», який нині живе в Ізраїлі.
У Бурині жив
- Рева Василь Лаврентійович - Герой Радянського Союзу, командир танка Т-34 1-го танкового батальйону 3-ї танкової Чаплинської Червонопрапорної бригади 23-го танкового корпусу 2-го Українського фронту, молодший лейтенант. Нагорождений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями.
Примітки[ред.]
- ↑ Курская губерния. Список населенных мест по сведениям 1862 года. Санкт-Петербург. 1868 (рос.), (код 1687)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 413 с.
Джерела[ред.]
|
|||||||||||||||||
|
|||||||||||
|
||||||||
