Бурова платформа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Морська бурова платформа
11-09-fotofluege-cux-allg-25a.jpg

Бурова́ платфо́рма (рос. буровая платформа; англ. drilling platform; нім. Bohrplattform, Bohrinsel) — устаткування (установка) для буріння на акваторіях з метою розвідки та добутку вуглеводнів з-під дна моря.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Бурові платформи в основному несамохідні, допустима швидкість їх буксирування 4-6 вузлів (при хвилюванні моря до 3 балів, вітру 4—5 балів). У робочому стані на точці буріння витримують сумісну дію при висоті хвиль до 15 м і вітру із швидкістю до 45 м/с. Експлуатаційна маса плавучих бурових платформ (з технологічними запасами 1 700-3 000 т) сягає 11 000-18 000 т, автономність роботи по суднових і технологічних запасах 30-90 діб. Потужність енергетичного устаткування бурових платформ 4-12 МВт.

Залежно від конструкції і призначення розрізняють:

  • самопідіймальні (СПБУ)— використовують для буріння головним чином при глибині моря 30-106 м. Вони є водотоннажним три- або чотириопорним понтоном з виробничим устаткуванням, піднятим над поверхнею моря з допомогою піднімально-стопорних механізмів на висоту 9-15 м. При буксируванні понтон із піднятими опорами знаходиться на плаву; в точці буріння опори опускаються. В сучасних самопідіймальних плавучих бурових платформах швидкість піднімання (опускання) понтону становить 0,005-0,08 м/с, опор — 0,007-0,01 м/с; сумарна вантажопідйомність механізмів до 10 тис. т. За способом піднімання розрізняють підіймачі крокуючої дії (в основному пневматичні і гідравлічні), неперервної дії (електромеханічні). Конструкція опор забезпечує можливість встановлення бурових платформ на ґрунт з тривкістю не менш 1400 кПа при максимальному заглибленні їх у ґрунт до 15 м. Опори мають квадратну, призматичну або сферичну форму, по всій довжині обладнуються зубчастою рейкою і закінчуються башмаком.
  • напівзанурені (понтон з виробничим обладнанням) — використовують для буріння свердловин в основному при глибині моря 100–300 м. Вони є понтоном з виробничим обладнанням, піднятим над поверхнею моря (на висоту до 15 м) з допомогою 4 і більше стабілізаційних колон, які опираються на підводні корпуси (2 і більше). Бурові платформи транспортують до точки буріння на нижніх корпусах при осіданні 4-6 м. Плавуча бурова платформа занурюється на 18-20 м шляхом набору водяного баласту в нижні корпуси. Для утримання напівзанурених бурових платформ використовується восьмиточкова якірна система, яка забезпечує обмеження переміщення устаткування від гирла свердловини не більше 4 % від глибини моря.
  • занурені — застосовують для буріння розвідувальних або експлуатаційних свердловин на нафту і газ на глибині моря до 30 м. Вони є понтоном з виробничим обладнанням, піднятим над поверхнею моря з допомогою колон квадратної або циліндричної форми, нижні кінці яких опираються на водотоннажний понтон або башмак, де розміщені баластні системи. Занурена плавуча бурова платфора кладеться на ґрунт (з утримуючою здатністю не менше 600 кПа) в результаті заповнення водою баластних цистерн водотоннажного понтона.
  • стаціонарні — використовують для буріння та експлуатації куща свердловин на нафту і газ при глибині моря до 320 м. З однієї платформи бурять до 60 похило-скерованих свердловин. Стаціонарні бурові платформи є конструкцією у вигляді призми або чотиригранної піраміди, яка піднімається над рівнем моря (на 16-25 м) і опирається на дно з допомогою забитих у дно паль (каркасні бурові платформи) або фундаментних башмаків (гравітаційні бурові платформи). Надводна частина складається з майданчика, на якому розміщені енергетичне, бурове і технологічне устаткування, житловий блок із гелікоптерним майданчиком та інше обладнання загальною масою до 15 тис. Опорний блок каркасних бурових платформ виготовляють у вигляді трубчастої металевої решітки, яка складається з 4-12 колон діаметром 1-2,4 м. Закріплюють блок з допомогою забивних або бурозаливних паль. Гравітаційні платформи виготовляються повністю із залізобетону або комбінованими (опори з металу, башмаки із залізобетону) і утримуються за рахунок маси споруди. Основи гравітаційних бурових платформ складаються з 1—4 колон діаметром 5-10 м. Стаціонарні бурові платформи призначені для тривалої (не менше 25 років) роботи у відкритому морі, тому до них ставляться високі вимоги щодо забезпечення перебування обслуговуючого персоналу, підвищеної пожежо- і вибухобезпеки, захисту від корозії, заходів з охорони довкілля та ін. Характерна особливість стаціонарних бурових платформ — постійна динамічність, тобто для кожного родовища розробляється свій проект комплектації платформ енергетичним, буровим і експлуатаційним обладнанням, при цьому конструкцію платформи визначають умови в районі буріння, глибина буріння, дебіт і кількість свердловин, кількість верстатів для буріння.
  • бурові судна.

Найпоширеніші самопідіймальні (50 %) та напівзанурені (33 %) бурові платформи.

Найбільша у світі в кінці ХХ ст. бурова платформа — «Троль-А» розташована на родовищі газу «Поле Тролей» за 60 км від узбережжя Норвегії. Глибина моря тут — 369 м. Поєднує 39 свердловин в околиці 0,5 км. Строк служби — 50 років.

Україна має дві самопідіймальні плавучі бурові платформи: СПБУ «Таврида» і СПБУ «Сиваш». Перша працює на Одеській площі в Чорному морі, друга — на прикерченському шельфі Чорного моря (площа Суботіна). Ці бурові платформи вже відпрацювали свій ресурс і потребують заміни.

Типи напівзануреної бурової платформи

Окремі види бурових платформ[ред.ред. код]

  • Платформа баштова бетонна, шарнірно закріплена на дні — бетонна башта пляшкової форми зі сталевою палубою; служить резервуаром для сирої нафти і шельфового вантажного терміналу; складається з гравітаційного фундаменту, кулястого з'єднання, баштового підняття, палуби та робочого обладнання.
  • Платформа будівельна — корабель, баржа або інша плавуча споруда, з яких проводиться будівництво або операції зі встановлення обладнання для забезпечення видобування нафти. Визначення не поширюється на стаціонарну платформу або пересувне бурове устатковання.
  • Платформа бурова гравітаційна бетонна — жорстка шельфова бурова платформа з залізобетону; використовується для буріння свердловин на етапі освоєння родовищ. Платформа транспортується до місця буріння у сторч; на точці буріння високі кесони, які є основою платформи, затоплюються і відповідно платформа занурюється і опирається на морське дно. Завдяки великій власній масі платформа міцно встановлюється на місці буріння.
  • Платформа бурова кесонного типу — стаціонарна шельфова бурова платформа, встановлена на сталевих кесонах; використовується для буріння експлуатаційних свердловин. Кесони жорстко закріплюються на морському дні; зверху на них встановлюють бурові та експлуатаційні платформи. Платформи цього типу використовуються у районах Арктики, коли виникає необхідність захисту обладнання від плаваючої криги.
  • Платформа бурова стаціонарна зі сталевим опорним блоком — висока вертикальна секція, виготовлена з циліндричних сталевих елементів, прикріплена до дна за допомогою забитих у морське дно паль і використовується для буріння свердловин на стадії освоєння родовища. На опорному блоці розташовані додаткові секції, житлові приміщення для персоналу бурового устатко-вання та всього устаткування, необхідного для ведення бурових робіт.
  • Платформа дослідницька — платформа з екіпажем, призначена для океанографічних і метеорологічних досліджень на шельфі, для випробувань у реальних умовах різних систем.
  • Платформа експлуатаційна — платформа, споряджена необхідним устаткуванням для прийняття нафти чи газу по викидних лініях із шель-фових свердловин, де проводиться їх первинне технологічне оброблення, стискування і нагнітання, що передують транспортуванню. Це може бути звичайна бурова платформа, платформа-термінал родовища.
    • Платформа експлуатаційна кущова — підводна експлуатаційна система, у якій свердловини приєднуються за допомогою маніфольда до єдиного гирлового устаткування.
  • Платформа з надмірною плавучістю — сталева платформа, прикріплена до морського дна якорями, верхня частина якої здатна рухатися або «узгоджуватися» з силою хвиль.
    • Платформа напівзанурена з розтягнутими опорами — платформа з надлишковою плавучістю, утвореною за рахунок вертикально натягнутої якірної системи.
  • Платформа навантажувальна, шарнірно закріплена на дні — платформа для завантаження танкерів у морі з розташованої поблизу експлуатаційної системи родовища. Прикладом є бетонна, баштова платформа, шарнірно закріплена на дні.
  • Платформа пальова сталева — бурова й експлуатаційна платформа, виготовлена як сталева конструкція і встановлена на палях; традиційно застосовується в багатьох районах світового шельфу.
  • Платформа прив'язна — плавуча платформа, яка швартується за допомогою довгих кабелів, закріплених до якірних паль на морському дні; служить як експлуатаційна платформа для розробки малодебітних родовищ.
  • Платформа самопідіймальна — платформа, на якій встановлюється піднімальний кран з великою вантажопідйомністю; особливо часто використовується для робіт при будівництві під водою.
  • Платформа стаціонарна — споруда, побудована зі сталі та бетону і жорстко прикріплена до дна моря.
    • Платформа стаціонарна на одиночній опорі — шельфова сталева платформа, палуба якої підтримується однією циліндричною сталевою колоною великого діаметру.
  • Платформа-термінал родовища — експлуатаційна платформа, яка є центром активності програми розробки родовища. До платформи підводять водовіддільні колони зі свердловин та інших бурових платформ; на станції контролю проводять первинне оброблення нафти і газу перед транспортуванням.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]