Буррель II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Див. також: Барселонське графство, Арагонське королівство, Історія Каталонії.
Silueta dels Països Catalans.svg
Історія Каталонії
Доісторична епоха та давня історія
Доісторична епоха в історії КаталоніїІберійціКарфагенКарфагеняни на Іберійському півостровіПунічні війни (Друга Пунічна війна) • ФінікіяДавні греки (ЕмпоріонРодіс) • Завоювання Іберійського півострова Римом
Вестготи та арабське завоювання
Вестготи (АтаульфГерцог Паулюс) • Арабське завоювання (Аль-АндалусКордовський халіфат)
Формування та унезалежнення каталонських земель
Іспанська МаркаБарселонське графствоВільфред ВолохатийБуррель ІІРамон Баранґе І СтарийРамон Баранґе ІІІРамон Баранґе IVАрагонське королівствоЯків І АрагонськийКоролівство ВаленсіяКоролівство МальоркаЯків ІІ МальоркськийПетро III Арагонський ВеликийАльфонс ЩедрийЯків ІІ АрагонськийПетро IV ЦеремоннийМартин І ГуманнийФердинанд І АрагонськийАльфонс V ВеликодушнийФердинанд II Арагонський КатоликІзабелла Кастильська
Інтеграція в Союз Кастилії та Арагону, завоювання Каталонії
Карл І ІспанськийФіліп ІІВійна ЖенцівКаталонська РеспублікаПіренейський договірВійна за іспанський спадокУтрехтський мирВзяття БарселониФіліп VКарл VI ГабсбурґДекрети Нуева Планта
Новітній час
Маріано Альварес де КастроФранцузький домініон у КаталоніїКарлістські війниКаталонський націоналізмКлопотання про захистЖуакім Рубіо-і-ОсБаланті Алміраль та Каталонський конгресАнрік Прат-да-ла-РібаФрансеск КамбіЖузеп Пуч-і-Кадафалк
XX століття — сучасність
Алехандро ЛерруКаталонська співдружністьФрансеск Масія та партія Каталонська державаЖанаралітатРеспубліканська лівиця КаталоніїЛюїс КумпаньшІспанська громадянська війнаДиктатура ФранкоАсамблея КаталоніїЖузеп ТарраделясТерра ЛіураЖорді ПужолПаскуал МарагальХосе МонтільяСтатут автономії 2006 р.Суверенітет і прогресПлатформа за право виборуІніціатива «Десять тисяч»Референдум щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-МунРеферендуми щодо незалежності Каталонії у 2009 - 2010 р.р.
Визначні історики
Жаума СафонПера ТумікВіктор Балаге
Каталонія

Бурре́ль ІІ (кат. Borrell II; *до 934 — †992 або 993) — граф Барселони, Жирони та Узони (947-992 або 993) та граф Уржельський (948-992 або 993). 987 року відмовився визнавати далі васальну залежність своїх графств від короля Франції.

985 року під час останньої завойовницької війни маври на чолі з Аль-Мансуром доходять до Барселони. Однак у 988 напівзруйноване місто без допомоги франків знову стає вільним, і саме граф Буррель II проголошує незалежними свої території, включно з Барселоною, як від маврів, так і від франків. Цей рік вважається роком народження Каталонії.

Початок правління[ред.ред. код]

Rotlle-genealogic-borrell-II-de-barcelona.jpg

Буррель ІІ був старшим сином графа Барселони Суньєра і Рихільди. Уперше він згадується в дарчій хартії, що її було видано його батьком 30 листопада 934 року церкві у Жіроні. Буррель ІІ успадковував Барселону, Жірону та Узону після того, як його батько 947 року залишив престол та пішов у монастир. Його співправителем до 966 року був його молодший брат Міро, який, в основному, займався лише питаннями керування містом Барселоною та навколишніх територій, у той час як Буррель ІІ керував рештою території, а також займався військовими питаннями та дипломатією.

948 року, після смерті свого бездітного дядька графа Суніфреда ІІ, Буррель ІІ одержав у спадщину графство Уржель, а після смерті Міро зосередив у своїх руках владу над усім графством Барселона та підлеглими йому землями. Ці території становили так звану Іспанську Марку. Офіційним титулом, що використовувався Буррелем ІІ у той час, був титул comes et marchio (граф [Барселони] та маркграф [Іспанської Марки]).

Барселонське графство та його сусіди[ред.ред. код]

Буррелю ІІ, який був менш войовничим правителем, ніж його батько, доводилося лавірувати між Західнофранкським королівством Каролінгів, що занепадало (з ним граф був пов'язаний васальними зобов'язаннями), та Кордовським халіфатом, яке перебувало у періоді свого розквіту.

Буррель ІІ, безумовно, у цей час визнавав над собою верховну владу королів франків, доказом чого служать датування хартій, виданих графом Барселони: усі вони датовані роками правління королів Людовіка IV та Лотара. Збереглося кілька дипломів, виданих королями франків на користь церков та монастирів Каталонії.

З халіфом Кордови Абд ар-Рахманом ІІІ Буррель ІІ також підтримував дружні стосунки. На початку свого правління він підтвердив торгівельний договір, укладений з халіфом у 940 році його батьком. 950 року граф Барселони особисто прибув до Кордови, супроводжуючи посольство, направлене до Абд ар-Рахмана ІІІ маркграфом Тоскани, а 956 року до столиці халіфату було відправлене нове посольство.

У результаті посольств було укладено нові мирні та торгівельні договори між Барселонським графством та Кордовським халіфатом, що збільшило доходи від торгівлі та допомогло зростанню багатства графства. Також росту добробуту Барселони сприяла наявність у місті великого для того часу порту і те, що через графство проходив шлях Св. Якова. Це дозволило Буррелю ІІ фінансувати не лише будівництво та військові потреби, але й передавати значні суми монастирям і храмам, основним вогнищам культури Раннього Середньовіччя.

Граф Буррель ІІ підтримував тісні відносини також зі знаттю Південної Франції, часто відвідуючи володіння герцога Аквітанії та графа Тулузи. 967 року в Роуді відбулося його одруження з Леудегардою (Ледгардою), дочкою або графа Тулузи Раймунда ІІІ або графа Руерґу Раймунда І. Таким чином Буррель ІІ був першим з барселонських графів, хто відійшов від традиції брати дружин лише зі знатних родин Каталонії.

У тому ж році Буррель ІІ здійснив паломництво до монастиря в Оріяку, щоб вклонитися мощам святого Жеро (Герольда). Тут місцевий абат Адральд порадив графові забрати з собою до Барселони ченця Герберта, майбутнього папу римського. Герберт був відданий Буррелем ІІ на навчання єпископові Біка Ато, який мав видатні для того часу пізнання у математиці.

Паломництво до Рима[ред.ред. код]

Граф Буррель ІІ був набожною людиною, він допомагав церквам та монастирям, розташованим у його володіннях. Наприкінці 970 року він здійснив паломництво до Рима. У поїздці його супроводжували єпископ Біка Ато та Герберт Оріякський. Метою поїздки було бажання Бурреля ІІ вклонитися мощам Св. Петра, а також намір домогтися від папи римського Івана ХІІІ відновлення архієпископства Таррагона, що припинило своє існування після завоювання міста маврами.

Цим кроком Буррель ІІ мав намір зміцнити самостійність свого графства, єпархії якого перебували у підпорядкуванні архієпископа Нарбони, і підсилити через церковні інститути свій вплив на прикордонні з Барселонським графством землі Кордовського халіфату. Одержавши від графа багаті дарунки, на різдво 970 р. Іван ХІІІ видав Буррелю ІІ п'ять хартії, які підтверджували відновлення архієпископства Таррагони, юрисдикція якого поширювалася на єпархії Барселони, Уржеля, Жірони та Біка. Новим архієпископом було призначено Ато. Тимчасовою метрополією архієпископства, до звільнення Таррагони з-під влади маврів, стала Узона. На величезний жаль Бурреля ІІ його наміри не здійснилися, тому що Ато 22 серпня 971 року був убитий, так і не зумівши зайняти кафедру Таррагони.

Під час свого перебування в Римі граф Буррель ІІ, на прохання Івана ХІІІ, відіслав до папи римського Герберта Оріякського — папа римський був вражений його вченістю. У свою чергу папа римський представив Герберта імператорові Священної Римської імперії Оттону І Великому, який призначив того вчителем свого сина, майбутнього імператора Оттона ІІ.

Війни з маврами — походи Аль-Мансура[ред.ред. код]

Перші зіткнення

Перший військовий конфлікт Бурреля II з Кордовським халіфатом відноситься до 963 - 965 років. 962 року граф Барселони уклав спрямований проти маврів союз з королем Леону Санчо I Товстим та королем Наварри Гарсією I Санчесом, а також з графом Кастиліі Фернаном Гонсалесом. Це був перший в історії Барселонського графства випадок, коли його правителі уклали союз проти мусульман з іншими християнськими володарями Іберійського півострова. У відповідь халіф Аль-Хакам II організував кілька походів у землю союзників і завдав їм низку поразок. 965 року християнські володарі півночі Піренейского півострова були змушені укласти з халіфом мирний договір, у якому визнавали над собою верховну владу Аль-Хакама II і зобов'язувалися платити йому данину.

У 971 та 974 роках граф Буррель ІІ направляв свої посольства до Кордови, уклавши з халіфом нові мирні та торгівельні угоди. Відповідно до договорів, граф Барселони зруйнував кілька своїх прикордонних укріплень, однак ці втрати компенсувалися зростанням доходів графства та можливістю колонізації пустих земель на кордоні графства та халіфату (наприклад, 974 року поселенці з Монмало заселили Конку-да-Барбару).

Ситуація значно загострилася, коли після смерті Аль-Хакама II у 976 році реальну владу в Кордовському халіфаті захопив Аль-Мансур, який почав широкомасштабну війну проти християнських держав Піренейского півострова. Його походи супроводжувалися масовими вбивствами християн, продажем полонених у рабство та руйнуваннями поселень. Особливо безжально Аль-Мансур ставився до християнських храмів та монастирів. Свої походи він, в основному, здійснював проти Королівства Леон і Наварри, але один з походів він здійснив на територію Барселонського графства. 978 року, після походу у Наварру, військо маврів атакувало каталонський замок Аль-Далія. Під час нападу 982 року мусульмани дійшли до околиць Жірони і захопили фортеці Мон-Фарік та Вутін (сучасна Удена), що належали Буррелю II. У 984 році була пограбована вся територія графства. Спроби Бурреля II з допомогою подарунків примиритися з Аль-Мансуром не дали результату.

Взяття Барселони (985)

У 985 році Аль-Мансур особисто очолив 50-тисячне військо, що 5 травня виступило в похід на Барселону. Свідоцтва християнських та мусульманських першоджерел, що описують подальші події, суперечать одне одному дані, сучасні історики поки що не змогли виробити єдину точку зору на факти, що наводиться у них. Відповідно до свідчень християн, Буррель II був розбитий маврами у битві при Роверансі і був змушений відступити в замок Бік, а Барселона здалася тільки після декількох днів облоги. Відповідно до свідчень мусульман, жодного опору військам Аль-Мансура, які вели наступ, дано не було і місто здалося без бою. Попри ці суперечності, джерела одностайно кажуть, що коли 6 липня маври увійшли у Барселону, вони піддали місто страшному розоренню. Більшість мешканців було вбито, ті, які залишилися, були відведені до Кордови і там продані работоргівцям. Серед знатних полонених, за яких згодом було отримано викуп, були віконт Барселони Удалардо I та віконт Жірони Гуандалгауд. Більша частина Барселони була спалена. Були зруйновані всі церкви та монастирі, включаючи кафедральний собор Св. Аулалії. 10 липня Аль-Мансур покинув Барселону і вирушив до Біка, але, дізнавшися, що Буррель II поїхав звідти в укріплений монастир Ріполь, повернув назад і 23 липня повернувся до Кордови.

Майже відразу після того, як військо маврів залишило територію Барселонського графства, Буррель II повернувся до Барселони і розпочав відновлювати місто, зумівши ще до своєї смерті відбудувати міські мури. 986 року Буррель, не отримавши допомоги від свого сюзерена, короля Франції, був змушений укласти мир з Аль-Мансуром і визнати себе васалом Кордовського халіфату.

Графство Барселона стає незалежним[ред.ред. код]

Відносини з Західнофранкскім королівством (Францією) до 985 року

Протягом першої половини свого правління граф Буррель II не піддавав сумніву сюзеренітет королів Західнофранкского королівства (Франції) над графством Барселона. Однак потім, зі збільшенням багатства та впливу графства, стала зростати і його самостійність. З 971 року, без будь-якого дозволу з боку короля Лотара, Буррель ІІ починає використовувати титул герцог Готії (лат. dux Gotiae), а у 977 році у хартії графа монастирю Ріполь вперше відсутнє датування за роками правління королів з династії Каролінгів. За період 970-х і першої половини 980-х років немає відомостей про зв'язки Бурреля II з французьким королівським двором. Мусульманський історик Ібн Хайян пише, що Аль-Мансур 985 року ухвалив рішення напасти на Барселону лише після того, як дізнався, що «люди Барселони повністю відійшли від королівства франків».

Посольство до короля Лотара

Зруйнування Аль-Мансуром Барселони змусило Бурреля II знову відновити зв'язки з Західнофранкскім королівством. У лютому 986 року до короля Лотара, що перебував у Комп'єні, прибув посланець Бурреля ІІ, абат монастиря Сан-Кугат Ед. Достеменно відомо, що він отримав від короля підтвердження прівелеїв, подарованих раніше монастиреві франкськими королями (документи згоріли під час взяття Барселони маврами). Видана з цього приводу королем Лотаром хартія стала останнім документом королів Франції, де даються розпорядження щодо об'єктів в Іспанській Марці. Напевно абат Ед передав також Лотарові прохання графа Бурреля ІІ про допомогу проти мусульман, однак цей заклик графа Барселони до свого сюзерена так і залишився без відповіді. Вже 2 березня того ж року король Лотар несподівано помер.

Лист короля Гуго Капета

Наступного разу питання про допомогу графству Барселона з боку королів Франції було підняте у листопаді 987 року, коли новообраний король Гуго Капет, на підтвердження свого наміру коронувати співправителем свого сина Роберта, представив супротивникам цього кроку лист графа Бурреля II з проханням про допомогу і оголосив про намір особисто відправитися у похід проти маврів. Довід виявився переконливим і 25 грудня Роберт був коронований. Наприкінці того ж або на початку 988 р. Гуго Капет написав лист до Бурреля ІІ, в якому говорив про своє прибуття: «Оскільки милістю Божою нам дароване королівство франків в усьому спокої, ми вирішили, за порадою наших вірних васалів, якомога швидше відправитися вам на допомогу. Якщо ж ви хочете зберегти нам вірність, в якій ви неодноразово запевняли у своїх посланнях наших попередників, для того, щоб ми прибули у ваші краї, ми не обманемо вас, і обіцяємо вам допомогти ...». Невідомо, чи дійшло послання до адресата і чи було воно взагалі було надіслано. Похід короля Гуго Капета на Іберійський півострів так і не відбувся через заколот герцога Нижньої Лотарінгії Карла.

Барселона стає незалежною

Не отримавши від королів Франції відповіді на прохання про допомогу, Буррель II ухвалив рішення розірвати свої васальні зобов'язання перед ними. У дарчій хартії монастирю Сан-Кугат-дал-Бальєс від 10 березня 988 р. Буррель ІІ вперше використав титул Іспанії герцог і маркграф милістю Божою - титул, що його могли носити лише незалежні сеньйори. Цим самим днем датований лист, відправлений графом Барселони папі римському Івану XV, у якому Буррель ІІ пояснив свою відмову слухатися короля Франції його нездатністю виконувати обов'язки щодо захисту володінь своїх васалів від ворогів.

Так графство Барселона стало незалежним феодальним володінням. Каталонцями 988 рік вважається роком заснування Каталонії.

Джерела і посилання[ред.ред. код]