Бурчак (Василівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бурчак
Меморіал полеглим воїнам під час Другої світової війни
Меморіал полеглим воїнам під час Другої світової війни
Меморіал полеглим воїнам під час Другої світової війни
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Василівський район
Громада Михайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA23040170030035275
Основні дані
Засноване 1814 (210 років)
Перша згадка 1814
Населення 1644 особи
Площа 5,1 км²
Густота населення 322,35 осіб/км²
Поштовий індекс 72010
Телефонний код +380 6132
Географічні дані
Географічні координати 47°22′16″ пн. ш. 35°18′33″ сх. д. / 47.37111° пн. ш. 35.30917° сх. д. / 47.37111; 35.30917Координати: 47°22′16″ пн. ш. 35°18′33″ сх. д. / 47.37111° пн. ш. 35.30917° сх. д. / 47.37111; 35.30917
Середня висота
над рівнем моря
90 м
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Бурчацьк
Місцева влада
Адреса ради 72010, Запорізька обл., Василівський р-н, с. Бурчак, вул. Носаль, 32
Карта
Бурчак. Карта розташування: Україна
Бурчак
Бурчак
Бурчак. Карта розташування: Запорізька область
Бурчак
Бурчак
Мапа
Мапа

CMNS: Бурчак у Вікісховищі

Бурча́к — село в Україні, у Михайлівській селищній громаді Василівського району Запорізької області. Населення становить 1644 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Бурчацька сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Бурчак розташоване за 5 км від села Любимівка та міста Василівка. Селом тече пересихаючий струмок з загатою. Поруч пролягають автошлях територіального значення Т 0818 та залізниця, станція Бурчацьк.

Історія[ред. | ред. код]

Село Бурчак засноване у 1814 році вихідцями з сусіднього села Михайлівки. На місці сучасного села колись були сторожові вежі ногайських поселень Карачекрак і Самис.

У 1874 році поблизу села прокладена залізниця, на якій через два роки виникла залізнична станція, яка отримала назву Бурчацьк.

З 7 березня 1923 року село перебувало в складі Михайлівського району.

Село Бурчак раніше відоме своїми квітучими садами. Тоді, роботи у селі вистачало всім, сюди приїздили працювати навіть з найближчих селищ. Час розквіту села припав на 1970-ті роки. Саме тоді висока родючість бурчацьких земель привернула увагу радянської влади. Одразу був створений радгосп «Червоний фронт» і закладено понад 800 гектарів садів, де працювало майже все населення Бурчака. Були збудовані олійниця, пекарня, фруктова сушарка, маслоцех та приміщення з холодильними камерами. Паралельно розвивалось сільське господарство. Пізніше провели газопровід, зробили дороги, а ще збудували баню та більярдну — не кожне село могло похвалитись такою інфраструктурою. Радгосп-мільйонер щороку з одного гектару давав 46 центнерів зернових, 300 центнерів яблук, 100 центнерів черешні. Саджанців вирощували по 200 тисяч одиниць.

Акціонерами стали мешканці села, а контрольний пакет акцій опинився у колишнього директора радгоспу «Червоний фронт» Віктора Шлеєнка. Саме він і перепродав сади дніпровським бізнесменам. Якщо 1970-ті роки місцеві називають часом розквіту, то 2006 рік — назавжди залишиться у пам'яті жителів як рік, коли все закінчилось. Більшу частину садів повирубували, а допоміжні підприємства закрили. За словами односельців, у колишнього директора радгоспу «Червоний фронт» Віктора Шлеєнка нещодавно стався інсульт. Нині тяжко хворіє і село Бурчак, без колишніх розкішних садів та підприємств, потроху почало гинути. Молодь від безробіття тікає у місто, старі залишаються вдома, виживаючи лише за рахунок домашнього господарства.

У 2014 році у Бурчацьких садів з'явився ще один господар. Колишній, що довів територію до занепаду, вирішив позбутися підприємства, яке не давало прибутку. Нові власники оцінили родючість Бурчацької землі і спробують відновити господарство[1].

14 грудня 2017 року, в ході децентралізації, село увійшло до складу Михайлівської селищної громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Михайлівського району, село увійшло до складу новоствореного Василівського району[2].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1653 особи, з яких 747 чоловіків та 906 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1645 осіб.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 90,27 %
російська 9,25 %
циганська 0,36 %
білоруська 0,06 %
молдовська 0,06 %

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Бурчак», агрофірма

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Дитячий садочок.
  • Будинок культури.
  • Амбулаторія.

Особистості[ред. | ред. код]

Уродженці села:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія розквіту та занепаду села Бурчак. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017. 
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Запорізька область (осіб) — регіон, рік, категорія населення, стать (1989 (12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Запорізька область (осіб) — регіон, рік (2001 (05.12))вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область (у % до загальної чисельності населення) — регіон, рік, вказали у якості рідної мову (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]