Бурштин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бурштин
балтійський бурштин
Загальні відомості
Клас мінералу	органічні мінерали
Хімічна формула	С40Н64О4
Генезис	викопна смола хвойних дерев
Ідентифікація
Колір	від світло-жовтого до темно-коричневого
Форма кристалів	аморфний
Сингонія і вид симетрії	аморфний
Сингонія, Вид	{{{Сингонія}}}
Злам	раковистий
Твердість за шкалою Мооса	2 - 2,5
Блиск	восковий до матового
Прозорість	прозорий до непрозорого
Колір риски	білий
Густина	1,05-1,10 г/см³
Густина	{{{Питома вага}}} г/см³
Плавкість	250-300 °C
Оптичні властивості кристалів
Інші властивості

Буршти́н, буршти́нова руда́, боденштейн, амбер (від нім. Bodenstein (рос. янтарь, англ. amber, karabe, saka(l), kahruba; нім. Bernstein m) — бурштин, янтар) — природна органічна сполука, щільна і в'язка (скам'яніла) викопна смола хвойних дерев.

Зміст 1 Склад і властивості 2 З історії 3 Використання 4 Розповсюдження 5 Інші назви 6 Розрізняють 7 Література

[ред.] Склад і властивості

Склад: С₄₀Н₆₄О₄ (або C₁₀H₁₆O). Містить домішки сірки. Аморфний. Густина 1,05-1,10. Твердість 2-3. Колір жовтий, червоно-коричневий. Блиск смоляний. Зустрічається у вигляді зерен, жовен і пластин розміром від дек. мм до 50 см. Часто прозорий, колір переважно жовтий (сукциніт), оранжевий до вишнево-червоного (руменіт, бірміт), відомі восковий (“бастард") і молочно-білий (“кістяний") Б. Т-ра плавлення 250-300°C, легко згоряє. Бурштин має органічне (рослинне) походження: смоли пер. хвойних дерев в процесі фосилізації зазнавали окиснення і полімеризації з утворенням абієтинової і інш. органічних кислот, частково сукцинітової. На стадії катагенезу Б. ущільнюється і набуває більш темного забарвлення (руменіт, бірміт).

[ред.] З історії

У давнину цим каменем торгували фінікійці, поступав він із Скитії, де добували його по берегах річок. Був поширеним серед єгиптян, римлян та греків. У 13 ст. терторія Прусії підлягала мечоносцям, які мали монополію на бурштин. Хрестоносці, а згодом і пруські курфюрсти ввели «янтарну регалію», згідно якої весь добутий бурштин належало віддавати владі. У Прусії діяли спеціальні «бурштинові суди», які осуджували тих, хто дозволив привласнити собі шматок бурштину. Першу майстерню з виготовлення бурштину у Кеніґсберґу засновано наприкінці 15 ст. Тут виточували прегарні броші, скриньки, сережки, найрізноманітніші намиста. Найвищого рівня техніка обробки сягнула у 17-18 ст.ст. Від 70-х рр. 19 ст. бурштин починають добувати промисловим способом.

[ред.] Використання

Промислове значення мають головним чином вторинні розсипні прибережно-морські родовища. Використовується як виробне каміння, кращі зразки - як дорогоцінне каміння. Хороший електроізоляційний матеріал.

[ред.] Розповсюдження

В Україні у відкладах палеогену та неогену є в Рівненській, Київській, Житомирській, Львівській та Харківській областях.

За кордоном відомі родовища Б. у Примор’ї, Італії, Польщі, М'янмі, Канаді, США, Домініканській Республіці, Мексиці.

Див. також

• Поліський бурштиноносний район

[ред.] Інші назви

Амбер (рос. амбер, англ. amber, нім. Amber) – застаріла назва бурштину (янтарю).

Бірміт, бурміт (рос. бирмит, англ. birmite, нім. Birmit) — темно-бурий, червонуватий або жовтий різновид бурштину (янтарю).

Лінкуріум (рос. линкуриум, а. lyncurium, н. Lyncurium n – латинська назва янтарю. (C.Plinius Secundus, 77).

дамштейн, делятиніт, руменіт

[ред.] Розрізняють

• бурштин апеннінський,
• бурштин істрійський,
• бурштин канадський,
• бурштин мексиканський,
• бурштин моравський,
• бурштин сіцілійський,
• бурштин швейцарський,
• бурштин японський та інш.

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3