Буряки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Буряки
Buryaki s gerb.png Buryaki horugva.png
Герб Буряків Прапор Буряків
Буряківська загальноосвітня школа I—II ступенів
Буряківська загальноосвітня школа I—II ступенів
Країна Україна Україна
Область Житомирська область Житомирська область
Район/міськрада Бердичівський
Рада Буряківська сільська рада
Код КОАТУУ 1820880301
Картка на сайті ВР Буряки 
Основні дані
Засноване 1776
Населення 501
Територія 26,63 км²[1]
Площа 2,35 км²
Густота населення 213 осіб/км²
Поштовий індекс 13365
Телефонний код +380 4143
День села 21 листопада
Географічні дані
Географічні координати 49°49′08″ пн. ш. 28°17′01″ сх. д. / 49.81889° пн. ш. 28.28361° сх. д. / 49.81889; 28.28361Координати: 49°49′08″ пн. ш. 28°17′01″ сх. д. / 49.81889° пн. ш. 28.28361° сх. д. / 49.81889; 28.28361
Середня висота
над рівнем моря
281 м[2]
Відстань до обласного центру 70 км
Відстань до районного центру 28 км
Найближча залізнична станція Бердичів
Відстань до залізничної станції 29 км
Схема села
Місцева влада
Адреса ради 13365, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Буряки, вул. Шевченка, 3, тел. 5-32-42
Сільський голова Гундич Олександр Петрович
Карта
Буряки (Україна)
Буряки
Буряки
Буряки (Житомирська область)
Буряки
Буряки

Буря́ки — село в Україні, в Бердичівському районі Житомирської області, центр сільської ради. Населення становить 501 особу (2001)[3], налічується 174 двори. День села відзначається 21 листопада[1].

Буряки вперше згадуються 1753 року, а офіційна дата заснування — 1776 рік. Колишнє власницьке село, належало роду Букарів. Під час Другої світової війни бої за село були найкривавішими серед усіх інших населених пунктів району: загинули 238 радянських воїнів. У селі встановлені два пам'ятники на вшанування пам'яті загиблих у цій війні, а також пам'ятний знак жертвам Голодомору.

Найпівденніше село району, розташоване на межі з Вінницькою областю за 28 км до районного центру. Селом протікає струмок — один із витоків Тетерівки, на якому є два ставки.

Назва[ред.ред. код]

Існує ряд версій походження назви села:

  • назва села походить від слова «бараки», перші поселенці в 1778 році будували бараки безпосередньо поблизу поля, на якому працювали[4][1];
  • село виникло в часи інтенсивного виробництва цукру, і на місці села вирощували буряки, які восени вивозили на цукроварню[4];
  • село назване на честь його засновника на прізвище Буряківський[1];
  • село отримало свою назву через те, що його засновником був багатий поміщик, який мав прізвисько «Буряк» через червоні родимі плями на обличчі, схожі на плями від буряка[1].

Розташування[ред.ред. код]

Поворот на Буряки з автошляху Р32

Село розташоване у південно-західній частині Бердичівського району та є найпівденнішим населеним пунктом району. З райцентром село з'єднане автошляхом Р32 із переходом у Р31 (загальна відстань — 28 км). Фізична відстань до Бердичева — 19 км, до Києва — 154 км[5].

Територія сільської ради розташована в лісостеповій зоні. За характером рельєфу територія складається з двох різних частин: північної та південно-східної — слабохвилястої рівнини з окремими підвищеннями — та південної — плоскорівнинного плато[1]. Село зі сходу на захід перетинає струмок — один із витоків Тетерівки, на якому є два ставки.

На південь від села територію сільської ради з заходу на схід перетинає автошлях Р32, який на території сільради перетинає Р31, утворюючи Любарське перехрестя (напрямки на Бердичів, Козятин, Хмільник і Любар). Село також сполучене ґрунтовими дорогами на захід до Іванополя та на схід на Лемеші та Райгородок. Село має автобусне сполучення з Бердичевом (АС-2) через Райгородок (перевізник ФОП «Беляков», 4—5 разів на день)[6][7].

Сусідні населені пункти:

Rose des vents Іванопіль урочища Грабарка, Чорний Ліс Rose des vents
N Лемеші
W    Буряки    E
S
Подорожня Кропивна Андріяшівка

У селі сім вулиць із житловою забудовою — Комсомольська, 40-річчя Перемоги, Жовтнева, Кірова, Іванопільська, Юрія Гагаріна та Райгородецька. Більшість адміністративних установ розташовані на вулиці Шевченка.

Історія села[ред.ред. код]

До кінця XIX століття[ред.ред. код]

Буряки на німецькій мапі 1914 року

На території Буряків виявлено залишки черняхівської культури.[8]

Перша згадка про Буряки (пол. Buraki) датується 1753 роком, де село згадується в Кольбушівській транзакції у списку місцевостей поблизу Чуднова, подарованих Янушем Сангушком князеві Любомирському, старості богуславському[9].

У 1775 році почалося будівництво церкви (згоріла між 1928 і 1941 роками[10]), а в 1776 році було засноване саме поселення. Згодом село перейшло у власність до роду Букарів.

На 1885 село було відоме під назву Бураків (рос. дореф. Бураковъ), входило до Янушпільської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мало 127 дворів та 1015 жителів, православну церкву, постоялий двір та вітряк[11]. До 1888 року населення села зросло до 145 дворів та 1165 жителів[12]

На 1900 рік у селі було 272 двори та 1740 мешканців (з них 13 католиків і 30 юдеїв), діяла парафіяльна церква та вітряк[13].

Прихід радянської влади[ред.ред. код]

Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Колишнє поміщицьке приміщення було перебудоване на школу на 245 учнів[8]. Місцеві осередки комуністичної партії та комсомолу утворено 1924 року. 1928 року в селі організовано Товариство спільної обробки землі[8].

З утворенням системи районів та сільських рад у 1923 році в селі була створена Буряківську сільську раду, яка була включена до Янушпільського району Бердичівської округи. При переході на обласний поділ село разом з усім районом увійшло до Вінницької області, а з утворенням в 1937 році Житомирської області увійшло до її складу[14].

На початку 1930-х років у селі проживало близько 1200 мешканців[15].

У роки Голодомору 1932–1933 років померли 289 мешканців Буряків, з них 132 дітей[1]. Очевидці Голодомору оцінюють кількість загиблих мешканців села від 300 до 800. У 2008 році селяни власним коштом установили пам'ятник загиблим[15].

Друга світова війна[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни проти німецьких військ бився 281 житель села, з них 151 — загинули, 237 — відзначено орденами й медалями[8].

Село було взяте німецькими військами 21 липня 1941 року. 37 мешканців села були вивезені на примусові роботи до Німеччини[1]. В ході війни знищено виробничу базу господарства та зруйновано значну частину будинків селян[16]

З 6 по 7 січня 1944 року відбувалися бої за звільнення села від німецьких військ, у яких загинули 238 воїнів восьми національностей[1], що є найбільшою кількістю серед усіх сіл Бердичівщини. Ведучи наступ на Бердичівському напрямку, 325-й гвардійський полк та 115-й окремий гвардійський винищувальний протитанковий дивізіон, що входили до складу 129-ї гвардійської Житомирської Червонопрапорної стрілецької дивізії отримали наказ підтримати вогнем з усіх видів зброї танкістів і зайняти село Буряки. Вранці 6 січня батальйон під командуванням капітана Яковлева увійшли до села, які обороняли до трьох німецьких батальйонів під прикриттям авіації. Ініціатива бою неодноразово переходила з рук у руки: вдень село контролювалося радянськими військами, але завдяки вдалій контратаці за підтримки авіації до ночі село було повністю зайняте німецькими військами, за винятком артилерійського взводу із командиром батареї капітаном Васильченком, який втратив зв'язок з рештою батареї та провів Різдвяну ніч в окупованому ворогом селі. Вранці 7 січня німецькі війська намагалися розвинути свій успіх та перейти в атаку на вогневі позиції радянських військ, однак завдяки точному вогню єдиної вцілілої гармати атаку було відбито, а німці зазнали людських і військо-технічних втрат. Удень радянська піхота ввірвалася до села, і 7 січня село остаточно перейшло під контроль радянських військ[17].

1957 року на братській могилі воїнів-визволителів Буряків встановлено пам'ятник, а 1970 року споруджено обеліск вічної Слави воїнам-односельцям, полеглим у боротьбі з гітлерівцями[8]. Обидва пам'ятники перебудовані в 1990-ті роки.

Післявоєнні роки[ред.ред. код]

У 1950-х роках в селі працювали два колгоспи — імені Кірова та «Жовтень». У 1959 році два колгоспи було об'єднано в один — імені Кірова[1].

1957 року року село перейшло до складу Чуднівського району з розформованого Янушпільського району. У 1959 село було віднесене до Бердичівського району[14]. Оскільки в цьому районі вже був колгосп імені Кірова, колгосп села Буряки став носити ім'я Г. І. Петровського[1].

На початок 1970-х років село мало 347 дворів з населенням 930 осіб[8].

Станом на початок 1970-х років за колгоспом було закріплено 2109 гектарів сільськогосподарських угідь, з яких 1842 га — орної землі. В господарстві вирощували зернові й технічні культури, діяло розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп мав пасіку, що налічувала 210 бджолосімей. За перевиконання показників сільського господарства в червні 1972 року колгосп нагороджено перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР і ВЦРПС[8]. В 1973 році колгосп був відзначений за високі врожаї картоплі, які сягали 320 ц/га, а тракторист Є. М. Савчук отримав золоту медаль Виставки досягнень народного господарства УРСР[1]. Колгосп був «мільйонером»: річний прибуток становив близько 1,2 мільйона карбованців[18].

Діяла восьмирічна школа, в якій 12 учителів навчали 140 учнів, клуб на 200 місць, стаціонарна кіноустановка, бібліотека з фондом 6,5 тисяч книг, дитячі ясла на 35 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини, побутова майстерня[8].

Партійна організація станом на початок 1970-х років об'єднувала 24 комуністи, дві комсомольські — 52 члени ВЛКСМ[8].

За успіхи, досягнуті у праці, 51 житель села був нагороджений орденами й медалями СРСР, серед них голова колгоспу С. М. Никодюк — орденом Леніна, колгоспник С. В. Дігтяренко — орденом Жовтневої Революції, ланкова буряківничої ланки З. С. Климчук, бригадир садовогородньої бригади І. М. Козак і свинарка Н. П. Бранденбург — орденом Трудового Червоного Прапора[8].

У 1984–1985 роках два мешканці села брали участь у війні в Афганістані[1].

1 жовтня 1987 року до села проведено телефонний зв'язок[19].

Часи незалежності[ред.ред. код]

Після здобуття незалежності сільський колгосп імені Петровського певний час зберігав радянські високі показники, при ньому навіть була створена футбольна команда, яка певний час брала участь у місцевих змаганнях[18]. У 2002 році він припинив своє існування, на його основі було створене Приватне підприємство «Південне». 2003 року 391 мешканець села отримав Державні акти на землю як власники паїв, з них 97 селян працювали одноосібно[1].

Станом на 2001 рік населення села становило 501 особу, з них 98,4% зазначили рідною мову українську, а 1,6% — російську[20].

2008 року 51 двір села було газифіковано. Того ж року на громадському кладовищі встановлений пам'ятник жертвам Голодомору 1932–1933, репортаж про відкриття якого показав 5 канал[21].

2011 року буряківське ПП «Атека» було відзначене за найвищу в районі врожайність кукурудзи — 94 ц з гектару[22].

Економіка[ред.ред. код]

Поля на захід від села

В селі працюють такі підприємства[23]:

  • Приватне підприємство «Південне» (51 працівник), має розвинуте рослинницьке та тваринницьке виробництво; визнане банкрутом у 2008 році[24];
  • Фермерське господарство «Буряківське»;
  • Фермерське господарство «Лаванда»;
  • Фермерське господарство «Крисюк»;
  • Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Буряки».

Всі сільськогосподарські підприємства села спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур.

Сфера послуг представлена 2 магазинами та 2 закладами побутового обслуговування[25].

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У селі працюють Буряківська загальноосвітня школа I–II ступенів, де навчаються 42 учні, відділення зв'язку, будинок культури на 100 місць та медичний пункт[1]. Наявний стадіон поблизу школи, який вимагає реконструкції[26]. У селі також були їдальня та лазня, які не використовуються[27], а остання була зруйнована[18].

Головними проблемами села є відсутність центрального водопостачання та каналізації, дитячого садка[26].

Політика[ред.ред. код]

Голова селищної ради — Гундич Олександр Петрович 1981 року народження, вперше обраний у 2006 році, член партії «Сильна Україна».

До складу Буряківської сільської ради входить 12 депутатів, з них 4 від Партії регіонів, 3 від Комуністичної партії України та 5 самовисуванців[28].

У селі діють місцеві осередки таких партій: «Жінки за майбутнє», Соціал-демократична партія України (об'єднана), Народна партія, ВО «Батьківщина», Народно-демократична партія, Соціалістична партія України, Комуністична партія України, Партія регіонів, Українська народна партія, «Наша Україна»[29].

Село Буряки утворює постійну виборчу дільницю № 180106, яка розташована у фойє сільської школи[30] (до запровадження в 2012 році постійних виборчих дільниць сільська дільниця була розташована в приміщенні сільської ради). Результати виборів:

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Буряках встановлено три пам'ятники:

Персоналії[ред.ред. код]

У Буряках народилися[1]:

  • полковники Радянської армії В. С. Завадський, І. І. Олійничук, П. Ю. Петрук, М. Савчук, І. Б. Слюсар;
  • полковник медичної служби, кандидат медичних наук М. М. Андрущенко.

У боях поблизу Буряків у 1944 році загинув Герой Радянського Союзу Максим Степанович Жадейкін, похований у братській могилі села.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т Село Буряки - Міста і села України. Житомирщина. 2008
  2. Погода в селі Буряки
  3. Облікова картка села на сайті Верховної Ради України (Перевірено 17 березня 2012)
  4. а б Походження топонімічних назв Бердичівщини
  5. село Буряки — Геопортал адміністративно-територіального устрою України
  6. Про здійснення перевірки перевезень пільгової категорії населення на маршрутах району та визначення коефіцієнту
  7. Розклад автобусів: Бердичів АС-2 — РІО Бердичів
  8. а б в г д е ж и к л Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 191.
  9. Cudnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I (Aa — Dereneczna)
  10. Церква позначена на топографічній карті 1928 року, а на топографічній карті 1941 року та подальших вже відсутня
  11. (рос. дореф.) Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.
  12. Марковський Б. Бердичівська земля з найдавнішних часів до початку ХХ ст. — Бердичів, 1999. — С. 82.
  13. Buraki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1900. — T. XV-1 (Abablewo — Januszowo)
  14. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795 — 2006: Довідник: Офіційне видання. — Житомир: Вид-во «Волинь», 2007 — С. 216
  15. а б в На Житомирщині селяни за власні кошти спорудили пам'ятник жертвам Голодомору. ФОТО — ZhitomirNEWS
  16. а б Пам'ятний знак воїнам-односельчанам. — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини
  17. Скавронський П. С. Визволення села Буряки від німецько-фашистських загарбників // Бердичівська земля в контексті історії України. Науковий збірник «Велика Волинь». Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. Т. 19 / Відп. ред. М. Ю. Костриця. — Житомир, М. А. К., 1999. — С. 155.
  18. а б в Васильева С. Судьба «миллионеров»: с шапкой по селу — 2000, 7 липня 2012 — С. 6—7
  19. Хронологія розвитку електрозв'язку Бердичівщини, 1870–2002 рр.
  20. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) — 018 БЕРДИЧІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову
  21. У селі Буряки відкрили пам'ятник жертвам Голодомору (РЕПОРТАЖ) — 5 канал
  22. У Бердичівському районі в розпалі збір пізніх зернових та кормових культур
  23. Организації району «БУРЯКИ» / Довідник адміністративних районів України B2BToday.com.ua
  24. «Південне», ПП (31338312) // «Голос України», N 208, 31 жовтня 2008 року
  25. Паспорт Житомирської області — Житомир, 2012 — С. 124
  26. а б Програма соціального, економічного і культурного розвитку Буряківської сільської територіальної громади на 2012 рік
  27. Виробничі площі, обладнання та інше майно комунальної власності, яке не використовується і пропонується до продажу чи передачі в оренду станом на 01.07.2006 р.
  28. Буряківська сільська рада. Результати виборів депутатів ради
  29. Перелік структурних утворень політичних партій та первинних осередків політичних партій, зареєстрованих Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції
  30. Відділ ведення ДРВ Бердичівської РДА
  31. Результати голосування по дільницях: № округу 65, № виборчої дільниці 91
  32. Результати голосування по дільницях ТВО № 65, Житомирська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004
  33. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 57, Житомирська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року
  34. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 57, Житомирська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року
  35. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року
  36. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року
  37. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область
  38. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область
  39. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року
  40. Братські могили радянських воїнів (іст.). — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини
  41. 120. Пам'ятний знак жертвам Голодомору. — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини

Посилання[ред.ред. код]