Бурятська мова
| Бурятська мова | |
|---|---|
| Поширена в: |  Росія (Бурятія), Монголія, КНР |
| Регіон: | Сибір |
| Носії: | 400 тис. |
| Класифікація: | Монгольська |
| Офіційний статус | |
| Офіційна: | Бурятія |
| Коди мови | |
| ISO 639-2 | bua |
Бурятська мова — одна з монгольських мов. Розповсюджена у Бурятії, а також в Усть-Ординському Бурятському автономному окрузі, Агинському Бурятському автономному окрузі, а також в декількох селах Ніжнеудінського, Зімінського і Ольхонського районів Іркутськой області і в Акшинськом, Кирінськом, Дульдургинськом, Каримськом і Шилкинськом районах Читинськой області. Буряти компактною групою живуть в Чойбалсановськом і в Селенгинськом аймаках на півночі Монголії, а баргу-буряти — в Хулунбуїрськом аймаку автономного району Внутрішня Монголія на північному сході Китаю.
Загальне чисельність мовців бурятською мовою — близько 590 тисяч чоловік (2004), зокрема в Росії — 368.807 (2002, перепис) (з них в Бурятії — 231 тисяч), в Китаї біля 100 тисяч, в Монголії 66 тисяч.
Виділяють діалекти:
- західний (ехиріт-булагатський)
- східний (хорінський)
- південний (цонголо-сартульський)
- проміжний (хонгодорський)
- баргу-бурятський (на якому говорять баргути Китаю).
Окремо стоять ніжньоудінський і ононсько-хамніганський говори. Принцип диференціації діалектів заснований перш за все на відмінностях лексики, частково фонетики. У морфології немає істотних відмінностей, що перешкоджають взаєморозумінню носіїв різних діалектів.
Західний і східний діалекти представляють найбільш ранні давно склавшиєся діалектні групи, що мали різні письмові традиції. Межі їх розповсюдження досить чіткі. Ці діалекти мали на собі вплив різних культурних традицій, що відбилося перш за все на їх лексичному складі. Південний діалект, пізнішого походження, утворився в результаті змішення бурятських і монгольських фундацій. Останні поселилися серед східних бурят в XVII ст.
Писемність [ред.]
З кінця XVII в. у діловодстві і релігійній практиці використовувалося монгольське письмо. Мова кінця XVII—XIX ст. умовно іменується давньобурятською письмовою для літератури мовою. Один з перших крупних літературних пам'ятників — «Путні замітки» Дамба-даржа Заягийна (1768). Західні буряти до революції користувалися російською письмовою мовою, вони не були знайомі зі старописьменною монгольською мовою. У 1931 була впроваджена писемність на базі латини, з 1939 використовується Кирилиця з додаванням трьох спеціальних літер.
Буряти тричі міняли літературну базу своєї письмової мови з метою наближення до живої розмовної мови. Нарешті в 1936 році як основа літературної мови на лінгвістичній конференції в Улан-Уде був вибраний хорінський говір східного діалекту, близький і доступний для більшості носіїв.
Бурятська абетка [ред.]
На основі латинки:
| A a | B b | C c | Ç ç | D d | E e | F f | G g |
| H h | I i | J j | K k | L l | M m | N n | O o |
| Ө ө | P p | R r | S s | Ş ş | T t | U u | V v |
| Y y | Z z | Ƶ ƶ |
На основі кирилиці:
| А а | Б б | В в | Г г | Д д | Е е | Ё ё | Ж ж |
| З з | И и | Й й | К к | Л л | М м | Н н | О о |
| Ө ө | П п | Р р | С с | Т т | У у | Ү ү | Ф ф |
| Х х | Һ h | Ц ц | Ч ч | Ш ш | Щ щ | Ъ ъ | Ы ы |
| Ь ь | Э э | Ю ю | Я я |
Специфічні риси фонетики: довгі та короткі голосні, дифтонги; губний сингармонізм; відсутність (у порівнянні з близькою монгольською мовою) африкат дж, ч.
Морфологію вирізняють 7 відмінків, певні відмінності від монгольської мови у часових формах дієслів.
Важливою синтаксичною рисою є оформлення суб'єкта в абсолютних оборотах родовим відмінком.
Лексика включає запозичення з китайської, старомонгольської, тібетської мов, а також з тюркських мов. В останні десятиліття йде активний процес запозичення з російської мови.
З XVII століття буряти користувалися старомонгольским письмом, якою велося діловодство, писались хроніки. З 1939 року буряти використовують кирилицю.
Приклад [ред.]
«Заповіт» Т. Шевченка бурятською мовою (переклав Сэдэн Галсанов)
|
(Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
