Бурятія
| Республіка Бурятія | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Республика Бурятия | |||||
| Буряад Республика | |||||
|
|||||
.svg) |
|||||
| Республіка Бурятія на карті Росії | |||||
| Столиця | Улан-Уде | ||||
| Площа - Усього |
15-а 351 300 км² |
||||
| Населення - Усього |
56-а 960 000 (2007) |
||||
| Федеральний округ | Сибірський | ||||
| Економічний район | Східно-Сибірський | ||||
| Автомобільний код | 03 | ||||
| Державна мова | бурятська, російська | ||||
| Гімн | Гімн Республіки Бурятія Завантажити | ||||
| Часовий пояс | MSK+5 (UTC+9) | ||||
.png)
Респу́бліка Буря́тія (рос. Респу́блика Буря́тия; бурят. Буряад Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.
Столиця — місто Улан-Уде.
Межує з Іркутською областю, Забайкальським краєм, Тивою і Монголією.
Утворено 30 травня 1923.
Зміст |
Географія [ред.]
Республіка розташована в центрі Азійського континенту, в Східному Сибіру тягнучись із заходу на схід між 98°40` і 116°55`в. д. і з півночі на південь між 57°15` з. ш. і 49°55` з. ш.
Територію Бурятії обрамляє озеро Байкал. Велика територія, витягнута з півночі на південь у вигляді півмісяця, обумовлює різні умови господарювання і перебування в регіоні. Має місце значна віддаленість республіки від центру Росії (відстань до міста Москва — 5532 км).
Рельєф [ред.]
Республіка Бурятія входить у гірську країну, що займає значну частину півдня Східному Сибіру й характеризується потужними гірськими хребтами й великими, глибокими й іноді майже замкнутими міжгірними улоговинами. Площа гір більш ніж в 4 рази перевищує площу, займану низинами. Для Республіки Бурятія характерна значна піднесеність над рівнем моря. Найнижчою точкою є рівень озера Байкал — 456 метрів у тихоокеанській точці, а найбільш високої покрита льодовиками вершина Мунку-Сардик у Східних Саянах (3491 метр над рівнем моря).
Південна частина республіки, представлена Селенгинським средньогір'ям, охоплює значну частину басейну ріки Селенгі — основної водної артерії Байкалу, включаючи всі її великі припливи, і характеризується перевагою гір середньої висоти 1000—1500 метрів над рівнем моря.
До озера Байкал прилягають високі хребти Прибайкалля з поділяючими їхніми широкими міжгорними улоговинами. У їхній пояс входить нагір'я Східного Саяна, що простирається з північно-заходу на південний схід на відстань близько 1000 км при ширині в межах 200—300 км і піднімається в центральній частині хребтів більш ніж на 2500-3000 метрів. Пояс гір Прибайкалля продовжують Хамар-Дабан, Улан-Бургаси, Баргузінський, Ікатський і Байкальський хребти. Вододіли Баргузінського хребта являють собою класичні альпійські форми рельєфу.
Північніше Прибайкалля продовжують хребти Станового нагір'я: Південно-Муйський, Північно-Муйський, Удокан, Каларський.
До північного сходу Прибайкалля примикає Вітімське плоскогір'я. Для всього Північного Прибайкалля характерно суцільне поширення вічної мерзлоти, що залягає порою на глибині 0,5 метра й потужністю до 500—600 метрів.
Клімат [ред.]
Клімат Бурятії різко-континентальний, з холодною зимою й жарким літом. Зима холодна, із сухим морозом і малою кількістю снігу. Весна вітряна, із заморозком і майже без опадів. Літо коротке, з жаркими днями й прохолодними ночами, з рясними опадами в липні й серпні. Осінь настає непомітно, без різкої зміни погоди, в окремі роки вона буває довгої й теплої. Середня температура влітку +18,5 °C, узимку −22 °C, а середньорічна температура −1,6 °C. За рік у середньому випадає 244 мм опадів.
У цілому клімат формується під впливом трьох контрастних компонентів: сухого й холодного клімату північних областей, жаркого й сухого — монгольських пустель і вологого — тихоокеанського.
Істотною рисою клімату Бурятії є більша тривалість сонячного сяйва — 1900—2200 годин, і за даним показником не уступає, а часом перевершує південні райони Росії.
Водні ресурси [ред.]
Водні ресурси Республіки Бурятія представлені поверхневими й підземніми водами. Усього на її території протікає більше 30 000 рік загальною довжиною близько 150 тис. км. З них лише 25 ставляться до категорії більших і середніх. Таким чином, більше 99 % рік республіки становлять малі ріки завдовжки менш 200 км. Ріки республіки ставляться до трьох великих водних басейнів: озера Байкал, рік Лени й Ангари. При цьому 52 % території Бурятії розташоване в басейні озера Байкал.
Ресурси річкового стоку Бурятії становлять 98 км³; на одного мешканця припадає 94,3 тис. м³/рік (майже в 3 рази більше, чим у середньому в Росії); на 1 км² території 279,8 тис. м³/ рік. Слід зазначити, що 61 % річкового стоку республіки припадає на басейн озера Байкал.
На території республіки налічується близько 35 тис. озер загальною площею дзеркала 1795 км². До найзначніших водойм ставляться Гусине, Велике Єравне, Мале Єравне, Баунт.
На території Бурятії перебуває більша частина (60 % берегової лінії) озера.
Рослинний і тваринний світ [ред.]
Природа Бурятії унікальна за її різноманітністю. У цей час на території республіки зареєстровано 446 видів наземних хребетних. Земноводні Бурятії представлені 6-ю видами з 2 загонів. Плазуючих у республіці 7 видів. В орнітофауні республіки налічується більше 348 видів птахів. Ссавців у Бурятії відзначено 85 видів з 7 загонів.
Озеро Байкал і навколишню його територію населяють 2500 різних видів тварин і риб, 250 з яких ендемічни. Символ Байкалу — нерпа. Таємницю походження цього прісноводого тюленя в озері поки не вдалося розгадати.
Більша частина території Бурятії зайнята лісами (83 % площі). Навесні розцвітає багульник. Лікарські рослини з успіхом застосовуються в народній і тибетській медицині. У тайзі мешкають соболь, вивірка, лисиця, колонок, горностай, рись, сарна, ізюбр, лось, кабан, ведмідь.
У Червону книгу Росії і Бурятії занесені байкальський осетер, даватчан, білий байкальський харіус, таймень і лінь.
Корисні копалини [ред.]
На території Бурятії розвідане більше 700 родовищ різних корисних копалин. Серед виявлених родовищ 247 золота (228 розсипних, 16 рудних і 3 комплексних). У переліку стратегічних видів мінеральної сировини перебувають 7 родовищ вольфраму, 13 — урану, 4 — поліметалів, по 2 — молібдену й берилію, по одному — олова й алюмінію. Також розвідано 8 родовищ плавикового шпату, 10 родовищ бурого й 4 родовищ кам'яного вугілля, 2 родовища азбесту, ряд нефритових і будівельної сировини, а також апатиту, фосфориту, графіту й цеолітів. Надра Бурятії містять 48 % балансових запасів цинку Росії, 24 % — свинцю, 37 % — молібдену, 27 % — вольфраму, 16 % — плавикового шпату й 15 % —- хризотил-азбесту.
Історія [ред.]
V ст. до н. е. — IV ст. н. е. — територія сучасної Бурятії заселена племенами хунну (гунами).
1206 — Темуджін, відомий світу як Чингісхан, об'єднує монгольські племена після проголошення на великому Курултаї ханом. Він формує Велику Монгольську імперію, від Адріатики до Тихого океану. Територія Забайкалля входить до Монгольської імперії.
XIV ст. — Монгольська імперія розпадається. Утворюються три монгольські держави: Халха-Монголія, Південна Монголія, Ойрато-джунгарське ханство. Забайкалля у складі Халхи.
У 1639 році y Забайкаллі з'явилися перші росіяни. Максим Перфільєв, піднімаючись по р. Вітім, дійшов до гирла р. Ципи. У 1647 р. Іван Похабов перейшов Байкал по льоду і, друживши з монголами, проник до Урги. Рік потому почалося міцне впровадження в області: Галкин заснував Баргузінський острог.
У 1666 році засновані Верхньоудінськ і Селенгінськ.
1689 — Підписаний Нерчинський договір між Російською державою і Маньчжурською Циньською імперією. Встановлення межі по р. Аргунь між Росією і Китаєм.
1703 — Бурятія за договором, підписаним Петром I, увійшла до складу Московської держави.
У 1851 році Забайкалля, що складалося з двох округів — Верхньоудінського і Нерчинського, було виділене з Іркутської губернії і перетворене в самостійну область — Забайкальську область.
У 1884 Забайкальська область, що раніше належала до Східно-Сибірського генерал-губернаторства, увійшла до складу знов утвореного Приамурського генерал-губернаторства.
1897 — В Читі вийшла перша всебурятська газета «Жизнь на восточной окраине» російською та бурятською мовами.
1900 — Відкрито регулярний рух Забайкальською залізницею.
1918 — Забайкальський з'їзд Рад проголосив Забайкальську область губернією.
Радянську владу на території Бурятії було встановлено в лютому 1918, але вже влітку 1918 її було повалено. У Забайкаллі за підтримки японських військ встановилася військова диктатура отамана Семенова, в серпні 1918 Бурятію окуповували японські війська, а в квітні 1919 — армія США.
2 березня 1920 Червона Армія за підтримки партизан звільнила Верхньоудінськ. Західна Бурятія увійшла до складу РРФСР, східна — в Далекосхідну республіку (ДСР). Верхньоудінськ в квітні — жовтні 1920 був столицею ДСР.
У 1921 році у складі ДСР була створена Бурят-Монгольська автономна область (Ачинський, Баргузінський, Хорінський і Читинський аймаки; центр — Чита).
9 січня 1922 була утворена Бурят-Монгольська автономна область у складі РРФСР (Тункинський, Аларський, Ехиріт-Булагацькій, Боханський і Селенгінський аймаки; центр — Іркутськ).
Після виведення іноземних інтервентів з Далекого Сходу і самоліквідації ДСР (у листопаді 1922) обидві автономні області об'єдналися і 30 травня 1923 була утворена Бурят-Монгольська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (із столицею в м. Верхньоудінськ) у складі Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. Ця дата вважається днем утворення Республіки Бурятія.
30 липня 1930 — Утворений Східно-Сибірський край (краєвий центр — Іркутськ), до складу якого увійшла Бурят-Монгольська АРСР.
У 1934 Верхньоудінськ перейменований в Улан-Уде.
5 грудня 1936 Східно-Сибірський край був роздільний на Східно-Сибірську область (столиця — Іркутськ) і Бурят-Монгольську АРСР (столиця — Улан-Уде).
26 вересня 1937 року при розділенні Східно-Сибірської області на Іркутську і Читинську області зі складу Бурят-Монгольської АРСР виділені Усть-Ординський і Агінський Бурятські автономні округи.
7 липня 1958 — Бурят-Монгольська АРСР указом Президії Верховної Ради СРСР перейменована в Бурятську АРСР.
З 1992 Бурятія — республіка у складі Російської Федерації.
Населення [ред.]
Населення — 960 тис. осіб (2007). Щільність — 2,73 осіб/км² (2007), питома вага міського населення — 46,0 % (2007).
У Бурятії проживають представники понад ста національностей. Найчисленніші з них (2004):
| Народ | Чисельність, 2004, осіб (%) * |
|---|---|
| Росіяни | 665 500 (67,8 %) |
| Буряти | 272 900 (27,8 %) |
| Німці | 11 500 (1,6 %) |
| Українці | 9 900 (0,98 %) |
| Татари | 8 200 (0,83 %) |
| Білоруси | 2 300 |
| Евенки | 2 300 |
| Євреї | 600 |
Населені пункти [ред.]
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч 2007 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Адміністративний поділ [ред.]
У Бурятії 6 міст, 21 адміністративний район, 29 селищ міського типу й 614 сільських населених пунктів.
- Баргузінський район
- Баунтовський район
- Бічурський район
- Джидінський район
- Єравнінський район
- Заїграєвський район
- Закаменський район
- Іволгінський район
- Кабанський район
- Кіжингинський район
- Курумканський район
- Кяхтинський район
- Муйський район
- Мухоршибірський район
- Окинський район
- Прибайкальський район
- Північнобайкальський район
- Селенгінський район
- Тарбагатайський район
- Тункінський район
- Хорінський район
Економіка [ред.]
Інфраструктура [ред.]
Територією республіки проходять Транссибірська залізниця (м. Улан-Уде — вузлова станція Східно-Сибірської залізниці), Байкало-Амурська магістраль, автомагістралі федерального значення. Протяжність залізничних колій в Бурятії становить 2044 км. Експлуатаційна довжина автомобільних шляхів — близько 10 тис. км.
У той же час більша частина території Бурятії характеризується украй слаборозвиненою внутрішньою комунікаційною інфраструктурою, відсутністю залізничного сполучення, автомобільних шляхів з покриттям; повітряне сполучення також утруднене унаслідок зносу парку регіональних літаків і інфраструктури місцевих аеропортів.
У Бурятії є всього один достатньо сучасний аеропорт (Міжнародний аеропорт міста Улан-Уде), але і він має ряд обмежень щодо повітряного транспорту.
Основні продуктивні сили зосереджені в місті Улан-Уде, де є транспортні і інженерні комунікації, зв'язки, інші об'єкти інфраструктури, які забезпечують можливість економічного розвитку. Вони ж створюють умови для розвитку транспортних зв'язків не тільки з регіонами Росії, але і європейськими країнами, країнами Південно-Східної Азії.
Промисловість [ред.]
Провідною сферою економіки республіки є промисловість, що забезпечує виробництво близько 27 % валового регіонального продукту. До 30 % трудових ресурсів матеріального виробництва припадає на промисловість. Всього в промисловості налічується трохи більше 1600 підприємств. Основу галузі утворюють приблизно 147 крупних і середніх підприємств, на яких зосереджений її основний виробничий потенціал і зайнято близько 52,3 тис. осіб. Промисловість випереджає інші галузі господарства за чисельністю зайнятих, випуском продукції, об'ємом основних фондів.
Основними галузями промисловості є машинобудування і металообробка, електроенергетика, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість, кольорова металургія, паливна, харчова і легка промисловість.
В даний час Бурятія проводить і експортує: авіаційну техніку, мостові металеві конструкції, деревину і целюлозу, шерстяні тканини, будівельні матеріали, електроустаткування, м'ясні консерви, макарони, лікероводочні вироби і багато що інше.
Туристський-рекреаційна особлива економічна зона «Байкал» [ред.]
Ухвалою Уряду Російської Федерації від 3 лютого 2007 р. № 68 на території муніципального утворення «Прибайкальський район» Республіки Бурятія створена туристсько-рекреаційна особлива економічна зона «Байкал».
Особлива економічна зона туристський-рекреаційного типу «Байкал» планується як всесезонний курорт світового рівня з високорозвинутою інфраструктурою площею 700 км².
ОЕЗ «Байкал» позиціонується як центр туризму на сході Росії і ключовий туристський напрям і об'єкт трансграничного маршруту «Східне кільце» для країн Північно-Східної Азії. До 2027 року планується понад 1 млн прібитій в рік, зокрема 20 % — з-за кордону.
Сільське господарство [ред.]
Попри те, що регіон належить до зони ризикованого землеробства, в агропромисловому комплексі Бурятії виробляється значна частина необхідного їй продовольства. Місцеві ресурси сільськогосподарської сировини формують основу харчової промисловості Бурятії, представленої підприємствами по виробництву м'ясної, молочної, рибної, борошномельно-круп'яної, комбікормової, лікеро-горілчаної продукції, кондитерських та деяких інших виробів.
В агропромисловому комплексі Республіки Бурятія створюється близько 10% ВРП, трудиться 9,8% зайнятого населення. Після значного спаду випуску в 1992-1998 рр. основні показники галузі знаходяться в стабільному стагнуючому стані. В 1999 - 2005 рр.. спостерігався відтік кадрів, сповільнився до теперішнього часу.
Площа сільськогосподарських угідь - 3154000 га, в тому числі ріллі - 847 тис. га. У структурі земельних угідь найбільшу питому вагу займають сінокіс и, пасовища. Землі характеризуються невисоким родючістю, ґрунту схильні вітрової та водної ерозії. 82% сільськогосподарських угідь, 92% поголів'я великої рогатої худоби знаходиться в приватній власності. Державні сільськогосподарські підприємства, що належать до федеральної і республіканської власності, займають 8,7% угідь.
У 2006 році в господарствах всіх категорій вироблено продукції на 10,4 млрд руб.
Державна влада [ред.]
Державну владу здійснює Президент, Народний Хурал, Уряд і суди. Президент є головою республіки, її вищим посадовцем і одночасно Головою Уряду. Законодавча влада здійснюється парламентом республіки — Народним Хуралом. Основний закон Республіки — Конституція Республіки Бурятія.
Засоби масової інформації [ред.]
На 1 січня 2007 року в Бурятії було зареєстровано 297 засобів масової інформації: 154 газети, 69 журналів, 39 телепрограм, 23 радіопрограми, 10 інформаційних агентств.
Наразі найбільш тиражними газетами є наступні:
- Інформ-поліс
- Молодь Бурятії
- Московський комсомолець в Бурятії
- Правда Бурятії
- Буряад үнэн
- П'ятница
- Центральна газета
Телебачення й радіо [ред.]
Радіомовлення бурятською мовою ведеться з 1934 року. В 1961 році почав працювати телецентр в Улан-Уде. З 1967 року ретранслюються московські телепрограми через наземну прийомну станцію "Орбіта".
Телеканали:
Див. також [ред.]
- 2593 Бурятія — астероїд, названий на честь території[1].
Примітки [ред.]
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Buryatia |
- Офіційна Бурятія (рос.)
- Бурятія
- Офіційний сайт Адміністрації міста Улан-Уде - Столиці Республіки Бурятія (рос.)
- Офіційний сервер органів державної влади Республіки Бурятія (рос.)
- Республіка Бурятія в довіднику-каталозі "Уся Росія" (рос.)
- Бурят-монгольський інформаційний портал (рос.)
- Сайт бурятського народу (рос.)
- БГТРК. Всі новини Забайкалья (рос.)
- Новини Бурятії (рос.)
- Фотографії Бурятії - природа, люди, села (рос.)
- РОО Російський культурний центр (рос.)
- Фоторепортажі з Бурятії, історія регіону у фотографіях (рос.)
|
||||||||||
|
|||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||
