Бурятія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Ця сторінка вимагає істотної переробки.
Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати.
Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити. |
 |
Стаття містить мовні помилки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши їх.
|
|
|||||
.svg) |
|||||
| Столиця | Улан-Уде | ||||
| Площа - Усього |
15-а 351 300 км² |
||||
| Населення - Усього |
56-а бл. 960 000 (2007) |
||||
| Федеральний округ | Сибірський | ||||
| Економічний район | Східно-Сибірський | ||||
| Автомобільний код | 03 | ||||
| Державна мова | бурятська, російська | ||||
| Гімн | Гімн Республіки Бурятія Завантажити | ||||
| Часовий пояс | MSK+5 (UTC+8, влітку UTC+9) | ||||
Респу́бліка Буря́тія (рос. Респу́блика Буря́тия; бурят. Буряад Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.
Столиця — г. Улан-Уде.
Межує з Іркутською областю, Забайкальським краєм, Тивою і Монголією.
Утворено 30 травня 1923.
Зміст |
[ред.] Географія
Республіка розташована в центрі Азійського континенту, в Східному Сибіру тягнучись із заходу на схід між 98°40` і 116°55`в. д. і з півночі на південь між 57°15` з. ш. і 49°55` з. ш.
Територію Бурятії обрамляє озеро Байкал. Велика територія, витягнута з півночі на південь у вигляді півмісяця, обумовлює різні умови господарювання і перебування в регіоні. Має місце значна віддаленість республіки від центру Росії (відстань до м. Москва — 5532 км).
[ред.] Рельєф
Республіка Бурятія входить у гірську країну, що займає значну частину півдня Східному Сибіру й характеризується потужними гірськими хребтами й великими, глибокими й іноді майже замкнутими міжгорними улоговинами. Площа гір більш ніж в 4 рази перевищує площу, займану низинами. Для Республіки Бурятія характерна значна піднесеність над рівнем моря. Найнижчою точкою є рівень озера Байкал — 456 метрів у тихоокеанській точці, а найбільш високої покрита льодовиками вершина Мунку-Сардик у Східних Саянах (3491 метр над рівнем моря).
Південна частина республіки, представлена Селенгинським среднегірем, охоплює значну частину басейну ріки Селенгі — основної водної артерії Байкалу, включаючи всі її великі припливи, і характеризується перевагою гір середньої висоти 1000-1500 метрів над рівнем моря.
До озера Байкал прилягають високі хребти Прибайкалля з поділяючими їхніми широкими міжгорними улоговинами. У їхній пояс входить нагір'я Східного Саяна, що простирається з північно-заходу на південний схід на відстань близько 1000 км при ширині в межах 200-300 км і піднімається в центральній частині хребтів більш ніж на 2500-3000 метрів. Пояс гір Прибайкалля продовжують Хамар-Дабан, Улан-Бургаси, Баргузінський, Ікатський і Байкальський хребти. Вододіли Баргузінського хребта являють собою класичні альпійські форми рельєфу.
Північніше Прибайкалля продовжують хребти Станового нагір'я: Південно-Муйський, Північно-Муйський, Удокан, Каларський.
До північного сходу Прибайкалля примикає Вітімське плоскогір'я. Для всього Північного Прибайкалля характерно суцільне поширення вічної мерзлоти, що залягає порою на глибині 0,5 метра й потужністю до 500-600 метрів.
[ред.] Клімат
Клімат Бурятії різко-континентальний, з холодною зимою й жарким літом. Зима холодна, із сухим морозом і малою кількістю снігу. Весна вітряна, із заморозком і майже без опадів. Літо коротке, з жаркими днями й прохолодними ночами, з рясними опадами в липні й серпні. Осінь настає непомітно, без різкої зміни погоди, в окремі роки вона буває довгої й теплої. Середня температура влітку +18,5 °С, узимку –22 °С, а середньорічна температура –1,6 °С. За рік у середньому випадає 244 мм опадів.
У цілому клімат формується під впливом трьох контрастних компонентів: сухого й холодного клімату північних областей, жаркого й сухого — монгольських пустель і вологого — тихоокеанського.
Істотною рисою клімату Бурятії є більша тривалість сонячного сяйва — 1900-2200 годин, і по даному показникові не уступає, а часом перевершує південні райони Росії.
[ред.] Водні ресурси
Водні ресурси Республіки Бурятія представлені поверхневими й підземніми водами. Усього на її території протікає більше 30 000 рік загальною довжиною близько 150 тис. км. З них лише 25 ставляться до категорії більших і середніх. Таким чином, більше 99% рік республіки становлять малі ріки завдовжки менш 200 км. Ріки республіки ставляться до трьох великих водних басейнів: озера Байкал, рік Лени й Ангари. При цьому 52% території Бурятії розташоване в басейні озера Байкал.
Ресурси річкового стоку Бурятії становлять 98 км³; на одного мешканця доводиться 94,3 тис. м³/рік (майже в 3 рази більше, чим у середньому по Росії); на 1 км² території 279,8 тис. м³/ рік. Слід зазначити, що 61 % річкового стоку республіки доводиться на басейн озера Байкал.
На території республіки налічується близько 35 тис. озер загальною площею дзеркала 1795 км². До найбільш значних водойм ставляться Гусине, Велике Єравне, Мале Єравне, Баунт.
На території Бурятії перебуває більша частина (60 % берегової лінії) озера.
[ред.] Рослинний і тваринний світ
Природа Бурятії унікальна по її різноманітності. У цей час на території республіки зареєстровано 446 видів наземних хребетних. Земноводні Бурятії представлені 6-ю видами з 2 загонів. Плазуючих у республіці 7 видів. В орнітофауні республіки налічується більше 348 видів птахів. Ссавців у Бурятії відзначено 85 видів з 7 загонів.
Озеро Байкал і навколишню його територію населяють 2500 різних видів тварин і риб, 250 з яких ендемічни. Символ Байкалу — нерпа. Таємницю походження цього прісноводого тюленя в озері поки не вдалося розгадати.
Більша частина території Бурятії зайнята лісами (83 % площі). Навесні розцвітає багульник. Лікарські рослини з успіхом застосовуються в народній і тибетній медицині. У тайзі мешкають соболь, білка, лисиця, колонок, горностай, рись, косуля, ізюбр, лось, кабан, ведмідь.
У Червону книгу Росії і Бурятії занесені байкальський осетер, даватчан, білий байкальський харіус, таймень і лінь.
[ред.] Корисні копалини
На території Бурятії розвідане більше 700 родовищ різних корисних копалин. Серед виявлених родовищ 247 золота (228 россипних, 16 рудних і 3 комплексних). У переліку стратегічних видів мінеральної сировини перебувають 7 родовищ вольфраму, 13 — урану, 4 — поліметалів, по 2 — молібдену й берілля, по одному — олова й алюмінію. Також розвідано 8 родовищ плавикового шпату, 10 родовищ бурого й 4 родовищ кам'яного вугілля, 2 родовища азбесту, ряд нефритових і будівельної сировини, а також апатиту, фосфориту, графіту й цеолітів. Надра Бурятії містять 48% балансових запасів цинку Росії, 24% — свинцю, 37% — молібдену, 27% — вольфраму, 16% — плавикового шпату й 15% —- хризотил-азбесту.
[ред.] Історія
V ст. до н. е. — IV ст. н. е. — територія сучасної Бурятії заселена племенами хунну (гунами).
1206 — Темуджін об'єднує монгольські племена після проголошення на великому Курултаї ханом. Відомий миру як Чингісхан. Він формує Велика Велику Монгольську імперію, від Адріатики до Тихого океану. Територія Забайкалля входить в Монгольську імперію.
XIV ст. — Монгольська імперія розпадається. Образовані три монгольські держави: Халха-Монголія, Південна Монголія, Ойрато-джунгарське ханство. Забайкалля у складі Халхи.
У 1639 році перші росіяни проникли в Забайкаллю. Максим Перфільев, піднімаючись по р. Вітім, дійшов до гирла р. Ципи. У 1647 р. Іван Похабов перейшов Байкал по льоду і, друживши з монголами, проник до Урги. Рік потому почалося міцне впровадження в області: Галкин заснував Баргузінський острог.
У 1666 році засновані Верхньоудінськ і Селенгінськ.
1689 — Підписаний Нерчинський договір між Російською державою і Маньчжурською Циньською імперією. Встановлення межі по р. Аргунь між Росією і Китаєм.
1703 — Бурятія за договором, підписаним Петром I, увійшла до складу Московської держави.
У 1851 році Забайкалля, що складалося з двох округів — Верхньоудінського і Нерчинського, було виділене з Іркутської губернії і перетворене в самостійну область — Забайкальську область.
У 1884 Забайкальська область, що раніше належала до Східно-Сибірського генерал-губернаторства, увійшла до складу знов утвореного Приамурського генерал-губернаторства.
1897 — В Читі вийшла перша всебурятська газета «Жизнь на восточной окраине» на російській і бурятській мовах.
1900 — Відкритий регулярний рух по Забайкальській залізниці.
1918 — Забайкальський з'їзд Рад проголосив Забайкальську область губернією.
Радянська влада на території Бурятії була встановлена в лютому 1918, але вже літом 1918 вона була повалена. У Забайкаллі за підтримки японських військ встановилася військова диктатура отамана Семенова, в серпні 1918 Бурятію окуповували японські війська, а в квітні 1919 — армія США.
2 березня 1920 Червона Армія за підтримки партизан звільнила Верхньоудінськ. Західна Бурятія увійшла до складу РРФСР, східна — в Далекосхідну республіку (ДСР). Верхньоудінськ в квітні — жовтні 1920 був столицею ДСР.
У 1921 році у складі ДСР була створена Бурят-Монгольська автономна область (Ачинський, Баргузінський, Хорінський і Читинський аймаки; центр — Чита).
9 січня 1922 була утворена Бурят-Монгольська автономна область у складі РРФСР (Тункинський, Аларський, Ехиріт-Булагацькій, Боханський і Селенгінський аймаки; центр — Іркутськ).
Після виведення іноземних інтервентів з Далекого Сходу і самоліквідації ДСР (у листопаді 1922) обидві автономні області об'єдналися і 30 травня 1923 була утворена Бурят-Монгольська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (із столицею в м. Верхньоудінськ) у складі Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. Ця дата вважається вдень утворення Республіки Бурятія.
30 липня 1930 — Утворений Східно-Сибірський край (краєвий центр — Іркутськ), до складу якого увійшла Бурят-Монгольська АРСР.
У 1934 Верхньоудінськ перейменований в Улан-Уде.
5 грудня 1936 Східно-Сибірський край був роздільний на Східно-Сибірську область (столиця — Іркутськ) і Бурят-Монгольську АРСР (столиця — Улан-Уде).
26 вересня 1937 року при розділенні Східно-Сибірської області на Іркутську і Читинську області зі складу Бурят-Монгольської АРСР виділені Усть-Ординський і Агінський Бурятські автономні округи.
7 липня 1958 — Бурят-Монгольська АРСР указом Президії Верховної Ради СРСР перейменована в Бурятську АРСР.
З 1992 Бурятія — республіка у складі Російської Федерації.
[ред.] Населення
Населення — 960 тис. осіб (2007). Щільність — 2,73 осіб/км² (2007), питома вага міського населення — 46,0 % (2007).
У Бурятії проживають представники понад ста національностей. Найбільш численні з них (2004):
| Народ | Чисельність, 2004, осіб (%) * |
|---|---|
| Росіяни | 665 500 (67,8 %) |
| Буряти | 272 900 (27,8 %) |
| Німці | 11 500 (1,6 %) |
| Українці | 9 900 (0,98 %) |
| Татари | 8 200 (0,83 %) |
| Білоруси | 2 300 |
| Евенки | 2 300 |
| Євреї | 600 |
[ред.] Населені пункти
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч 2007 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
[ред.] Адміністративний поділ
У Бурятії 6 міст, 21 адміністративний район, 29 селищ міського типу й 614 сільських населених пунктів.
- Баргузінський район
- Баунтовський район
- Бічурський район
- Джидінський район
- Єравнінський район
- Заїграєвський район
- Закаменський район
- Іволгінський район
- Кабанський район
- Кіжингинський район
- Курумканський район
- Кяхтинський район
- Муйський район
- Мухоршибірський район
- Окинський район
- Прибайкальський район
- Північнобайкальський район
- Селенгінський район
- Тарбагатайський район
- Тункінський район
- Хорінський район
[ред.] Економіка
[ред.] Інфраструктура
По території республіки проходять Транссибірська залізниця (м. Улан-Уде — вузлова станція Східно-Сибірської залізниці), Байкало-Амурська магістраль, автомагістралі федерального значення. Протяжність залізничних колій в Бурятії складає 2044 км. Експлуатаційна довжина автомобільних шляхів — близько 10 тис. км.
У теж час більша частина території Бурятії характеризується украй слаборозвиненою внутрішньою комунікаційною інфраструктурою, відсутністю залізничного повідомлення, автомобільних шляхів з покриттям; повітряне повідомлення також утруднене унаслідок зносу парку регіональних літаків і інфраструктури місцевих аеропортів.
У Бурятії є всього один достатньо сучасний аеропорт (Міжнародний аеропорт міста Улан-Уде), але і він має ряд обмежень по повітряному транспорту.
Основні продуктивні сили зосереджені в м. Улан-Уде, де є транспортні і інженерні комунікації, зв'язки, інші об'єкти інфраструктури, які забезпечують можливість економічного розвитку. Вони ж створюють умови для розвитку транспортних зв'язків не тільки з регіонами Росії, але і європейськими країнами, країнами Південно-Східної Азії.
[ред.] Промисловість
Провідною сферою економіки республіки є промисловість, що забезпечує виробництво близько 27 % валового регіонального продукту. До 30 % трудових ресурсів матеріального виробництва доводиться на промисловість. Всього в промисловості налічується трохи більше 1600 підприємств. Основу галузі утворюють приблизно 147 крупних і середніх підприємств, на яких зосереджений її основний виробничий потенціал і зайнято близько 52,3 тис. осіб. Промисловість випереджає інші галузі господарства за чисельністю зайнятих, випуском продукції, об'ємом основних фондів.
Основними галузями промисловості є машинобудування і металообробка, електроенергетика, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість, кольорова металургія, паливна, харчова і легка промисловість.
В даний час Бурятія проводить і експортує: авіаційну техніку, мостові металеві конструкції, деревину і целюлозу, шерстяні тканини, будівельні матеріали, електроустаткування, м'ясні консерви, макарони, лікероводочні вироби і багато що інше.
[ред.] Туристський-рекреаційна особлива економічна зона «Байкал»
Ухвалою Уряду Російської Федерації від 3 лютого 2007 р. № 68 на території муніципального утворення «Прибайкальський район» Республіки Бурятія створена туристсько-рекреаційна особлива економічна зона «Байкал».
Особлива економічна зона туристський-рекреаційного типу «Байкал» планується як всесезонний курорт світового рівня з високорозвинутою інфраструктурою площею 700 км².
ОЕЗ «Байкал» позиціонується як центр туризму на сході Росії і ключовий туристський напрям і об'єкт трансграничного маршруту «Східне кільце» для країн Північно-Східної Азії. До 2027 року планується понад 1 млн прібитій в рік, зокрема 20 % — з-за кордону.
[ред.] Державна влада
Державну владу здійснює Президент, Народний Хурал, Уряд і суди. Президент є головою республіки, її вищим посадовцем і одночасно Головою Уряду. Законодавча влада здійснюється парламентом республіки — Народним Хуралом. Основний закон Республіки — Конституція Республіки Бурятія.
[ред.] Посилання
- Офіційна Бурятія (рос.)
- Офіційний сайт Адміністрації міста Улан-Уде - Столиці Республіки Бурятія (рос.)
- Офіційний сервер органів державної влади Республіки Бурятія (рос.)
- Республіка Бурятія в довіднику-каталозі "Уся Росія" (рос.)
- Бурят-монгольський інформаційний портал (рос.)
- Сайт бурятського народу (рос.)
- БГТРК. Всі новини Забайкалья (рос.)
- Новини Бурятії (рос.)
- Фотографії Бурятії - природа, люди, села (рос.)
- РОО Російський культурний центр (рос.)
- Фоторепортажі з Бурятії, історія регіону у фотографіях (рос.)
|
|
|
|---|---|
| Республіки | Алтай • Бурятія • Тува • Хакасія |
| Краї | Алтайський • Забайкальський • Красноярський |
| Області | Іркутська • Кемеровська • Новосибірська • Омська • Томська |
.svg){kind=small}