Бухарське ханство
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Бухарське ханство (узб. Buxoro Xonligi, тадж. Χоноти Бухоро) — феодальна держава, яка існувала в Центральній Азії протягом XVI-XX столітть.
Зміст |
Історія [ред.]
Династія Шейбанідів [ред.]
Ханство засноване Шейбанідами на руїнах держави Тимурідів. Назва (Бухарське ханство) з'явилася в кінці XVI століття після перенесення столиці з Самарканду до Бухари. Найбільше політичне посилення і територіальне розширення Бухарського ханства пов'язано з діяльністю Абдулла-хана II (правив в 1557—98). Були завойовані Балх і Фергана (1573), Ташкент (1576), Хорасан з Гератом і Мешхедом (1582—83), Хорезм (1593—94), встановлені торгівельні і дипломатичні стосунки з Російською державою. У містах розвивалися ремесло і торгівля, йшло будівництво. Після смерті Абдулла-хана і вбивства його сина династія Шейбанідів в Бухарському ханстві припинилася. У часи правління династії Аштарханідів в ханстві йшли міжусобні боротьба і війни з сефевідським Іраном, казахами, Хівинським ханством. В першій половині XVIII століття в Бухарському ханстві посилилася феодальна роздрібленість.
Династія Мангит [ред.]
В 1740 ханство було завойоване Надір-шахом. В результаті міжусобних війн влада в державі після смерті Надіра (1747) перейшла до династії Мангит, представники якої називали себе емірами. Політичне і економічне положення Бухарського ханства дещо стабілізувалося, хоча феодальна роздрібленість не була ліквідована. Продовжувала існувати з невеликими змінами система феодального землеволодіння, що склалася в XVI столітті. Основними категоріями земель були: амлякові (державні землі), мулькові (приватновласницькі), вакуфні (мусульманського духівництва). Селяни були майже позбавлені землі. За правління еміра Хайдара (1800—26) знов почалися війни з Хивою, а потім з Кокандом, що продовжувалися аж до приєднання Середньої Азії до Росії. Народні повстання неодноразово потрясали Бухарське ханство. Одним з найбільш великих було повстання хітай-кіпчаків (1821—25).
Російська епоха [ред.]
В 1868 році, після поразки, нанесеної російською армією військам емірів під Самаркандом, Бухарське ханство було приєднано до Росії на правах васальної держави. Взаємини між ханством і Російською імперією визначалися договорами 1868 і 1873. До приєднання до Росії загальний рівень розвитку в ханстві був дуже низьким, сільське господарство — відсталим, промисловість — на рівні слаборозвиненого дрібного ремесла. По мірі втягування народного господарства держави у загальноросійський ринок, до Бухари почав проникати, хоча і дуже повільно, капіталізм; розвивалося торгівельне землеробство, перш за все — бавовництво. 2 вересня 1920 робітники Бухари за підтримки частин Червоної Армії повалили владу еміра. На 1-му Всебухарському курултаї (з'їзді) народних представників (8 жовтня 1920) була проголошена Бухарська Народна Радянська Республіка.
Див.також [ред.]
Джерела [ред.]
- Иванов П. П., Очерки по истории Средней Азии (XVI — середина XIX в.), М., 1958; История таджикского народа, т. 2, кн. 1—2, М., 1964; История Узбекской ССР, т. 1—3, Таш., 1967—68.(рос.)
- A History of the Khanate of Bukhara(англ.)
