Бучацький повіт (Австро-Угорщина)
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (вересень 2018) |
| Округ | Станіславівський |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії
|
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Бучач |
| Площа | 888 км² (після 1867)[1] |
| Населення | 63667 (1867)[1] |
Бучацький повіт (нім. Bezirk Buczacz) — адміністративна одиниця Королівства Галичини та Володимирії у 1850–1918 роках. Входив до складу Австрійської (до 1867 р.), з 1867 р. — до складу Австро-Угорської імперії.
Коротка історія[ред. | ред. код]
Створений у результаті адміністративної реформи 1846 року[2][3] як один зі 74 повітів Королівства Галичини та Володимирії на території Станіславівського, Чортківського округів[4] Королівства Галичини та Володимерії,[5] Повіт за поділом 1846 року мав очолювати староста, якого призначав цісар.[6]
Існував і після утворення Західно-Української Народної Республіки в листопаді 1918 р. Мапа Галичини з проектом поділу на 3 окремі сойми (центри: Львів, Станиславів, Краків) від 1850 р. — перший документ, що подав окремий Бучацький судовий повіт (його межі відрізнялися від пізніших). На півночі межував з Теребовельським, на сході — з Чортківським, Борщівським, на півдні — з Городенківським, Тисменицьким, на заході — з Підгаєцьким повітами.[7]
Після укрупнення повітів у 1867 році межував: на сході — з Чортківським, Заліщицьким, на півдні — з Городенківським, Товмацьким, на заході — з Рогатинським, Підгаєцьким, на півночі — Підгаєцьким, Теребовельським повітами. Межі повіту не значно змінилися до 1940 р. Тільки:
- Коропець, Бобрівники спочатку належали до Товмацького повіту
- Берем'яни до 1 квітня 1928 року належали до Заліщицького повіту.[7]
Владислав Віктор Чайковський 1884 року був обраний маршалком Бучацького повіту («Praeses der Bezirksvertretung»).[8]
Населення[ред. | ред. код]
- 1880 р.: всього 96507 осіб, з них: українців 55540 осіб (58,8 %), поляків 25615 осіб (25,6 %), жидів 15305 осіб (15,4 %), інших 47 осіб (0,1 %)
- 1900 р.: всього 119898 осіб, з них: українців 72351 осіб (60,3 %), поляків 31806 осіб (26,5 %), жидів 15711 осіб (13,1 %), інших 30 осіб (0,1 %)[9]
Релігія[ред. | ред. код]
Греко-католики[ред. | ред. код]
У 1880 році: усього — 33 парохії, з них 22 належали до Бучацького, 7 — Чортківського, 4 — Устецького деканатів УГКЦ. Усі належали до 1885 року до Львівського архієпископства, далі — до Станиславівської єпархії Галицької митрополії УГКЦ.
У 1907 році українці-греко-католики становили 59 % населення повіту[10].
Римо-католики[ред. | ред. код]
У 1880 році: було 8 парохій латинського обряду, з яких 6 належали до Бучацького деканату РКЦ: Бучач, Бариш, Коропець, Манастириська, Золотий Потік, Ковалівка. Парохія Язловця належала до Язловецького, Старих Петликовець — Чортківського деканатів РКЦ. Всі належали до Львівської архідієцезії РКЦ.[11]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. — Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. — S. 83.
- ↑ Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною… — С. 42.
- ↑ Кіселичник В. Адміністративні реформи в Галичині у другій половині XIX століття та їх значення для сучасної України [Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine.] // Історико-правовий часопис. — 2015. — № 1. — С. 5.
- ↑ Іноді їх називають інакше: крайс, циркул.
- ↑ Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 44—46.
- ↑ Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною… — С. 83.
- ↑ а б Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 55—56.
- ↑ Pohorecki F. Czajkowski (Czaykowski) Władysław Wiktor h. Gryf // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 160. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Статистика Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 430.
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 30 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 57.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Настасяк І. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848). — К. : Атіка, 2006. — 160 с. — ISBN 966-3261-191-9.
- Buczacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 433. (пол.)