Бхрігу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Статті на тему
Індуїзм

Aum

Історія ·  Пантеон

Вайшнавізм ·  Шайвізм
Шактизм ·  Смартизм

Дхарма ·  Артха ·  Кама
Мокша ·  Карма ·  Самсара
 ·  Яджня ·  Мантра
Йога ·  Тантра · Бгакті ·  Бгакті-йога · Майя
Пуджа ·  Мандір ·  Санскрит ·  Тримурті

Веди ·  Упанішади
Рамаяна ·  Махабхарата
Бгаґавад-Ґіта ·  Пурани
 ·  Веданґа
інші

Близькі теми

Космологія
Філософія
Міфологія
Індуїзм за країнами
Ґуру і святі
Календар ·  Свята Термінологія
Аюрведа ·  Джйотиша

Портал «Індуїзм» Hindu swastika

Махаріші Бхрігу

Бхрігу (санскр. भृगु, bhṛgu? від кореня bhrāj?, «палати», «сяяти») - у ведійській та індуїстській міфології мудрець, один з семи великих ріші. Серед родоначальників джйотиш у першу чергу слід згадати Бхрігу про якого Шрі Крішна сказав : "Серед великих мудреців Я - Бхрігу" (Бгаґавад-Ґіта, глава 10, текст 25). У «Ріг-веді» ім'я Бхрігу також вживається в множині і означає групу божественних істот, які передали небесний вогонь (Агні) людям і колишніх його хранителями (I 60, 1; 58, 6 та інші)[1]. Іноді Бхрігу називається в Ригведі як одне з племен [2]. У тій же «Рігведі» і в пізнішій літературі Бхрігу розглядаються також як жрецький рід, що встановив жертвопринесення на вогні, а засновником цього роду вважається мудрець Бхрігу. Друга мандала Рігведи вважається написаною Грітсамадою з роду Бхрігу[3].

За однією версією Бхрігу народився зі шкіри Брахми, за іншою - з сімені Праджапаті, яке він впустив у вогонь на жертвопринесенні Варуни, і був піднятий і вихований Варуною і його дружиною Каршані[4], за третьою, - він син самого Варуни (Шат.-бр. XI 61, 1), за четвертою - його батьком був Ману, який передав своєму синові космогонічне вчення, а той повідомивши його людям (Мбх. XII 182-192)[1]. Оселя Бхрігу, за переказами, знаходиться на горі Бхрігутунга, яка розташована в Непалі на східному березі річки Гандак[5].

Слово «Бхрігу» в індуїстській міфологічної традиції має незаперечний авторитет. В одному з варіантів міфу про Нахуші саме Бхрігу перетворює його своїм прокляттям у змію і скидає з неба (Мбх. XIII 100). Бхрігу проклинає також Вішну, коли той обезглавлює дружину Бхрігу - Пулому, яка надала притулок асурам; з цього прокляття Вішну був приречений сім разів народитися серед смертних і в одному з цих народжень (у вигляді Рами) розлучитися зі своєю дружиною ситою (Падма-пур. V 13; Рам. VII 51). Бхрігу ж сам повернув свою дружину Пулому до життя.

«Падма-пурана» пов'язує з ім'ям Бхрігу міф про проголошення Вішну верховним богом. Відповідно до цього міфу, одного разу ріші, які зібралися для жертвопринесення, вступили в суперечку, хто з богів найвищий. Вирішити цю суперечку взявся Бхрігу. Спочатку він відправився до Шиві, але не був допущений до нього, тому що Шива вдавався в цей час кохання зі своєю дружиною. За цей Бхрігу позбавляє його покладених жертв і змушує прийняти форму лінгаму. Далі Бхрігу йде до Брахмі, але Брахма не віддає мудрецю належних почестей, і Бхрігу відмовляє йому в шануванні з боку брахманів. Нарешті, він приходить до Вішну, застає Вішну сплячим і, щоб розбудити його, ставить йому на груди ногу. Вішну не тільки не гнівається, але смиренно розтирає ногу мудреця руками. Тоді Бхрігу проголошує Вішну єдиним богом, гідним вшанування у решти богів і у людей [6].

Бхрігу був одним з головних жерців на жертвопринесенні Дакши, за однією з версій, він був убитий, за іншою - його борода була вирвана Шивою.

Нащадки Бхрігу[ред.ред. код]

Бхрігу є засновником роду, члени якого називаються Бхаргава (Бхрігуїди). Багато з них стали відомими воїнами чи мудрецями. На думку В. С. Суктханкара[7], підтриманому Р. П. Голдманом[8], саме Бхаргава виступили «редакторами» Махабхарати у дусі брахманістської традиції, надавши їй сучасного вигляду за рахунок залучення традиційних сюжетів, у тому числі й безлічі легенд, які прославляють самих Бхаргава.

У Бхрігу найвідомішим сином є Шукра (Ушанас), який був наставником асурів і ідентифікувався з планетою Венера[9]. Також серед його нащадків царі, Парашурама, Сагара і мудрець Аурва. Останній, розлютившись на кшатріїв, які хотіли знищити всіх нащадків Бхрігу, своїм гнівом мало не спалив всю всесвіт.

У Пуранах говориться, що Бхрігу двічі мав потомство, і в кожному випадку він починав з них новий рід. Перше потомство: у Бхрігу, сина Брахми, і його дружини Кх'яті народилися дочка Лакшмі (дружина Вішну) і три сини - Дхатар (Дхатрі), Відхатар (Відхатрі), Каві. Друге потомство: Бхрігу, вже як син Варуни, одружився з Пулом, яка народила йому шістьох дітей. Це Бхут, Ч'явані, Ваджрашірша, Шучі, Шукра і Шавала[4].

В Індії є також Бхрігу-тіртха, місце, де Бхрігу своїм подвижництвом і тапас домігся благовоління бога Шиви, який і зробив це місце святинею. За «Падма-пураною» Брахма та інші боги і кіннари повинні омиватися в ній. Всі гріхи змиваються в цій тіртха, і той, хто скупається в ній, потрапляє на небеса і не буде більше народжуватися.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Міфи народів світу / Ред. С. А. Токарєв. - М.: Радянська енциклопедія, 1991. - Т. 1. - С. 202.
  2. Ригведа. Мандали V-VIII. / Подг. вид. Т. Я. Елизаренкова. - М.: Наука, 1999. - С. 733.
  3. Рігведа. Мандали I-IV. / Подг. вид. Т. Я. Елизаренкова. - М.: Наука, 1999. - С. 665.
  4. а б Mani, Vettam. Puranic Encyclopedia. - New Delhi: Motilal Banarsidass, 1975. - P. 139. - ISBN 0-8426-0822-2
  5. Dey L. N.The Geographical Dictionary of Ancien and Mediaeval India .. - London: Lusac & Co, 1927. - P. 34.
  6. Mani, Vettam. Puranic Encyclopedia. - New Delhi: Motilal Banarsidass, 1975. - P. 140. - ISBN 0-8426-0822-2
  7. Sukthankar Memotial Edition. Vol. I. Critical Studies in the Mahabharata. - Poona, 1944. - P. 278-336.
  8. Бхрігу і його роду цей учений присвятив цілу книгу: Goldman R. P. Gods, Priests and Warriors. The Bhṛgus of the Mahabharata. - New York, 1977. - ISBN 0-231-03941-7
  9. Hopkins EWEpic mythology. - Strassburg: K. J. Trubner, 1915. - P. 179-180. - ISBN 0-548-71855-5.