Бюстгальтер
Бюстга́льтер (розмовна назва ліфчик) — елемент спідньої білизни жінок, який слугує для пітримання грудей.
Якщо в юному віці можна обійтися без бюстгальтера, то під час вагітності, після пологів, при великих грудях (що спостерігається практично у всіх повних жінок) він просто необхідний. Зв'язки, що підтримують груди і що зберігають їх форму, дуже тонкі і слабкі, легко розтягуються. Навіть якщо груди невеликі, під час занять спортом слід надягати бюстгалтер (бажано — спеціальний спортивний), що надійно фіксує груди.
Зміст |
Історія виникнення[ред.]
Спочатку терміну «нижня білизна» не існувала. Жінки одягали під верхній одяг «натільну білизну». Цінували в такій білизні в першу чергу функціональні якості. Головне завдання, яке воно повинне було виконувати, — це приховувати недоліки фігури. Цілу тисячу років, починаючи з 3000 до н. е., головна і єдина модна тенденція — це одіяння «топлес». Наприклад, в Давньому Єгипті сарафани на бретелях з тонкої тканини починалися якраз під грудьми, оголяючи її повністю. Проте бажання виглядати спокусливіше підштовхнуло жінок до винаходу прародителя сучасного бюстгальтера.
Мешканки Стародавньої Греції стали носити apodesme — невелику стрічку, яку пов'язували під грудьми навколо торсу. З часом ця конструкція трансформувалася у вужчий варіант — mastodeton. Його носили на різних ділянках тіла, а тому і називали залежно від цього zona, strophium або cingulum.
Римлянки запозичили у гречанок apodesme, але дали йому нові назви: mamillare, fascia, capitium і toenia. Fascia носили для заборони зростання грудей, mamillare тягнув дуже пишні груди, а storphium просто виконував функцію підтримки. Так і народився перший корсет, завдяки якому декольте стало спокусливішим.
У Західній Європі бюстгалтер з'явився як результат довгої боротьби з корсетом, що псує фігуру і здоров'я.
Бюстгальтер винаходили кілька разів. Найбільш наближеним по вигляду до сучасного він вперше з'явився в 1889 році, коли Ерміне Кадолль презентувала в своїй корсетній майстерні le Bien-Etre. Дві сатинові стрічки тримали чашки, а всі разом це ззаду кріпилося до корсета. Мода 1900 року — це жінка із запалим животом і підкресленими пишними сідницями. Груди також підкреслювали, часто муляжем. Проте через десяток років нижня частина корпусу набуває пряміших ліній. Демонструється жінка без талії, стегон і сідниць, що досягається за допомогою все того ж корсета з китового вуса, стрижні якого надмірно подовжені. Але вимоги спростити жіночу білизну не стихали. Перш за все жінки виступали за відміну корсета (але не за його заміну). Саме тоді на ринку з'являється велика кількість бюстгальтерів, хоча їх конструкції були витримані в традиційному стилі: китовий вус, стрижні, вкладки на шнуруванні
У 1903 році француженка лікар Гош-Саро запропонувала корсет з двох частин, який зберігав «задану» форму тіла, але не так сильно здавлював.
У 1913 році в США набув поширення «безспинний тканинний бюстгальтер Джекобса», близький по крою до сучасного. Через пару років ця деталь дамського туалету мала такий попит, що корсетні виробництва були вимушені перейти на виготовлення бюстгалтерів.
У 1920-і роки бюстгалтер все ще по-старому називали м'яким корсетом. Звичайно його шили з корсетних тканин — мадаполаму, дамасту, атласу. У міру появи нових матеріалів для виготовлення пікантного аксесуара стали використовувати штучні і синтетичні тканини і мереживо.
З другої половини ХХ століття назва «бюстгалтер» була майже повністю витіснена словом «ліфчик», яким в XIX столітті іменували деталь дівочого і дитячого туалету, призначену для кріплення підв'язок. Ліфчик — похідне від ліфа плаття, під яке його надягали.
У 1964 році канадці створили бюстгалтер wonderbra, що має V-подібну форму, яка зближувала дві половинки грудей і підводила їх. На відміну від класичного бюстгалера, що складається з двадцяти деталей, wonderbra мав їх сорок дві! Незвичайною були спинка з лайкри, що коректують прокладки для чашок, застібка і бретелі, які можна було використовувати як звичайно, застебнути хрестом на спині або взагалі зняти. Цей бюстгальтер можна було надіти і під блузу, і під светр, і під плаття з декольте
Типи і види[ред.]
Основна стаття Типи та види бюстгальтерів
Маркування[ред.]
Таблиця розмірів і маркувань
Перша цифра — обхват під грудьми в сантиметрах (наприклад, 85), а друга буква позначає повноту чашки (А, В, С, D, E). Іноді спочатку указується обхват під грудьми в дюймах — 85 сантиметрам відповідають 36 дюймів
| Об'єм грудей | Об'єм під грудьми | Франція | Англія, США | Європа |
|---|---|---|---|---|
| 77-80 cm 80-83 cm |
62-66 cm | 80A 80B |
30A 30B |
65A 65B |
| 82-85 cm 85-88 cm 88-91 cm |
67-71 cm | 85A 85B 85C |
32A 32B 32C |
70A 70B 70C |
| 87-90 cm 90-93 cm 93-96 cm 96-99 cm |
72-76 cm | 90A 90B 90C 90D |
34A 34B 34C 34D |
75A 75B 75C 75D |
| 82-95 cm 95-98 cm 98-101 cm 101—104 cm |
77-81 cm | 95A 95B 95C 95D |
36A 36B 36C 36D |
80A 80B 80C 80D |
| 97-100 cm 100—103 cm 103—106 cm 106—109 cm |
82-86 cm | 100A 100B 100C 100D |
38A 38B 38C 38D |
85A 85B 85C 85D |
| 105—108 cm 108—111 cm 111—114 cm |
87-91 cm | 105A 105B 105C |
40A 40B 40C |
90A 90B 90C |
Див. також[ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Brassiere |
Посилання[ред.]
