Бєляєв Володимир Іванович (волейболіст)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Бєляєв
Бєляєв Володимир Іванович
Загальна інформація
Прізвиська Танк[1]
Громадянство  Україна
Народження 7 грудня 1944(1944-12-07)
Мічурінськ, Тамбовська область, РРФСР, СРСР
Смерть 19 жовтня 2021(2021-10-19)
Зріст 194 см
Вага 110 кг
Спорт
Вид спорту волейбол
Спортивне звання Заслужений майстер спорту СРСР
Команда «Зірка» Луганськ/Ворошиловград
Участь і здобутки
Нагороди
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Орден «Знак Пошани»
Чоловічий волейбол
Золото 1968 Мехіко Змагання
Чоловічий волейбол
Золото 1967 Туреччина Змагання
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєляєв Володимир Іванович.

Володимир Іванович Бєляєв (7 грудня 1944, Мічурінськ, РРСФР, СРСР — 19 жовтня 2021, Харків, Україна[2]) — український радянський волейболіст. Олімпійський чемпіон 1968 року (Мехіко).

Життєпис[ред. | ред. код]

Мешкав у Луганську з 1956 року. Навчався в Луганській ДЮСШ під керівництвом тренера Івана Назаровича Кравченка. Володимира Бєляєва можна, по-своєму, уважати унікальним спортсменом: прийшовши до волейбольної секції в 10 класі (до цього він займався футболом, легкою атлетикою (спеціалізувався на метаннях), класичною боротьбою і баскетболом), він за три роки виконав норматив «Майстер спорту СРСР», а за шість років здобув золоту олімпійську медаль. Випускник факультету фізичного виховання і спорту Луганського ДПІ ім. Т. Г. Шевченка (1969).

Гравець луганської/ворошиловградської команди «Авангард»/«Зірка»[3] (1962—1973; тренер Салін Валентин Іванович). У своїй грі команда «Зірка» дотримувалася гострокомбінаційного стилю, із частою зміною місць нападниками.[4] Нападник. Володів надпотужним прямим нападаючим ударом, найчастіше атакував із зони «4»; так само результативно проводив атаки із задньої лінії[5]. Чудово грав у захисті[6][7].

Завершив ігрову кар'єру в травні 1972 року. Надалі Володимир Іванович працював викладачем, тренером. 1978 року привів жіночу волейбольну команду «Іскра» (Ворошиловград) до срібних медалей чемпіонату СРСР.

У більш пізні роки працював учителем фізичної культури у 26-й школі Луганська і заступником голови обласного фізкультурно-спортивного товариства «Колос». В останні роки брав дієву участь у роботі Луганського обласного відділення НОК України: проводив Олімпійські уроки в школах, зустрічався з молоддю, пропагував здоровий спосіб життя, фізичну культуру і спорт.

19 жовтня 2021 року пішов із життя в Харкові[8].

Нагороди, досягнення[ред. | ред. код]

  • 1965 — присвоєно звання «Майстер спорту СРСР»;
  • 1967 — чемпіон Спартакіади народів СРСР у складі збірної УРСР[9];
  • 1967 — чемпіон Європи у складі збірної команди СРСР, присвоєно звання «Майстер спорту СРСР міжнародного класу»[10]. Увійшов до списку 24 кращих волейболістів СРСР («Зірка» Луганськ);
  • 1968, Мехіко — Олімпійський чемпіон у складі збірної команди СРСР, присвоєно звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Увійшов до списку 24 кращих волейболістів СРСР («Зірка» Луганськ);
  • 1968 — увійшов до десятки найкращих спортсменів УРСР;
  • 1969, Уругвай — бронзовий призер Кубка п'яти континентів, на якому іспаномовна преса «вигадала» для В. Бєляєва прізвисько — «Tanque ruso número cinco»;
  • 1972 — срібний призер чемпіонату СРСР у складі команди «Зірка» (Ворошиловград);[11]
  • 1978 — тренер срібних призерок чемпіонату СРСР жіночої волейбольної команди «Іскра» (Ворошиловград);
  • 1997 — присвоєно звання «Відмінник народної освіти»;
  • 2005 — присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луганська»;
  • 2006 — отримав нагороду «За розвиток регіону»;
  • 2009 — отримав медаль «За заслуги перед Луганщиною ІІІ ступеня».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://st-kraevoy.livejournal.com/428153.html ВЛАДИМИРУ БЕЛЯЕВУ - 70 (рос.)
  2. ↑ http://www.sports-reference.com/olympics/athletes/bi/volodymyr-bieliaiev-1.html [Архівовано 15 грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ http://volley99.ru/240-voleybolnyy-klub-zvezda-lugansk.html [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] Волейбольный клуб «Звезда» Луганск (рос.)
  4. ↑ http://sportfiction.ru/books/spravochnik-quot-voleybol-quot/?bookpart=190916 [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ http://volley99.ru/237-napadayuschiy-udar-s-zadney-linii.html [Архівовано 10 жовтня 2019 у Wayback Machine.] нападающий удар с задней линии (рос.)
  6. ↑ http://volley99.ru/240-voleybolnyy-klub-zvezda-lugansk.html [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] Заполнение паспорта (рос.)
  7. ↑ http://volley99.ru/298-horoshiy-voleybol.html Хороший волейбол (рос.)
  8. ↑ https://www.facebook.com/fvu.in.ua/photos/pb.721540594553085.-2207520000../6538238366216583/?type=3&theater Пішов із життя Володимир БЕЛЯЄВ (укр.)
  9. ↑ http://volley99.ru/tags/Владимир+Беляев/ [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ https://www.wikiwand.com/ru/Мужская_сборная_СССР_по_волейболу [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ http://www.volley.ru/documents/497/p1/682/ [Архівовано 14 квітня 2011 у Wayback Machine.] Волейбол: Справочник (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • 80 років волейболу України. Літопис-хронологія 1925—2005 р.р. / за заг.ред. Єрмакова С. С. — К. : ФВУ. — 2005. — 96 с.
  • 90 років волейболу в Україні: в 2 т. Т. 1 / уклад. В. В. Туровський, В. О. Трофимов; Федерація волейболу України. — Ювілейне видання. — К. : Видавничий дім «Новий Час», 2015. — 160 с. : іл.
  • Волейбол: Справочник / Сост. А. С. Эдельман. — М. : Физкультура и спорт, 1984. — 224 с. (рос.)
  • Волейбол: Энциклопедия / Сост. В. Л. Свиридов, О. С. Чехов. — Томск : Компания «Янсон», 2001. (рос.)
  • Ермаков С. С. Волейбол Харькова: 1925—2000 гг. Факты и комментарии. — Харьков : ХГАДИ. — 2004. — 372 с. — ISBN 966-8106-14-8. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бєляєв_Володимир_Іванович_(волейболіст)&oldid=39574971