Жорж Бізе

Жорж Бізе
Дата народження	25 жовтня 1838
Місце народження	Париж
Дата смерті	25 жовтня 187
Місце смерті	Буживаль
Національність	француз
Професія	композитор
Жанр	сімфонія, опера

Жорж Бізе́ (фр. Alexandre-César-Léopold Bizet, при хрещені дано ім'я Жорж, 25 жовтня, 1838 — 3 червня, 1875) — французький композитор, диригент, і піаніст епохи романтизму.

Біографія. Ранні роки

Народився в Парижі 25 жовтня 1838. Батько був перукар і сам виготовляв перуки, що не заважало займатися також співом. Мати походила з збіднілої буржуазної родини, добре грала на фортепіано, мріяла повернутися до забезпеченого і привілейованого стану. Вона зналася на музиці і заохочувала сина до музики. В цьому вбачають і прагнення матері до прищеплення сину шляхетності і до її прагнення через успішну майбутню кар'єру сина повернути собі втрачений соціальний статус. Мати вклала багато зусиль в виховання сина, з яким пов'язувала всі свої надії. Малий Жорж охоче опановував музичну грамоту і виділявся здібностями. Він досить легко склав іспити і в 10 років став студентом Паризької консерваторії з правом безоплатного навчання.

Італійський період композитора

Худ. Каспар ван Віттель. «Вілла Медичі в Римі». Садовий фасад на 1685 рік.

В 1857 закінчив Паризьку консерваторію, де займався в Л. Ф. Мармонтеля (фортепіано), Ф. Бенуа (орган), П. Циммермана й Ш. Гуно (контрапункт і фуга), Ф. Галеві (композиція). Брав участь в конкурсах. Серед ранніх творів - кантата «Кловіс і Клатільда», опера «Диво-лікар». Участь в конкурсі від Французької академії принесла молодому композиторові - Римську премію і право на подорож до Італії.

Жорж з захопленням описав навіть власний шлях до Італії, бо той проходив через південь Франції з залишками давньоримських споруд. В Римі мешкав в величній споруді вілли Медичі, що належала тоді Римській академії Франції поряд з церквою Санта Трініта деї Монті і Іспанськими сходами. В листах додому він захоплено описував Рим, який вже не дратував його ні хаотичним розплануванням, ні брудом позаду розкішних палаців, ні примітивно намальваними мадоннами біля кожного ліхтарного стовпа.

В 1858-60 жив в Італії. Перебування в Римі використав для продовження власної освіти і опанування іншими жанрами образотворчих мистецтв, якими так багата Італія. Свій час молодий Бізе поділяв між Бібліотекою вілли Медичі і коханням. Покидав він не тільки гостинний для нього Рим, а й свободу і молоду коханку. В Венеції його чекала звістка про тяжку хворобу матері.Мати померла 1861 року в 45 років. Жоржу Бізе було тоді лише 23...

Спілкування з співвітчизниками-художниками обумовило і створення його перших портретів римського періоду. Серед збережених - портрет роботи художника Сильє.

В Парижі

Блискучий піаніст, Бізе відмовився від концертної діяльності, цілком присвятивши себе композиторській творчості. Уже перший великий твір Бізе — симфонія C-dur (1855, опублікована в 1935) свідчить про самобутнє дарування композитора. У ній виявилися притаманні його стилю відточеність форми, чіткість викладу, принципи класичного симфонізму майстерно поєднуються з французькою народною ліричною пісенністю. 1860-і рр. для Бізе — час творчого становлення: були створені ліричні опери «Шукачі перлин» (1863) і «Пертська красуня» (по роману В. Скотта, 1866). Обидві опери не мали успіху. Спробою відобразити сюжет з російської історії стала опера «Іван Грозний» (1865), поставлена в Парижі у 1951.

В часи Паризької Комуни

Театр Опера Комік в Парижі.

Події франко-прусської війни й Паризької Комуни лякали його як представника буржуа, але не відсахнули його від прагнень до правдивого, реалістичного мистецтва. Бізе був вже одружений і перебрався в небезпечні часи в більш спокійний район Парижа.

В 70-і рр. — період творчої зрілості Бізе — створена опера «Джаміле» (по поемі «Намуна» А. Мюссе, 1871), музика до драми А. Доде «Арлезіанка» (1872). Опанувавши ритмоінтонаційними особливостями народних наспівів, майже не прибігаючи до цитат, Бізе вірогідно відтворив у цих творах характер східної й провансальської музики. Ці партитури відрізняють майстерне володіння виразними засобами оркестру. Великою популярністю користуються 2 оркестрові сюїти з музики до «Арлезіанки» (1-а створена автором, виконана 1872 р.; 2-а — композитором Е. Жиро, виконана 1885 р.).

Епопея з оперою «Кармен»

Худ. Анрі Люсьєн Дюсе. « Селестина Галлі-Мар'є, перша виконавиця ролі Кармен », Музей в Марселі.

Прагнення композитора до демократизації оперного мистецтва, бажання позбутися театральних штампів та умовностей дістали своє яскраве вираження в опері «Кармен» (по новелі П. Мериме, 1874). Лібретто опери створив Людовик Галеві, двоюрідний брат дружини Жоржа Бізе, з якою він одружився 1869 року. Більша частина музики була написана за два місяці в передмісті Парижа - це Буживаль, де родина мала дачний будинок.

Головну роль доручили співачці Галлі-Мар'є. Селестина Галлі-Мар'є не була задоволена хабанерою і композитор неодноразово переробляв її. Жорж Бізе ніколи не був у Іспанії, тому використав іспанську танцювальну музику, її теми. Тему хабанери він «запозичив» з твору іспанського композитора Себастьяна Іроде, що було тоді розповсюдженою практикою. Але зробив з неї музичний твір, що має самостійну вартість.

Опера написана на замовлення керівництва театру Опера Комік. Невеличкий театр обслуговував тоді театральні потреби добропорядних і обмежених буржуа. До того ж театр став місцем неофіційних зустрічей батьків, що шукали забезпечених наречених для власних доньок. Навіть їх ставлення до опер було регламентоване буржуазними смаками. Герої повинні мати шляхетне походження, шляхетно поводитись, красиво страждати, вони могли померти тільки заради значної мети.

Вперше на французькій оперній сцені виступили представники «нижчих класів» — робітниця сигарної фабрики і солдат-найманець, правдиво розкриті переживання і пристрасті людей низкого, нешляхетного походження. В опері втілений іспанський національний музичний колорит, багатопластовість і розмаїття народних сцен, напружений хід драматичних подій. На прем'єрі в театрі «Опера комік» (1875) «Кармен» була різко негативно зустрінута буржуазною публікою, що не побачила ні шляхетних персонажів, ні шляхетного поводження між закоханими. Неприйняття нової опери і обурення буржуа підтримала і тодішня буржуазна преса. Газети друкували статті, де оперу обзивали «соціальним сміттєзвалищем». Дикувата циганка і солдат, поведінка яких на межі патології, не могли навчити шляхетності добропорядних дочок з буржуазних родин. До того ж, неодружена ще Кармен гине заради свободи - власних почуттів...

Останні роки і смерть

Надгробок композитора, цвинтар Пер-Лашез в Парижі.

Фактичний провал у буржуазної публіки останнього зі своїх творів, його незначний «успіх» композитор переживав в Буживалі. Одного дня він купався в холодній річці Сена. І захворів на гнойну ангіну. Стан хворого швидко погіршувався і 2 липня він втратив свідомість. 3 липня 1875 композитор помер. Поховання відбулося на цвинтарі Пер-Ляшез.

Посмертна слава опери «Кармен»

Успіх опері принесла постановка в тому ж році у Відні в редакції Гиро (розмовні діалоги замінені речитативами, в 4-й акт включені балетні сцени на музику з «Пертської красуні» й «Арлезіанки»). «Кармен» стала однією із найпопулярніших опер у світі, про яку П. І. Чайковський писав в 1880, що «це в повному розумінні слова шедевр».

Найважливіші твори

Опери та оперети

• La prêtresse, оперета (1854)
• «Диво лікар» (Le docteur Miracle), опера буф (1857)
• «Дон Прокопіо» (Don Procopio), опера буф (1859)
• «Шукачі перлин» (Les pêcheurs de perles), опера (1863)
• «Іван IV», велика опера (незакінчена)
• «Пертська красуня» (La jolie fille de Perth), опера (1867)
• «Нума», опера (1871)
• «Арлезіанка» (L'Arlésienne), 'музика до вистави' (1872)
• «Джаміле» (Djamileh), одноактна опера (1872)
• «Кармен», опера (1875)

Симфонічна музика

• Симфонія № 1 C-dur (1855)
• Симфонія № 2 «Roma» (знищена автором)
• Сюїта «Арлезіанка» (з музики Бізе до вистави Арлезіанка,1872)
• Сюїта з опери «Кармен»

Інше

• хори з оркестром і a cappella;
• п'єси для фортепіано,
• фортепіанні дуети;
• романси, пісні;

Музичні приклади

• The Toreador Song ^(файл)
  • From Carmen
• Entr'acte ^(файл)
  • The Entr'acte to Act III from Carmen
• Entr'acte ^(файл)
  • The Entr'acte to Act IV from Carmen

Посилання

• Ж.Бізе(англ.)
• Ж.Бізе(рос.)
• Ж.Бізе(рос.)
• Ж.Бізе(рос.)

Література

• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
• Winton Dean: Georges Bizet. Leben und Werk. Übersetzt von Konrad Küster. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1988, ISBN 3-421-06385-0.
• Edgar Istel: Bizet und Carmen. Stuttgart 1927.
• Rémy Stricker: Georges Bizet. Gallimard 1999, ISBN 2-07-074803-0.
• Christoph Schwandt: Georges Bizet. Mit Selbstzeugnissen und Bilddokumenten. Rowohlts Monographien. Rowohlt, Reinbek 1991, ISBN 3-499-50375-1.

Див. також

• Іспанські сходи
• Проспер Меріме
• Паризька комуна
• Опера
• [[ ]]
• Імпресіонізм
• Пер-Лашез