Жорж Бізе
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жорж Бізе́ (фр. Alexandre-César-Léopold Bizet, при хрещені дано ім'я Жорж, 25 жовтня, 1838 — 3 липня, 1875) — видатний Французький композитор, диригент, і піаніст епохи романтизму.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився в Парижі 25 жовтня 1838 у сім'ї музикантів. В 1857 закінчив Паризьку консерваторію, де займався в Л. Ф. Мармонтеля (фортепіано), Ф. Бенуа (орган), П. Циммермана й Ш. Гуно (контрапункт і фуга), Ф. Галеві (композиція). Одержав Римську премію, в 1858-60 жил в Італії.
Блискучий піаніст, Бізе відмовився від концертної діяльності, цілком присвятивши себе композиторській творчості. Уже перший великий твір Бізе — симфонія C-dur (1855, опублікована в 1935) свідчить про самобутнє дарування композитора. У ній виявилися притаманні його стилю відточеність форми, чіткість викладу, принципи класичного симфонізму майстерно поєднуються з французькою народною ліричною пісенністю. 1860-і рр. для Бізе — час творчого становлення: були створені ліричні опери «Шукачі перли» (1863) і «Пертська красуня» (по роману В. Скотта, 1866). Обидві опери не мали успіху. Спробою відобразити сюжет з російської історії стала опера «Іван Грозний» (1865), поставлена у Парижі у 1951.
Події франко-прусської війни й Паризької Комуни сприяли ствердженню демократичних поглядів композитора і його прагнень до правдивого, реалістичного мистецтва. В 70-і рр. — період творчої зрілості Бізе — створена опера «Джаміле» (по поемі «Намуна» А. Мюссе, 1871), музика до драми А. Доде «Арлезіанка» (1872). Опанувавши ритмоінтонаційними особливостями народних наспівів, майже не прибігаючи до цитат, Бізе вірогідно відтворив у цих творах характер східної й провансальської музики. Ці партитури відрізняють майстерне володіння виразними засобами оркестру. Великою популярністю користуються 2 оркестрові сюїти з музики до «Арлезіанки» (1-я створена автором, виконання 1872; 2-а — композитор Е. Жиро, виконання 1885).
Прагнення композитора до демократизації оперного мистецтва, бажання позбутися театральних штампів та умовностей дістали своє яскраве вираження в геніальній опері «Кармен» (по новелі П. Мериме, 1874). Вперше на французькій оперній сцені виступили представники «нижчих класів» — робітниця і солдат, правдиво розкриті переживання і пристрасті простих людей. В опері втілені іспанський національний музичний колорит, багатопластовість і розмаїтість народних сцен, напружений хід драматичних подій. На прем'єрі в театрі «Опера комік» (1875) «Кармен» була різко негативно зустрінута буржуазною публікою. Невдовзі після постановки опери 3 липня 1875 композитор помер, залишивши незавершеними цілий ряд робіт.
Успіх опері принесла постановка в тому ж році у Відні в редакції Гиро (розмовні діалоги замінені речитативами, в 4-й акт включені балетні сцени на музику з «Пертської красуні» й «Арлезіанки»). «Кармен» стала однією із самих популярних опер у світі, про яку П. І. Чайковський писав в 1880, що «це в повному розумінні слова шедевр».
[ред.] Найважливіші твори
Опери та оперети
- La prêtresse, оперета (1854)
- «Доктор Міракль» (Le docteur Miracle), опера буф (1857)
- «Дон Прокопіо» (Don Procopio), опера буф (1859)
- «Шукачі перлин» (Les pêcheurs de perles), опера (1863)
- «Іван IV», велика опера (незакінчена)
- «Пертська красуня» (La jolie fille de Perth), опера (1867)
- «Нума», опера (1871)
- «Арлезіанка» (L'Arlésienne), 'музика до вистави' (1872)
- «Джаміле» (Djamileh), одноактна опера (1872)
- «Кармен», опера (1875)
Симфонічна музика
- Симфонія № 1 C-dur (1855)
- Симфонія № 2 «Roma» (знищена автором)
- Сюїта «Арлезіанка» (з музики Бізе до вистави Арлезіанка,1872)
- Сюїта з опери «Кармен»
Інше
- хори з оркестром і a cappella;
- п'єси для фортепіано,
- фортепіанні дуети;
- романси, пісні;
